Можливо хтось не здогадувався, що Україна – це найбільша держава Європи. Ми більші за Німеччину на цілу Великобританію, а за Францію (другу за розміром європейську країну) – на ще одну Хорватію. Та й за населенням ми не дуже відстали від сусідів – українці (разом з німцями, британцями, французами та італійцями) входять до п’ятірки найбільших європейських народів.

Що стосується розповсюдження мережі Інтернет, то за різними оцінками кількість її користувачів в Україні складає від 1 до 9 мільйонів. Такий широкий діапазон чисел пояснюється відсутністю стандартів оцінки. Але як би там не було – можна зі впевненістю стверджувати – український сегмент користувачів всесвітньої мережі – це дуже вагома ланка світового Інтернету.

Проте, як бачимо, українська блогосфера не поспішає розвиватися та дорослішати. Сьогодні вона все ще залишається своєрідною «іграшкою» для людей, які лише пробують свої сили у публікації контенту. Кількість серйозних тематичних блогів та професійних авторів також залишає бажати кращого.

Немає сумніву, що причин для такої ситуації сьогодні безліч. Я не намагатимусь перелічити їх усі. Проте опишу один фактор, який також є суттєвою перешкодою до розвитку саме української блогосфери – відсутність підтримки української мови у провідних світових інтернет-сервісах та інструментах для розвитку блогів.

Переконаний, що ця проблема стосується не всіх сайтів та сервісів, та все ж вона є досить розповсюдженою, щоб брати її до уваги. Наприклад вчора, реєструючись у відомому на весь світ блогерському сервісі Технораті (Technorati), я так і не знайшов української серед переліку мов, на яких ведеться блог. Себто по-суті мені пропонували вибрати «російську» (хоч це не відповідає дійсності) і тим самим по суті ще на одиницю збільшити кількість блогів рунету. І це при тому, що розробники сайту не забули потурбувалися про датчан, норвежців, шведів, турків і навіть в’єтнамців.

Як виправити ситуацію?

Можна обрати позицію мовчазного спостерігача. Але якщо ми справді хочемо розвиватися та зростати – слід діяти. Наприклад, листом у технічну підтримку Technorati (тим більше, що там навіть є автоформа – «відгуки та пропозиції»). Ось як він виглядав у моєму випадку:

Dear sirs,
you have made the great work, developing such a useful site for bloggers. But unfortunately, I cannot find my native (Ukrainian) language in the list of languages, when try to add my own blog.
Please, realize that the quantity and quality of Ukrainian blogs is steadily rising. Today thousands of Ukrainian bloggers have no choice and obliged to select “Russian” or “all languages” option. But Russian and Ukrainian languages are absolutely different. That is why we forced to lie to our readers, choosing “Russian” when in fact using Ukrainian. Suppose you will include Ukrainian language in options soon.
Thank you in advance.Sincerely,
Yaroslav.

Звісно, я не тішу себе ілюзіями, що один цей лист здатен виправити ситуацію. Проте, якби подібні звернення у службу техпідтримки різноманітних сервісів, де ще не включено вибір української мови, набули характеру масовості – ситуація напевне змінилася б. Переконаний, що власники подібних сервісів також зацікавлені у максимальному розширенні функціоналу.

Словом – настав час діяти. Ви можете написати свій лист з проханням про включення української мови до сервісу, або використати мій шаблон (тільки не забудьте змінити ім’я). Власне, ви можете робити все, що забажаєте. Одного тільки не можна робити у жодному разі – ігнорувати поточний стан справ.

Світова спільнота не винна, що у її свідомості сучасна Росія ще частенько асоціюється із Радянським Союзом. Якщо звернете увагу – то виявите, що окрім російської, у переліку мов Technorati, немає жодної мови, яка б представляла країни колишнього Совка. Розробників не можна звинувачувати. Адже коли в школі вони вивчали географію – України на карті ще не було. Але можна розповідати їм про сучасний стан справ, ділитися інформацією, допомагати розвивати свій сервіс таким чином, щоб він ставав дедалі більш гнучким, точним та корисним для користувача. Тим більше, що це потрібно не лише нам!