Наприкінці однієї із попередніх статей «…Чи варто заново винаходити велосипед?» я обіцяв розповісти про так званий «принцип дороговказу». Обіцянок, як відомо, потрібно дотримуватися – тому сьогодні говоритимемо про один із ключових інструментів будь-якої зрілої спільноти блогів.

Якщо ви цікавитесь українською блогосферою, то, мабуть, не один раз зустрічалися із твердженням, що вона є радше зібранням окремих блогів, ніж повноцінною спільнотою. Причиною цього, зазвичай, називають малу кількість українських блогів. Але давайте замислимось: Чи так вже нас мало? За останньою статистикою кількість українських блогів перевищила поділку у 200 тисяч. І нехай лише кожен п’ятий блог проявляє реальні ознаки життя – все рівно цієї кількості цілком достатньо, щоб сформувати повноцінну блогосферу.

То чого ж нам не вистачає?

Спробуймо порівняти українську блогосферу із більш розвинутими спільнотами – англомовною та російською. Що є у них, чого немає у нас? Так, безперечно, вони представлені більшою кількістю блогів. Але не тільки кількість робить їх зрілими. Їхня успішність є наслідком вправного використання «принципу дороговказу».

То що ж це таке?

Кожен блог у мережі є (чи, принаймні, хотів би бути) невеличким автономним світом, зі своїми правилами та принципами; населений своїми мешканцями, а іноді – цілими спільнотами. Проте, між цими світами існує певний зв’язок. Певні, так би мовити, містки, які поєднують схожі за тематикою, інтересами, вподобаннями, поглядами на життя блоги у єдину мережу. На практиці це означає, що прийшовши на цікавий блог і ознайомившись із необхідною інформацією, ви відразу отримуєте підказку, куди рушити далі. Автор не покидає вас на перехресті без жодного натяку та вказівки до дій. Він турботливо пояснює: «Направо підеш – з новим блогером познайомишся; наліво підеш – знання поглибиш; прямо підеш – на потрібну інформацію натрапиш»…

В ідеалі, потрапивши у будь-який зі «світів-блогів», читач повинен мати змогу, так довго мандрувати по «блоговсесвіті», як сам захоче. А завданням хороших блогерів є забезпечити його дороговказами, щоб він, бува, не заблукав, не втратив дороги, знайшов шлях туди, куди прямує.

Блогосфера – це і є всесвіт! Не набір окремих світів – а їх взаємозв’язок. Не сукупність блогів – а їх організована спільність. І що більше посилань допомагають читачеві потрапити з вашого блогу на корисні йому матеріали – то більш інтегрованим у загальну блогосферу виявиться ваш ресурс. Я вже навіть не говорю про необхідність «прокладати містки» між подібною або пов’язаною інформацією всередині блогу. А дехто ж забуває навіть про це!

Правило трьох кліків!

Існує теорія, що всі люди у світі пов’язані між собою, максимум, через шість знайомств! Блогосфера ж – явище куди більш відкрите і куди більш проактивне. Тому для нього, мабуть, варто застосовувати правило трьох кліків. Це означає, що читач повинен хоча б теоретично мати змогу перейти з будь-якого ресурсу блогосфери на інший ресурс цієї ж блогосфери максимум – через двох посередників. Так би мовити – у три кліки. Звісно, це не стосується щойно народжених блогів, які ще не встигли обрости посиланнями та знайомствами. Але для інших – це абсолютно реальне завдання.

На мою думку, українська блогосфера, із сукупності окремих блогів, уже перейшла до стадії спільнот. Сьогодні вже можна помітити, що тематичні ресурси гуртуються у «клуби за інтересами». Між ними виникають міцні дружні зв’язки, вони спілкуються, обговорюють новини чи діляться враженнями. І це дає нам право сподіватися, що найближчим часом українська блогосфера нарешті оформиться у самостійне і зріле явище. А всі українські блогери, якщо не товаришуватимуть, то принаймні будуть знайомі одне з одним. І головне – завжди знатимуть, куди спрямувати найважливішу для них людину – їхнього читача.

P.S.: Прошу пробачення у всіх читачів, хто хотів, але не міг зайти на цей блог сьогодні вранці – проблеми у хостера. Якщо це буде продовжуватися – доведеться шукати іншого провайдера.

P.P.S: Але закінчувати слід на мажорній ноті!!! Тому вітаю всіх зі святом Св. Валентина. Кохайте і будьте коханими!!!