Українська блогосфера

У одній зі своїх попередніх статей: «Активність українських блогерів…» я розповідав про принципи організації гугл-рідера та згадував, що не зайвим було б суттєво його почистити. Нарешті, на цих вихідних мені випала така можливість.

Чесно признаюся – робота не з приємних. Дуже важко позбавляти свій RSS-читач від надлишкових блогів. Але потрібно! Бо якщо цього не зробити – одного прекрасного дня можна стати заручником власного рідера, усвідомивши, що все життя перетворилося на одне суцільне занурення у «блоги друзів». Зрештою, я читаю гугл-рідер, для того, щоб насолоджуватися життям, а не живу, для того, щоб насолоджуватися читанням гугл-рідера.

Відразу заспокою вітчизняних блогерів – жоден український щоденник не постраждав. Всі RSS-фіди моїх колег залишилися там, де їм і слід бути – у читачі. Та, зрештою, зважаючи на активність записів у більшості з них – перевантаження мені явно не загрожує.

Автор фотографії: Hamed Saber

Що стосується іноземних блогів – то зі стрічками деяких із них мені довелося попрощатися.

Які ж блоги потрапили «під ніж»:

1. Насамперед із рідера «вилетіли» ті щоденники, оновлень у яких не було довше, ніж місяць. Звісно, такі блогери не будуть засипати вас «спамом», але й користі з них не більше, ніж “з кота молока”. Якщо ми вносимо сайт у читач – значить хочемо читати. А якщо немає що читати – значить і сайтові у рідері не місце!
2. Другою категорією «порізаних» блогів виявилися щоденники, які пишуть про все і ні про що! Зрештою, кожна адекватна людина достатньо цінує свій час, щоб не витрачати його на слабко сформульований і не менш слабко організований контент, який, до того ж, не має під собою жодного єдиного тематичного підґрунтя. Навіть сайт про сірих австралійських кроликів теоретично має куди більше шансів на успіх, ніж блог «про все на світі». Ті люди, які свідомо заходять на сайт «про кроликів» - це найлояльніша і найвідданіша аудиторія – адже вони чудово знають куди і навіщо йдуть. А ті, хто йдуть на блог «про все на світі», вочевидь, навіть приблизно не уявляють, що вони шукають…
3. Третім різновидом сайтів, які я безжалісно видалив зі свого читача, були блоги-переспіви. Немає жодного сенсу тримати в агрегаторі ті щоденники, які повторюють давно відому інформацію, не вносячи у неї жодної унікальної особливості. Цінність не завжди полягає у новизні інформації, але завжди – у новизні підходу. Тому ми, зазвичай, готові всоте терпіти пережовані поради із тайм-менеджменту чи поради, як покращити свої стосунки із керівництвом, до тих пір, поки в них присутній індивідуальний і унікальний авторський підхід. Немає підходу – немає блогу! Майже як у тій рекламі: No Martini – no party.
4. Останнім різновидом, про який хочеться згадати в контексті видалення із рідера, є «порожні» блоги. Під порожніми варто розуміти ті щоденники, у яких окрім авторської індивідуальності, немає більше нічого! До речі, будьте обережні з цим різновидом – це найпідступніші блоги. Вони не несуть жодної користі – але, немов магніт, діють на схильну до сенсацій та скандалів людську натуру. Бо коли авторові немає, про що сказати, він часто вдається до накручування ажіотажу навколо своєї особи чи певних сенсаційних суспільних подій.

Оце й усе!

А озброївшись цією інформацією, ми завжди знатимемо, як створити блог, який ніхто не захоче «викидати» зі свого рідера. Тому запам’ятовуймо: 1) активний; 2) з чітко означеною тематикою; 3) унікальний; 4) корисний.

І якщо у вас саме такий блог – дайте посилання у коментарях до цієї статті, і я обов’язково внесу вас до свого рідера (хоча існує чимала ймовірність, що він уже там)!