Автор фотографії: Southern Foodways AllianceЗдобуваючи популярність, блогери зазвичай стають схожими на великі міжнародні компанії (тобто стають повільними, незграбними і водночас – самовпевненими)!
Думаю, ви й самі неодноразово помічали, що разом зі зростанням аудиторії та показників лічильника Feedburner, автори починають рідше писати до блогу, відповідати на коментарі, ігнорують своїх відвідувачів, більше лінуються, а часто – попросту забувають про свій блог.
Сьогодні стало модним стверджувати, що компанії все частіше поводяться, як блогери. Вони намагаються встановити контакт зі споживачами, миттєво реагують на зміну поведінки клієнтів, тощо.
Втім, правда і протилежне – популярні блогери починають поводитися як великі і незграбні компанії. Іноді складається враження, що вони забули, про тих людей, які допомогли їм досягнути вершини – їхніх відвідувачів.
Чесно кажучи, я навіть не знаю, чи можна якимось чином (окрім певного внутрішнього вольового рішення) зарадити цій ситуації. Та все ж хочеться вірити, що розвиваючи свій ресурс, ми ніколи не забуватимемо про тих, хто перетворив нашу мрію на реальність!
Не варто дозволяти блогерському «ожирінню» взяти верх над розвитком!
Loading ...
Коментарів: 8
квітня 8, 2008 @2:51
Технічний термін даному захворюванню – “зіркова хвороба”. Без коментарів.
квітня 8, 2008 @16:06
Дійсно цікаво, чому відвідувачі насправді дуже рідко провчають “зажравшихся” блогерів? За собою помічаю, що й далі продовжую по інерції кожного дня заходити на блоги, від яких раніше була в захоплені. І, судячи по показниках лічильників, не тільки я.
квітня 8, 2008 @16:11
як на мене – це просто процес повільний. Спершу ти читаєш певний блог, щодня все більше і більше захоплюючись контентом. Потім розумієш, що блог має для тебе неабияку користь – і підписуєшся на оновлення через RSS. Потім просто стаєш лояльним читачем, відвідуюючи, читаючи, коментуючи, вступаючи у дискусії, тощо.
Коли контент блогу починає біднішати і втрачає свою цінність – спершу не можеш у це повірити. І перш ніж дійде до “відписування” може минути не один місяць. Адже колись цей блог продукував висококласний контент. А раптом це тимчасові проблеми? А раптом з часом все стане на свої місця?…
квітня 9, 2008 @12:26
А може блоґери дорослішають
. У них з’явилась сім’я, можливо діти, сплата комунальних послуг (адже, живуть окремо від батьків), відвідування спортзалу (бо за час блоґування виріс чималий “животик”), відповідальніша посада (можливо навіть керівна) і тому подібне.
… і з часом для них блоґ не відіграє тієї ролі, як колись, в молодості (особливо, якщо блоґер розуміє, що вкладені сили не повертаються в тій мірі, в якій він очікував в своїх мріях).
квітня 9, 2008 @13:48
абсолютно не виключено. Але навіть це, як на мене, не є виправданням “збіднінню” контентної складової блогу. Зрештою, краще взагалі не писати, ніж писати аби-що. І якщо блог набрид – може варто його закрити?
Втім, я говорю більше, про тих блогерів, які з натхненням продовжують розвиток свого ресурсу. Але при цьому все частіше забувають про “найголовнішу людину” – відвідувача.
квітня 9, 2008 @14:15
jarofed каже: “І якщо блог набрид – може варто його закрити?”
Навіть, якщо в ньому сотні корисних (інформаційно-пізнавальних) постів, які не втратили своєї актуальності
jarofed каже: “Втім, я говорю більше, про тих блогерів, які з натхненням продовжують розвиток свого ресурсу. Але при цьому все частіше забувають про “найголовнішу людину” – відвідувача.”
Всюди має бути міра 
Це з одного боку. А з іншого: блоґер не має йти на повідку у читачів і виконувати всі їхні забаганки. Може тому, що він хворий, чи тому, що відпочиває в Єгипті, чи тому, що йому саме зараз ліньки або банально бракує часу
квітня 9, 2008 @14:43
я не говорю “видалити”, я кажу “закрити”…
одна справа, коли людина їде до Єгипту і залишає у блозі фразу: “Наступні кілька тижнів не писатиму, оскільки відпочиватиму із сім”єю у Єгипті” і зовсім інша, коли автор регулярно публікує записи до блогу, але не знаходить часу, щоб дати відповідь на запитання чи коментар…
а от щодо того, що блогер не повинен йти на повідку у читачів – то тут я з вами повністю згоден.
А взагалі, просто хотілося б, щоб блогери, які стають більш розкрученими і набирають “ваги” залишалися такими ж відкритими, як на початку своєї блогерської “кар”єри”. Хоча можливо насправді це лише мрії…
квітня 9, 2008 @15:02
jarofed каже: “я не говорю “видалити”, я кажу “закрити”…”
Гаразд
jarofed каже: “А взагалі, просто хотілося б, щоб блогери, які стають більш розкрученими і
набирають “ваги” залишалися такими ж відкритими, як на початку своєї блогерської
“кар”єри”. Хоча можливо насправді це лише мрії…”
Як на мене, це більшою мірою – мрії
Ніщо не стоїть на місці. З часом змінюються погляди на життя (в гіршу чи кращу сторону). Тому, мабуть, важко сподіватись, що відношення до користувачів від блоґера-початківця і від визнаного профі залишатимуться однаковими. Хтось відгороджує інших від себе, а хтось стає більш відкритим. Це життя. Тому не варто засуджувати, адже, блоґ – це не обов’язок 
А власне бажання.
Тим більше, не всі визнані блоґери зазнаються
Додати коментар