|
|
Серед безлічі критеріїв оцінки «крутості» блогу чомусь саме кількість коментарів вважається одним із найважливіших. Мовляв, висококласний блог навряд чи може обходитися без десятків і сотень коментарів до кожного свого запису. Проте, давайте замислимося, чи так це насправді?
Насамперед спробуймо дати відповідь на запитання чи завжди велика кількість коментарів є ознакою популярності блогу? На перший погляд може видатися, що це дійсно так. Втім, на мою думку, причиною високої кількості коментарів може бути зовсім не популярність блогу, а радше дискусійність точки зору автора. Читачі люблять сперечатися. Тому вони здатні залишати сотні обурливих чи відверто опозиційних відгуків до суперечливих статей. Навіть якщо цінність такої статті – дуже сумнівна.
Якщо блогер, який вже встиг здобути певний рівень популярності в мережі, почне писати відверту нісенітницю і робитиме це постійно і наполегливо – то перш, ніж адекватні відвідувачі покинуть його блог і він перетвориться на «місце зустрічі» коментаторів, єдина мета яких – лити бруд на автора та одне на одного – його пости будуть отримувати сотні відгуків. Але чи можна вважати ТАКІ коментарі показником успішності блогу?
Автор фотографії: Danilo Prates
І навпаки – відсутність коментарів аж ніяк не може бути свідченням «покинутості» чи незатребуваності блогу. Просто іноді точка зору, якою ділиться автор, хоч і несе неабияку цінність для читачів, і водночас – приваблює десятки зацікавлених відвідувачів – не має жодної дискусійної сили. Хто захоче обговорювати «посібник по встановленню Windows Vista»? А попри це, така стаття може виявитися корисною для багатьох відвідувачів.
А іноді, автор настільки влучно та повно викладає свою точку зору, що з нею просто дуже складно не погодитися. А залишати коментарі на зразок: «повністю згоден» чи «+1» – це, погодьтесь, просто неввічливо.
Принаймні, мені знайомі декілька блогів, які читаю із неабияким задоволенням та захопленням, але при цьому – майже ніколи їх не коментую. Зовсім не тому, що блоги не цікаві або ж не варті уваги. Тільки тому – що не всі статті однаково відкриті до дискусії. Мої колеги можуть вважати це своєрідним самовиправданням, чому я іноді не коментую їхні блоги, хоч постійно їх відвідую і зі щирим захопленням ними зачитуюся.
Коротше кажучи, якщо ваші статті ніхто не коментує – це ще зовсім не означає, що вони нікому не потрібні. А можливо – навіть навпаки: це є свідченням їхньої бездоганності.
А ви як вважаєте?
Якщо вам сподобалася стаття, буду вдячний за її підтримку у соціальних мережах (Twitter, Facebook, Google+ та вКонтактє)
Loading ...