Після статті «Сплог за п’ять хвилин», написаної Миколою у його «Монетизації блогу», кожен чистий на руку блогер, вочевидь, повинен втратити сон та спокій! Ще б пак. Адже якщо раніше сплогерство вважалось якою-не-якою, але працею, адже сплогерові слід було відшукати контент, який він планував вкрасти, скопіювати його, можливо – навіть частково переробити, і тільки після цього – розмістити на своєму сплозі; то сьогодні процес можна повністю автоматизувати, залишивши за сплогером лише потребу шукати цікаві стрічки, які потім автоматично транслюватимуться у щоденник.

Але найгірше те, що для такої, з дозволу сказати «праці», більше не потрібно якихось особливих знань, інструментів чи навичок. Всі необхідні для роботи програми і що набагато гірше – знання та інформація лежить в Інтернеті у вільному доступі. Мовляв «заходь, хто хоче бери що хочеш». Таким чином сірим сплогером сьогодні може стати фактично кожен чайник, який ще толком не розібрався, що таке блог і в чому суть феномену Web 2.0, але який прочитав на «мудрому» блозі якогось СЕО-шника, як з нуля створити власний сплог.

Простоту створення такого не чистого на руку сайту продемонстрував сам Микола, за кілька хвилин створивши експериментальний «Приклад сплогу», протранслювавши до нього RSS-стрічки деяких українських блогів.

Ось так, любі колеги-блогери. Дивіться і тремтіть. Далеко не кожен сплогер буде настільки люб’язним, як Микола, що поділиться своїми секретами, дасть посилання на сплог та ще й до всього пообіцяє не оновлювати передертого контенту, вилучити будь-який із ресурсів зі списку за першої ж вимоги та ще й за бажанням громади – взагалі перекрити індексацію сплогу пошуковиками…

Чи означає це, що кожен чистий на руку блогер, який до того ж віддає у RSS повний зміст своїх статей (навіщо це потрібно робити, я розповім у одній із наступних статей), від сьогодні і до кінця свого життя приречений бути жертвою сплогерів та робоблогерів? Невже не існує жодних способів захистити себе від таких «народних умільців» та зберегти свій авторський контент унікальним?

На щастя способи існують. І п’ятьма найбільш очевидними з них я поділюся нижче:

Як же захистити блог від сплогерів

1. Чітко і недвозначно напишіть на видному місці свого блогу, що всі статті, розміщені в ньому, є авторською власністю і передрук можливий лише за вашої згоди. Звісно, ці слова навряд чи зупинять закоренілого сплогера-контрабандиста, для якого крадіжка контенту є єдиним засобом для існування. Втім, я більш ніж переконаний, що існують люди, на яких ці слова матимуть належний вплив. Деякі сплогери, крадучи ваш контент, подумки заспокоюють себе саме цими словами: «ну ніде ж не сказано, що не можна»!
2. При написанні використовуйте максимально індивідуалістичний стиль. Захист власного контенту – це найочевидніша сфера застосування авторської індивідуальності. Намагайтесь не писати сухо і безособово – а навпаки – якомога більше ділитися власними враженнями та висловлювати свою суб’єктивну думку. Це не лише допоможе оживити ваш щоденник (адже блог – це насамперед виразник авторської індивідуальності), але й зменшить спокусу для сплогера вкрасти ваші статті. Адже очевидно, що вони написані не ним! Ідеальною реакцією читача на такий сплог повинно бути: «От собака! Краде статті Васі Пупкіна!»
3. У своїх статтях завжди посилайтесь на більш ранні (або навпаки – пізні) споріднені матеріали вашого блогу. Зробіть внутрішні посилання своєю звичкою. Це не лише дозволить втілити у життя «принцип дороговказу» та допоможе вашим читачам орієнтуватися в блозі, але й зменшить привабливість контенту для крадіїв. Адже ваші внутрішні посилання, перенесені на чужий блог, автоматично стануть зовнішніми. А значить – не лише вкажуть на справжнього автора статті, але ще й піднімуть ваш PR та ТІЦ.
4. Використовуйте плагін для WordPress «схожі статті». Принцип дії цього плагіну також базується на внутрішніх посиланнях. Але на відміну від першого варіанту, тут вам не потрібно буде робити нічого вручну. Плагін автоматично визначить схожі матеріали на вашому блозі та додасть посилання на них до вашої статті. І як завжди, окрім захисту від сплогерів, цей плагін принесе вашому блогові багато користі. Як мінімум – збільшить кількість переглядів сторінок на відвідувача.
5. Насамкінець – ви можете і навіть повинні використати ще один суперовий плагін для WordPress «Add to RSS». В двох словах дія цього плагіну полягає у доданні до вашої статті додаткового «прихованого» змісту. Це, наприклад, може бути абзац, який не видно, якщо читати блог в оригіналі, але видно – якщо читати RSS-стрічку. Як неважко було здогадатися, зміст цієї прихованої фрази повинен бути приблизно наступним: «Ви читаєте блог Васі Пупкіна (підставте сюди своє ім’я та посилання на блог). Якщо ви читаєте цей зміст не через власний рідер – значить ви зіткнулись із фактом наглого вандалізму та крадіжки контенту. Повідомте, будь-ласка авторові Василю Пупкіну (а тут можна вставити адресу електронної пошти)».

Висновок

Якщо ж ви скористаєтеся всіма п’ятьма способами захисту контенту від крадіжок – тоді сплогерові доведеться:

1. видалити контент вашого блогу зі свого сплогу (саме це нам і потрібно);
2. продовжувати автоматично публікувати ваш контент (але при цьому активно вас піарити, адже всі внутрішні посилання, перелік схожих статей та прикінцеві копірайти тепер стануть зовнішніми посиланнями і приводитимуть вам додаткових відвідувачів. Зрештою – це не так вже й погано);
3. продовжити публікувати ваш контент (але при цьому вручну позбавлятися від посилань, копірайтів, списків статей, особистого викладення контенту, тощо. А це, звісно, змусить сплогера забути про будь-який автоматизм та ще й призведе до зміни контенту – а значить ніякого дублювання не відбудеться)…

Ми не можемо заборонити сплогерам красти наш контент. То давайте максимально ускладнимо для них цей процес.

Ну і звісно, сплогерство – це не завжди тільки негативна діяльність. Іноді вона може бути навіть корисною. Але про це не сьогодні…

Схожі записи

• Блог, який заробляє VS Блог заради заробітку
• Як боротися з масовою крадіжкою контенту
• Авторський блог VS сплог… Хто кого?
• Пишучи, пам’ятайте про „політ думки” читача!
• Як позбавитися „прісності” у статтях