Натрапив у останньому номері журналу «Фокус» на короткий пасаж почесного президента Національного університету «Києво-Могилянська Академія» В’ячеслава Брюховецького про українську мову. Оскільки цю людину я надзвичайно поважаю, а до того ж – повністю погоджуюся з його думками, наведеними у журналі, то просто не можу не процитувати його в «Українській блогосфері». А тим більше, що його роздуми опосередковано стосуються тематики даного блогу.
Проблема мови сьогодні, - стверджує В’ячеслав Степанович, - насамперед політична. Коли у нас буде чесна політика в міру можливостей, оскільки взагалі політика не є чесним видом занять, тоді не будуть виникати питання україномовності України. Дико уявити, скажімо, Францію, в якій велися б такі розмови.
Наша держава не є двомовна. Є просто частина людей, які принципово не бажають говорити українською, або ті, кого життєві обставини не спонукають її знати. Але дивно чомусь: якщо така людина вирішує поїхати на заробітки до Америки, наприклад, або до Європи, вона моментально вивчає потрібну мову. Виявляється, що вивчити англійську значно простіше, ніж державну мову країни, в якій ти живеш зараз.
Кажучи про багатомовність країни, прихильником якої я є, то чим більше мов ми будемо знати, тим краще. Це стосується і російської мови, яку теж, безперечно, треба знати. Але непогано було б знати ще польську, угорську, словацьку мови, кримськотатарську і, безперечно, англійську, оскільки це мова міжнаціонального спілкування у світі.
Коли ведуться розмови про можливість визнання другої державної мови, то тут мається на увазі позиція «дайте нам розмовляти російською, і, якщо ми не будемо знати української, ніхто не зможе нам нічого сказати». Якщо політично не будуть роздуватися такі проблеми, через одне покоління люди знатимуть українську, і ніхто при цьому не забуде своєї рідної мови.
Роль держави в питаннях мови має бути чи не вирішальною. Наприклад, один з існуючих на сьогодні законів я вважаю нелогічним та антиукраїнським. Це закон про україномовність реклами. Не можна примушувати людей давати оголошення суто державною мовою. Виходить ситуація, коли закон не діє. Наприклад у Франції непогано відпрацьована система, за якої рекламодавець або рекламіст може публікувати рекламні об’яви будь-якою мовою, але якщо вона не державна, він має сплатити певний податок на користь фонду розвитку державної мови. Такий нескладний прийом одразу вирішив би всі грошові питання. По-перше, з’явилися б гроші на розвиток української мови, по-друге, аби не платити податки, всі намагалися б друкувати рекламу українською.
Ось такий пост цього разу! Змушує замислитися!
Доволі цікава книжка. На мою...
Коментарів: 5
Квітень 19th, 2008 @20:34
Брюховецький як завжди на висоті. Особливо сподобався останній абзац
Хоча нмсд даний пост не зовсім відповідає тематиці цього блогу
Квітень 19th, 2008 @21:29
Стосовно тематики блогу, мені здається, що це все “в тему”.
Якраз останній абзац мені не дуже сподобався.. А все у світлі слів: “Коли у нас буде чесна політика в міру можливостей, оскільки взагалі політика не є чесним видом занять…” Сказано досить чесно: з такою політикою, мені не дуже віриться в те, що всі отримані від іншомовної раклами кошти підуть на розвиток державної мови.
Квітень 19th, 2008 @23:01
Ха, в тому то і справа. Україна - не Франція. У нас ті гроші з того фонду підуть у кишені чиновникам. Тим більше на такі міфічні заходи, як розвиток мови. Хто це контролює? Хто спостерігає? Крім ЗМІ, ніхто. А гроші і далі йдуть по кишеням. так само з іншими міфічними галузями.
Треба перерізати потоки грошей у міфічних галузях, а вже потім творити все інше.
Квітень 20th, 2008 @14:12
Погоджуюся з hellveen’ом (”Україна - не Франція”). В Україні інші реалії, ніж в тій же Франції.
По-перше, серед населення нема одностайності серед простого люду, серед політичної еліти, тощо (і це найважливіше).
По-друге, всі сусіди Франції, як фізично, так і інформаційно їй по зубах. Вони не спроможні підбурювати французів через засоби масової інформації та й не так сильно можуть тиснути на неї. Чи може на території Франції присутні війська іншої країни, тієї ж Англії чи Іспанії?! Навряд.
> “Роль держави в питаннях мови має бути чи не вирішальною”
А як державні мужі можуть захистити українську мову, якщо велика кількість виборців розмовляють російською. Вони ж не наважаться їм перечити.
Зараз питання мови не на часі. Це питання, яке дозволяє відволікти людей від більш важливих проблем: від неможливості молодим сім’ям купити житло, від корупції, від беззаконня в судах, від розбазарювання державної власності … .
Тому погоджуюсь з думкою “через покоління люди знатимуть українську” … або втратять її. І це залежить лише від самих людей (від вас, від мене, …), від їх усвідомлення того, хто вони і ким хочуть бути.
Квітень 23rd, 2008 @15:34
крік ЗМІ?
а де вони, змі????
сенсації лиш штампують - і то непрофесійно…
Додати коментар