Сьогодні субота. Настрій весняний. Нічим серйозним займатися взагалі не хочеться. Тому я вирішив дозволити собі трішечки розслабитися і повністю присвятити суботній пост одному флеш-мобу, до якого всіх нас запросив товариш Безлімітчик у своїх однойменних «Нотатках».

Між іншим, перш ніж перейти безпосередньо до суті флеш-мобу, не можу оминути увагою одної цікавої деталі. Зазвичай у подібних блогерських іграх прийнято особисто запрошувати наступних учасників. Втім Микола вирішив вдатися до такого-собі експерименту і обійтися без особистих запрошень, запропонувавши долучитися «абсолютно всім». Що ж подивимося, якими будуть результати і скільки народу таки візьме участь у грі. Хоча, на мою думку, «привабливість» флеш-мобів значною мірою полягає саме у таких «особистих» запрошеннях! А ви як думаєте???

А тепер перейдімо до найприємнішої частини:

1. Heroes 3. Що можна сказати про цю іграшку? Хто знає – той знає. А хто не знає – на словах важко описати. Жанр: Покрокова стратегія з елементами RPG. Вирощуєш героя, накачуючи йому рівні, розбудовуєш замки, розводиш різних тварюк, починаючи від майже безневинних фей, і закінчуючи цілком-таки жахливими Чорними Драконами. Паралельно вивчаєш магію! Збираєш артефакти, які можуть докорінно змінити розстановку сил. Потім намагаєшся «винести» ворога, який також не спав, а розвивався. А якщо ворог при цьому – жива людина – грати стає в декілька разів цікавіше. Заради справедливості відзначу, що грав пізніше у 4-ті та 5-ті Герої. Але думаю, шанувальники цієї гри будуть зі мною абсолютно солідарні – 3-ті були найкращими.

2. Half-Life. Єдиний у моєму переліку 3D-шутер від першої особи, який я пройшов від початку і до кінця. Це саме та гра, на двигунці якої пізніше створили всесвітньовідомий Counter Strike. У грі вам дають змогу відчути себе у шкурі лаборанта суперсекретної лабораторії, захованої глибоко під землею. До речі, мені завжди подобався вступний ролик, під час якого героя у спеціальному вагончику завозять у підземну лабораторію, даючи паралельно роздивитися всі «зваби» гігантського секретного закладу та розповідаючи про деякі основні правила. Коротше: не потрібно було вмикати той реактор!!! Мета гри – втекти з суперсекретної лабораторії, коли зі всіх шпарин починають з’являтися доволі-таки неприємні тварюки!

3. Morrowind. Взагалі, на це місце можна поставити будь-яку RPG, якій було присвячено багато днів мого життя. Діабло (між іншим – тільки згодом до мене дійшло, що це попса), Балдурс Гейт (а це – навпаки – найкраща RPG всіх часів та народів), Готика, Divine Divinity і т. д. і т. п.. А Моровінд – то тільки так, для проформи.

4. Destiny Sphere. Саме з цієї іграшки почалося моє знайомство зі світом он-лайн ігор. Жанр гри: RTS. Правда я би відзначив – надзвичайно повільна RTS. Для того, щоб хоч трішки розвинутись і почати більш-менш активно брати участь у бойових вилазках на ворога – потрібно не менше 1-2 місяців. Привабливість (як і у будь-якій іншій онлайн-грі) – можливість змагатися із сотнями та тисячами подібних до вас гравців, які також щось там будують, вирощують, знаходять та розвиваються.

5. Lineage II: Scions of Destiny. А ось це, друзі, справжнісінька зараза! Не раджу вам навіть близько підходити. Більше, ніж пів-року були віддані цій грі майже повністю! На щастя вдалося покинути. Жанр: RPG. Основна відмінність від пункту №3 – орієнтованість на онлайн. В двох словах, ви обираєте собі расу, створюєте героя і з головою поринаєте у віртуальний світ. Процес розкачки – дуже повільний і марудний. Але від того – ще більш бажаний. Перші рівні «летять» дуже швидко. Потім розвиток сповільнюється. У сфері лайнейджерів легко почути слова: «та я сьогодні взагалі не грав – так тільки – на 6 годинок заскочив»!

А ось і анекдот в тему (здерто з ру.башу):

[розмова з людиною, яка нещодавно дізналася про існування комп’ютерних ігор]

АндрійК: ось дивися, Діма. Ось сиджу я, граю в твій Elder Scrolls III Morrowind, знайшов собі дуже класну броню і сильний меч, «вбивство». За ігровими мірками вбивство сильних монстрів не складає для мене жодних труднощів. Мене вже поважають у Гільдії Воїнів. Але я не дуже бачу ціль гри – для мене вже немає труднощів і серйозних битв. І знаєш, про що я подумав? Уявляєш, як би було класно, якби існувала майже така самісінька гра, тільки в неї можна було грати через Інтернет? Сотні, тисячі людей ходять по одному «світу», виконують завдання, допомагають, чи навпаки – б’ються одне з одним… Може вже придумали такі ігри?

Амінатеп: Ні, Андрюх. Таких ігор не існує. Колись, багато років назад були такі, але вони були нерентабельні і їх відразу закрили. Сам подумай: кому потрібно ділити свій ігровий світ з кимось іншим?

АндрійК: Так, ти мабуть правий. Але все ж…

Амінатеп: Таких ігор немає і ніколи не буде. Запам’ятай! Тобі ще два курси потрібно відучитися, тобі вже посаду заступника генерального директора компанії дають. А ще – ти Наталці освідчуватися збираєшся. Немає таких ігор!

Долучитися до флешмобу, за прикладом Миколи, пропоную всім. Побачимо, що з того вийде.

Схожі записи

• 3 плюс 2 плюс 1… Випуск #63
• 3 плюс 2 плюс 1… Випуск #60
• 3 плюс 2 плюс 1… Випуск #53
• 3 плюс 2 плюс 1… Випуск #52
• Чому я продовжую використовувати біржі лінків