«Ніщо так не зневірює у власних творчих силах, як кілька відвідувачів на день», – пише автор «Блогорідера» Сергій (Hellveen), у пості „6 причин, через які блог робить тебе нещасним”. А й справді, якщо ніхто не читатиме того, про що з таким натхненням і азартом пише блогер – тоді навіщо це взагалі комусь потрібно? Натхнення і азарт не можуть бути вічними, якщо не видно результату. Дуже сумно, якщо півдня дорогоцінного часу, витраченого на написання цікавої і корисної статті, виливаються у десяток (а іноді – навіть менше) нових відвідувачів на блозі.
Все ж, на мою думку, повільна розкрутка на початку існування блогу – за своєю суттю – це дуже позитивне явище. Воно працює, як своєрідний фільтр: відкидає блогерів, які в глибині своєї душі не готові присвячувати новому хобі достатньо сил та часу.
Якщо людина не зірка шоу-бізнесу і не організатор масових промоакцій майбутнього блогу задовго до його створення: тоді надшвидке зростання статистичних показників є не чим іншим – як свідченням штучної накрутки.
Добре, якщо показники відвідуваності блогу зростають від самого його народження. Але цей процес повинен бути природнім. Тільки таким чином автор зуміє здобути лояльну аудиторію для свого щоденника. Штучно залучений трафік слабко конвертується у лояльних читачів. Як стверджують «мастодонти» російської блогосфери, новинні та соціальні сайти можуть нагнати на ваш блог тисячі унікальних відвідувачів. Проте, їхня цінність навряд чи перевищуватиме внесок одного лояльного читача, який прийшов до вас природнім способом.
Погано, якщо у щойно народженого блогу взагалі не відбувається приросту аудиторії. Зазвичай це свідчить про проблеми з нішею, або ж контентом ресурсу. Іншими словами, можливо, автор просто обрав «не ту» тематику, або пише «не так», як потрібно його потенційним відвідувачам. Але погано й тоді, якщо аудиторія блогу, створеного вчора, починає збільшуватися неприродно швидкими темпами. Виникає закономірне запитання: «А звідки ж ідуть ці люди?»
Западина
Ідея, яку я хочу донести цим постом, надзвичайно проста: якщо від самого створення сайту все занадто просто і блог розвивається, здавалося б, «сам по собі» – значить, можливо, ви засліплені успіхом настільки, що просто не помічаєте вогнів потягу, який мчиться на вас із шаленою швидкістю.
Дуже влучно цю ідею розкриває Сет Годін (Seth Godin) у своїй книзі «Западина» (The Dip). Під западиною Сет розуміє затяжний спуск перед проривом наверх. А справжнім мистецтвом він називає вміння керівника організації (у нашому випадку – автора блогу) визначити, що трапиться із компанією після «западини». Чи продовжить вона зростання – чи просто загине. Саме труднощі, які виникають із проходженням через цю «западину» відділяють незначну групу «переможців» від основної маси «переможених».
Саме вміння не покинути блог, коли на нього протягом доволі значного періоду заходить 10 відвідувачів на день – відділяє успішних блогерів, від тих, чиї блоги з часом починають оновлюватися все рідше, аж поки зовсім не гинуть.
Протилежним до «западини» у Сета Годіна є поняття «горба» «the Cliff». Це різновид глухого кута, коли бізнес, спершу, здавалося б, починає дуже швидко зростати, але невдовзі на нього очікує провал. «Горб» небезпечний для блогерів тим, що наткнувшись на нього, вони не можуть пояснити самі собі, чому ж трапився провал? Адже все було так чудово. Блог розвивався, на нього приходили нові відвідувачів, з’являлися нові підписники… І раптом – крах!
Тому завжди пам’ятайте – яким би складним та невдячним не видавався шлях до мети – можливо ви знаходитесь за крок вершини – і завтра справи підуть на краще. Остерігайтесь повторення історії шукачів золота, які багато років копали грунт у Ельдорадо. Але, так нічого й не знайшовши, покинули справу і повернулися додому, коли до золота залишався один удар кайлом.
Закінчилася гра для блогерів “Найближча книга”
Не можу не згадати про те, що сьогодні постом у Менеджмент@БЛОЗі, закінчився своєрідний флеш-моб для українських блогерів “Найближча книга”. Особисто мені надзвичайно приємно, що ініціативу підтримало так багато вітчизняних авторів.
“Ми не тільки трохи більше узнали один про іншого, але й відчули так званий об’єднуючий ефект української блогосфери. Це був такий-собі експеримент по виявленню синергії зусиль, який, я певен, стане у нагоді в майбутньому”, – пише ініцатор гри в українській ланці блогосфери Олександр Данилюк. Сподіватимемося, що з часом таких заходів в українській блогосфері ставатиме все більше.
Loading ...
Коментарів: 9
березня 6, 2008 @23:08
та..
“западина” – класичний “життєвий цикл” будь-чого (товару, організації…), який малюють студенти другого курсу всіх економічних спрямувань….
березня 7, 2008 @0:16
може й так… диплому економіста у мене немає
але основна ідея, яку я хотів донести – це те, що сповільнення зростання статистичних показників блогу не завжди є свідченням його безнадійності. Якщо автор все робить правильно, тоді, можливо, він просто переживає період “западини”, після якого знову почнеться зростання.
березня 7, 2008 @1:56
ага:)
а ще може бути шо автор переживає спад після ПІКОВОЇ ТОЧКИ ПОПУЛЯРНОСТІ – просто пік був таким, шо його ніхто не помітив:)
тут варіантів є дуже багато. як і варіантів різної кривизни оцього графіка.
себто як завжди: або так, або не так, або іще якось…:)
березня 7, 2008 @11:29
Я також переконаний що як і “горб” так і “западина”(яма) це певні критичні точки у всякому розвитку. Для ями важливо знайти в собі сили вибратися з неї а для гори не втрачати духу коли тебе з неї попруть(і завжди про це думати що тебе можуть поперти). Найкращим положення є підйом, і було б добре якби він був безмежний(тобто ставити перед собої недосяжні цілі, щоб все вище і вище підніматися)
Тепер про користувачів та аудиторію – також погоджуюся. Набагато більш користі принесе тобі перешіптування з хорошою людиною ніж волання до мільйонів десь на центральній площі якогось мегаполіса (наприлад Львова чи Києва
)
Усе.
березня 7, 2008 @11:41
Стаття класна, надихаюча, з розряду never give up, але не дуже відповідає назві (ІМХО).
Все-таки незрозуміло чому саме повільний розвиток є вигіднішим, і вигіднішим від чого – від швидкого зростання чи від падіння. Якщо від другого, то все зрозуміло. А щодо надшвидкого зростання, то хто знає, може саме серед випадкових відвідувачів ти знайдеш найлояльніших читачів (або я неправильно розумію феномен “штучної накрутки”?).
березня 7, 2008 @11:48
а я писав, чому повільне зростання краще,ніж надшвидке. Тому що “воно діє, як своєрідний фільтр: відкидає блогерів, які в глибині своєї душі не готові присвячувати новому хобі достатньо сил та часу”.
Щодо штучної накрутки – варіантів може бути безліч. Починаючи із якихось внутрішніх технічних особливостей (типу, хакери зламали сайт і написали таке число, яке хотіли) і закінчуючи неякісним трафіком із різноманітних соцмереж.
Просто в першому випадку це взагалі протизаконно, а в другому – має право на існування, але зазвичай приносить не надто багато користі.
березня 7, 2008 @12:05
Дякую, я дійсно зовсім інше мала на увазі під штучною накруткою..
що стосується користі, то тоді повільне зростання краще для блогосфери в цілому, а не
для якогось конкретного блогера..
Тоді виходить, що для блогера користь тільки в тому, що з першої сходинки драбини легше і безпечніше падати, ніж з останньої?!
березня 7, 2008 @12:22
Ага, правильно вловила думку
А ще в економіці є багато прикладів, коли невеликі але успішні компанії банкрутували і гинули від надто швидкого зростання. Простіше кажучи, блог повинен бути готовий до надмірних показників статистики. І причин цьому – безліч. Починаючи від технічних можливостей хостингу і закінчуючи психологічними відчуттями самого автора. Тому повільне але стабільне зростання зазвичай краще, ніж стрибкоподібний злет від самого початку. Як кажуть, сильна злива не може тривати довго.
березня 8, 2008 @0:02
Дуже цікава стаття. Ця западина є нічим іншим, як місцем де формуються навички фахівця у певній галузі. Ця западина, це технікум який освоювач нового фаху влаштовує сам собі. Якщо ти його не пройшов – ні про яку продуктивність не може бути мови.
Додати коментар