Заглиблюючись у блогосферу, оточуючи себе спілкуванням та публікацією, роздумами та несподіваними відкриттями, кожен блогер рано чи пізно неодмінно стикається із проблемою самоідентифікації. Саме цю проблему підняв автор одного із моїх улюблених блогів у своїй статті «Продаємо душу дияволу, панове блогери». А й справді, як бути із дилемою стосунків між автором та читачем? Як, пишучи для користувача, залишатися вірним своїм ідеалам та продовжувати отримувати задоволення від блогу?

Кожен знаходить власну відповідь. А моя звучатиме так:

Неможливо стандартизувати те, що не піддається стандартизації!

Серцем блогу є не його „двигунець” (CMS чи клієнт, на якому він працює), не набір плагінів, не його оформлення, не набір фотографій, не перелік технік, які використовує автор, не різновиди статей, які зустрічаються у блозі і навіть, як би дивно це не звучало – не тематика. Все, перелічене вище – це лише інструменти, які автор може використовувати за власним бажанням та на власні потреби. За великим рахунком мій перелік 5-ти корисних, та 5-ти напів’їстівних різновидів статей – це також один із інструментів у скарбничку блогера, який за своєю суттю схожий на перелік плагінів для вордпресу. Комусь він стане в нагоді, а комусь – ні.

Автор і тільки автор є серцем блогу!

Саме цим можна пояснити той факт, що оцінка вартості світових блогів носить виключно умовний характер. Так, дійсно, вартість блогу Стіва Павліни сьогодні складає більше п’яти мільйонів доларів. Але при всьому бажанні, Стів ніколи не зможе продати свій блог за ці гроші. Бо віддаючи ресурс у чужі руки, Стів, можливо проти власного бажання, буде вимушений вирвати у нього серце – тобто себе самого.

 Саме цим феноменом можна пояснити і непопулярність сплогів – блогів, у яких немає автора, а значить – немає і серця. За деякими даними сьогодні у світі на кожен повноцінний блог припадає дев’ять сплогів. Але спробуйте назвати хоча б один успішний і широко відомий сплог, який би цитували, на який би посилалися і який міг похвалитися десятками тисяч постійних лояльних читачів. Таких попросту не існує.

То чим же повинен бути блог?

Я взяв би на себе сміливість стверджувати, що блог може бути чим завгодно, до тих пір, поки він є виразником авторської індивідуальності. Себто – писати можна про все і висловлювати це якими-завгодно словами. Можна використовувати будь-які думки та ідеї, слова та звороти, підходи та інструменти – головне, щоб за потоком слів та ідей не зникала найважливіша для блогу постать – постать його автора.

А якщо читачі шукають у блозі авторського підходу, а блогер, надаючи їм авторський підхід залишається вірним своїм ідеалам та отримує задоволення від творчості, то куди подівається дилема між «бажаннями автора» та «бажаннями читачів»? Правильно! – Вона зникає!
Всіх задовольнити неможливо. І якщо читач, потрапивши на блог, не знаходить там для себе нічого цінного і корисного – можливо він просто не туди потрапив.

Найближча книга

Ну і звісно ж, не можу не поділитися із вами чудовою новиною: сьогодні на просторах української блогосфери розпочалася надзвичайно цікава гра «Найближча книга», ініціатором якої став Менеджмент@БЛОГ в лиці його ідейного натхненника Олександра. До акції вже встигли долучитися провідні блогери укрнету. Долучаюся і я!

Сенс гри полягає в тому, щоб кожен блогер, який помітить це повідомлення або отримає запрошення взяти участь у грі від своїх колег, взяв найближчу книгу, яка трапиться йому під рукою, відкрив її на 123-тій сторінці, відрахував 5-ту стрічку зверху і написав наступні три речення. Мої звучать так:

…Производителей меди, как известно, ужасно прижали; им приходиться предлагать что-то, чтобы добиться послаблений, доказать «крайнюю необходимость», на основании которой некоторые указы временно приостанавливаются. Человек, которому ваш друг продал информацию, знал, где она имеет наивысшую цену; он продал ее мне в обмен на некоторые услуги с моей стороны. Следовательно, все необходимые улики, так же как и следующие десять лет вашей жизни, теперь в моих руках…

(Айн Ренд. «Атлант розправив плечі»)

Залучати нових учасників стає все складніше, оскільки дуже багато людей уже отримали запрошення взяти участь. Тому я зупинюся на трьох, яких поки що не бачив у інших запрошеннях. Якщо випадково хтось уже отримував його – не переймайтеся, а якщо ще не долучилися – долучайтеся. Отже:

– Jock (Блог JocK-a);
– Яна (LetrOdectUS);
– Надія Баловсяк (Internetessa).

І пам’ятайте – запрошення це приємний, але необов’язковий атрибут для залучення. І якщо вам також хочеться поділитися мудрими фразами із книги, яка лежить поруч – просто зробіть це!

Дуже приємно, що українська блогосфера вже доросла до такого рівня флеш мобів, а головне – що вони отримують таку підтримку!