|
|
Сьогодні говоритимемо про баланс між «читанням» (часом, який блогер витрачає на прочитання записів у інших блогах та знайомством із думками інших людей) та «писанням» (часом на написання власних статей).
Кожен блогер рано чи пізно стикається із проблемою, коли втримати такий баланс стає зовсім не просто. А саме він є запорукою того, що ви не опуститесь до перепублікації чужого матеріалу, і водночас писатимете актуальні і корисні матеріали, заради яких читачі й приходять на ваш блог.
Синдром читача.
Можливо ви помічали за собою бажання відкласти безпосередню працю над створенням контенту і перечитати кілька додаткових постів у рідері (чи просто посерфити Інтернетом у пошуках цікавої інформації). Особисто я неодноразово ловив себе на думці: «Ану ж бо відкладу на кілька хвилин писанину і прочитаю, що там новенького з’явилося на улюблених блогах». Такі бажання є свідченням того, що шальки терезів вашого балансу схиляються у бік «читання».
Якщо проігнорувати цей тривожний дзвіночок – можна скотитися до перепублікації чужого контенту. Адже начитавшись чиїхось думок, ви майже напевне захочете поділитися враженнями про них. А можливо – просто скопіюєте найбільш цікаву для вас статтю, і розмістите її у своєму щоденнику. І проблема навіть не у плагіаті – проблема в тому, яку цінність ви, як автор, пропонуєте своїм відвідувачам. Відповідь – жодної. Адже цю саму статтю вони могли прочитати і у іншому місці. То чи не краще було просто послатися на цікавий матеріал?
У найзатятіших читачів, як правило, виникає безліч виняткових ідей, які вони могли б використати у своїх статтях. Але оскільки частенько вони не знаходять часу навіть на те, щоб занотувати власні ж ідеї – то ці потенційні шедеври так і гинуть у їхніх головах. Та це й не дивно – у читачів немає часу на письмо!
Синдром письменника.
Протилежною ситуацією може виявитися бажання лише ділитися власними думками, але не витрачати час на набуття нових знань із інших джерел. Як на мене – така ситуація трапляється набагато рідше, ніж перший розглянутий нами випадок, але все ж – від неї ніхто не застрахований.
Здавалося б, ну пише людина – то нехай собі і пише. Що ж у цьому поганого? Але не все так просто. Виявляється, письменники, як зосереджуються виключно на власних думках і не підтримують контакту із зовнішнім світом, ризикують вибитися із колії того, що цікавить сучасних відвідувачів, втратити актуальність – і як наслідок – залишитися без читачів. Погодьтеся, дуже важко залишатися корисним для своїх відвідувачів, якщо ви навіть не знаєте найостанніших новин.
То як же утримати баланс?
Хотілося б вірити, що більшості вітчизняних блогерів вдається утримувати баланс між читанням і писанням. А для цього потрібно не так уже й багато – навчитися керувати власним часом. Я роблю це дуже просто – коли повертаюсь з роботи додому, після вечері, в першу чергу берусь за написання статті (ідей може бути безліч, адже позаду цілий день насичений враженнями та несподіваними відкриттями). Під час письма я можу користуватися іншими матеріалами. Але тільки в рамках заданої тематики. Себто, якщо пишу про статистику блогів, то й інформацію шукаю тільки на цю тему. А якщо «по дорозі» трапиться стаття про «принципи оформлення домашніх сторінок» чи «правила організації списків» – максимум, на що я можу потратити час, то це зберегти дану статтю в Делішз, або просто закладки браузера, щоб повернутися до неї, коли закінчу із контентом.
Після того, як статтю закінчено і розміщено – можна переходити до набуття нових знань та отримання нових ідей. Для цього й існує рідер! Відкриваємо і насолоджуємося.
Але не забувайте про те, що за вікном вирує життя – для нього у вашому денному розпорядку також повинно залишатися місце!
Якщо вам сподобалася стаття, буду вдячний за її підтримку у соціальних мережах (Twitter, Facebook, Google+ та вКонтактє)
Loading ...
)) банальна політика… і як завше – контент...