|
|
«Ніщо так не зневірює у власних творчих силах, як кілька відвідувачів на день», – пише автор «Блогорідера» Сергій (Hellveen), у пості „6 причин, через які блог робить тебе нещасним”. А й справді, якщо ніхто не читатиме того, про що з таким натхненням і азартом пише блогер – тоді навіщо це взагалі комусь потрібно? Натхнення і азарт не можуть бути вічними, якщо не видно результату. Дуже сумно, якщо півдня дорогоцінного часу, витраченого на написання цікавої і корисної статті, виливаються у десяток (а іноді – навіть менше) нових відвідувачів на блозі.
Все ж, на мою думку, повільна розкрутка на початку існування блогу – за своєю суттю – це дуже позитивне явище. Воно працює, як своєрідний фільтр: відкидає блогерів, які в глибині своєї душі не готові присвячувати новому хобі достатньо сил та часу.
Якщо людина не зірка шоу-бізнесу і не організатор масових промоакцій майбутнього блогу задовго до його створення: тоді надшвидке зростання статистичних показників є не чим іншим – як свідченням штучної накрутки.
Добре, якщо показники відвідуваності блогу зростають від самого його народження. Але цей процес повинен бути природнім. Тільки таким чином автор зуміє здобути лояльну аудиторію для свого щоденника. Штучно залучений трафік слабко конвертується у лояльних читачів. Як стверджують «мастодонти» російської блогосфери, новинні та соціальні сайти можуть нагнати на ваш блог тисячі унікальних відвідувачів. Проте, їхня цінність навряд чи перевищуватиме внесок одного лояльного читача, який прийшов до вас природнім способом.
Погано, якщо у щойно народженого блогу взагалі не відбувається приросту аудиторії. Зазвичай це свідчить про проблеми з нішею, або ж контентом ресурсу. Іншими словами, можливо, автор просто обрав «не ту» тематику, або пише «не так», як потрібно його потенційним відвідувачам. Але погано й тоді, якщо аудиторія блогу, створеного вчора, починає збільшуватися неприродно швидкими темпами. Виникає закономірне запитання: «А звідки ж ідуть ці люди?»
Западина
Ідея, яку я хочу донести цим постом, надзвичайно проста: якщо від самого створення сайту все занадто просто і блог розвивається, здавалося б, «сам по собі» – значить, можливо, ви засліплені успіхом настільки, що просто не помічаєте вогнів потягу, який мчиться на вас із шаленою швидкістю.
Дуже влучно цю ідею розкриває Сет Годін (Seth Godin) у своїй книзі «Западина» (The Dip). Під западиною Сет розуміє затяжний спуск перед проривом наверх. А справжнім мистецтвом він називає вміння керівника організації (у нашому випадку – автора блогу) визначити, що трапиться із компанією після «западини». Чи продовжить вона зростання – чи просто загине. Саме труднощі, які виникають із проходженням через цю «западину» відділяють незначну групу «переможців» від основної маси «переможених».
Саме вміння не покинути блог, коли на нього протягом доволі значного періоду заходить 10 відвідувачів на день – відділяє успішних блогерів, від тих, чиї блоги з часом починають оновлюватися все рідше, аж поки зовсім не гинуть.
Протилежним до «западини» у Сета Годіна є поняття «горба» «the Cliff». Це різновид глухого кута, коли бізнес, спершу, здавалося б, починає дуже швидко зростати, але невдовзі на нього очікує провал. «Горб» небезпечний для блогерів тим, що наткнувшись на нього, вони не можуть пояснити самі собі, чому ж трапився провал? Адже все було так чудово. Блог розвивався, на нього приходили нові відвідувачів, з’являлися нові підписники… І раптом – крах!
Тому завжди пам’ятайте – яким би складним та невдячним не видавався шлях до мети – можливо ви знаходитесь за крок вершини – і завтра справи підуть на краще. Остерігайтесь повторення історії шукачів золота, які багато років копали грунт у Ельдорадо. Але, так нічого й не знайшовши, покинули справу і повернулися додому, коли до золота залишався один удар кайлом.
Закінчилася гра для блогерів “Найближча книга”
Не можу не згадати про те, що сьогодні постом у Менеджмент@БЛОЗі, закінчився своєрідний флеш-моб для українських блогерів “Найближча книга”. Особисто мені надзвичайно приємно, що ініціативу підтримало так багато вітчизняних авторів.
“Ми не тільки трохи більше узнали один про іншого, але й відчули так званий об’єднуючий ефект української блогосфери. Це був такий-собі експеримент по виявленню синергії зусиль, який, я певен, стане у нагоді в майбутньому”, – пише ініцатор гри в українській ланці блогосфери Олександр Данилюк. Сподіватимемося, що з часом таких заходів в українській блогосфері ставатиме все більше.
Якщо вам сподобалася стаття, буду вдячний за її підтримку у соціальних мережах (Twitter, Facebook, Google+ та вКонтактє)
Loading ...