Тра 13
Чому блогери можуть навчитись у газетярів?
Останнім часом мені все частіше і частіше трапляються щоденники, читати які – відверто нудно. Ні тематика, ні стиль, ні авторська індивідуальність не здатна «оживити» такий блог. А все тому, що автори думають – «Моя корова. Мій блог. Що хочу – те й роблю!»…
Вони праві, якщо йдеться про особистий щоденник, який адресований виключно найближчим друзям автора. Але вони глибоко помиляються, якщо такими методами прагнуть залучити на свій блог нових читачів! Право власності – це не виправдання ні жахливому стилю, ні «вбогій» тематиці. І якщо я прийшов на блог у ролі відвідувача – то хочу отримати не лише відмінний контент та відповіді на власні запитання, але й певну частку задоволення. Хочу, щоб моє перебування на блозі було цікавим.
Після суботньої статті «Забудьте про блоги – читайте краще пресу», поява даного допису може виявитися дещо нелогічною. Але хотілося б, щоб читачі зрозуміли мене правильно: Я не заперечую позитивних рис журналістики. Зрештою – я ж і сам журналіст! Відверто кажучи, блогери можуть багато чому навчитися у журналістів (як, між іншим, і журналісти у блогерів).
«Але ж блоги – це не газети! - заперечите ви. – Намагаючись впровадити газетні принципи – чи не стандартизуємо ми блог? Чи не обмежуємо його? Чи не здійснюємо негативного впливу на славлену «свободу» блогера?
Блогери звикли порушувати правила! Але тільки одиниці, порушуючи правила (чи просто не дотримуючись їх) зуміли створити щось дійсно варте уваги. Більшість же створили щоденники, які ніхто, окрім них самих, не читає. Вони нудні! Вони відверто «вбогі»!
Слабкі блогери зазвичай «порушують правила» не для того, щоб вирватися із рамок та позбутися обмежень, а тому, що «не дотримуватись правил» - дуже легко! Вони відмовляються від загальноприйнятих практик – але не створюють нічого цінного. Вони заперечують наявне – але не пропонують жодної альтернативи.
Натомість успішні блогери, відмовляючись грати за встановленими правилами, завжди озираються назад, щоб використати найкращі практики минулого. Вони не дотримуються загальних принципів. Але відмовляються від них лише тому – що знають як досягнути кращого результату. Вони завжди мають альтернативу і бачать світ через власну призму.
Автор фотографії: *clairity*
Ми неодноразово чули про те, що газети відходять у минуле. Вони будуть повністю витіснені веб-технологіями. І якщо це правда – нам у жодному разі не можна допустити, щоб разом зі смертю газет померли найкращі редакторські практики.
Ось чому я пишу про деякі хитрощі, які не завадило б перейняти у газетярів:
Короткі записи.
На відміну від блогерів, у газетярів немає необмеженого простору для їхньої колонки. Саме тому вони повинні досконало володіти мистецтвом скорочення та інтенсифікації найважливішої інформації. І хоч це не завжди просто – саме такий підхід зазвичай найбільше цінується читачами. Жодних зайвих слів – відразу до справи!
Де подівся лід?
Журналісти знають, що таке лід (від. Англ. lead – вести). Блогери не завжди знайомі з цим терміном. Втім, саме цей вступний абзац найбільше приваблює увагу читача і допомагає йому швидко визначити, чи варто читати далі.
Газетні історії зазвичай пишуться відповідно до стилю «перевернутої піраміди»: перший параграф – це кульмінація історії, а далі ідуть деталі. Якщо ви будете писати довгий і нецікавий вступ – існує висока ймовірність, що ви втратите увагу читача і він просто не дочитає статтю.
Читачі повинні мати змогу швидко проглянути сторінку і відразу зрозуміти, про що йтиметься у статті. А це рішення вони приймають, читаючи перші два-три абзаци запису.
Заголовок!
Найбільш заняті читачі не читають навіть першого абзацу – вони читають тільки заголовки. І тільки заголовок визначає, чи відкриє відвідувач вашу статтю (чи розгорне газету). Газетярі завжди були мастаками створювати привабливі і змістовні заголовки. А ви так вмієте?
Мовна та фактична правильність
Перед публікацією журналісти завжди перевіряють факти і дають матеріал на вичитування редакторам. Саме це перетворює газету на компетентне джерело, якому можна довіряти. І хоча у більшості блогерів немає такої редакторської підтримки – все ж вони можуть докласти певних зусиль для підвищення компетентності вашого щоденника в очах читачів. Для цього принаймні намагайтесь не писати відвертої нісенітниці і хоча б один раз після написання перечитуйте запис (краще до, але можна і після публікації).
Сподіваюсь, ці поради допоможуть зробити ваш блог кращим.
Травень 13th, 2008 at 20:48
За поради спасибі.. Жаль що навряд чи вдасться їх всіх дотримуватися…
Травень 13th, 2008 at 21:07
Цікава відкрита думка людини :)
Ярославе, от що ти думаєш особисто про мій блоґ, який певним чином підпадає під описану тобою тематику? ;)
Травень 13th, 2008 at 21:26
Мастерпісере, ти ж знаєш - я не критик ;)
Щодо твого блогу - як ти й сам його характеризуєш - це щоденник з великою кількістю особистих вражень і дуже яскравою авторською індивідуальністю. Іноді трапляються справді цікаві матеріали (як, наприклад, звіт із квітневого мінікепу). Основна їхня позитивна риса - це перманентна наявність власної думки. Думаю, саме заради них тебе і читають.
Травень 13th, 2008 at 21:44
Ну хоча б щось :) І на тому дякую :)
Травень 21st, 2008 at 0:00
Ярославе, ну чому ти так прагнеш до систематизації-стандартизації, мало не під мікроскопом, самого процесу блоггінгу:)
ну, в цьому ж і полягає краса блоггінгу і блогосфери - кожен робить як хоче, і спонтанно виникає геніальний продукт!
Травень 21st, 2008 at 8:55
Можливо тому, що правила можна порушувати лише тоді, коли їх знати. Просто дуже часто натрапляю на елементарне невігластво, яке виправдовується “виходом за рамки” та “бажанням бути не таким, як усі”…
Я справді поважаю альтернативні думки. Як і блогерів, які “порушуючи правила” можуть зробити щось по справжньому ВЕЛИКЕ. І якщо хтось може створити геніальний блог, жодного разу не звернувшись до подібних порад - тоді вони йому справді не потрібні.
До речі, колись читав цікаве дослідження про те, що майже кожному “спонтанному” геніальному відкриттю зазвичай передує важка і наполеглива робота. ;) Просто ми звикли звертати увагу на геніальний продукт і часто ігноруємо ті зусилля, які дали змогу його створити.
Травень 21st, 2008 at 13:12
“правила можна порушувати лише тоді, коли їх знати” - я в корні не згоден з таким напрямком думки..
тобто з точки зору формальної логіки усе гладенько.
але шо це за суть людини - коли вона робить шось порушуючи правила? це - протест, це істерія, це ДЕМОНСТРУВАННЯ, це все шо завгодно.
але це не є шось рілексове та природнє:)
тим більше коли знати правила і “порушувати” їх - то ти такий самий залежний від правил як і коли б дотримувався.
моя думка - НЕМА І БУТИ НЕ МОЖЕ НІЯКИХ ПРАВИЛ, жодних проторених доріжок.
як у пустелі - немає дороги, є тільки напрямок який кожен обирає собі сам.
і то - конфігурація якого міняється після кожного пустельного вітру (який наносить бархани піску там де їх не було і запросто може забрати інший, який був).
знаєш, це як дика тварина і свійська..
чи на волі та в зоопарку - саме такі в мене асоціації.
Травень 21st, 2008 at 13:20
а щодо журналістської стилістики…
знаєш, Ярославе, я все менше і менше читаю пресу, і не тому шо мені нецікаво чи ще шось таке - а тому шо НЕПРОФЕСІОНАЛІЗМ журналістський просто вбиває.
ТАКІ бачу дурниці написані в серйозних виданнях (ЗЕРКАЛО НЕДЕЛИ, наприклад..) - дяка Богові, шо я компетентний лише в дуже обмеженій сфері, і не помічаю дурниць, написаних в інших..
і от уяви собі: читаєш ти статтю, яка близька тобі за фахом, і бачиш, шо писала її людина ДУЖЕ І ДУЖЕ далека від того, де все ПРОСТО СМІШНО!
але! при цьому існує повний “фарш” оцих журналістських “прийомчиків” - і активний “завлікаючий” початок, і викладення “сенсаційне”, і кінцівка а-ля “The Truth Is Out Ther” чи “чого нам іще сподіватися в майбутньому від …?” чи ще шось подібне.
на фоні цього, повір, настає така ВІДРАЗА до оцих дешевих маніпуляцій, які мають тільки форму але не мають змісту - шо на них виробляється сталий блювотний рефлекс.
у нас в країні тотальна журналістська криза, і взагалі криза ЗМІ - тут Бродський абсолютно правий (він в ЖЖ десь казав про це).
і на фоні цього якось НАВПАКИ хочеться підкреслити - хлопці, от подивіться як роблять журналісти і НЕ РОБІТЬ ТАК!
бо ті пишуть про шось (І, ШО ЦІКАВО, ДІЙСНО ЩИРО ВВАЖАЮТЬ, ШО УСЕ ПРАВИЛЬНО НАПИСАНО І ШО ВОНИ РОЗІБРАЛИСЯ З ПИТАННЯМ!) трошки забуваючи про те, шо для того аби висвітлити певне коло питань потрібно вивчати це п’ять-шість років - і то, ще й мати відповідний талант.
а так - беруться і пишуть.
а люди читають.
і, головне, ще й вірять.
а ти ще й наслідувати їх пропонуєш..
Травень 21st, 2008 at 13:33
в мене виникає враження, що дискутуючи в коментарях, ми говоримо на різних мовах, чи попросту не до кінця розуміємо, одне одного.
я не пропоную наслідувати непрофесіоналізм. я взагалі - не пропоную наслідувати. Якось уже говорив, і ще раз повторюсь: Я сподіваюсь, що цей блог читають доволі зрілі люди, які зможуть критично поставитись до інформації і вирішити, що їм використовувати, а що - ні!
коли людина пише незграбним стилем і робить безліч логічних, мовленнєвих та граматичних помилок - її текст читати попросту дуже важко. Але мене вражає, коли така людина виправдовує свій “жахливий” стиль своєю “оригінальністю”.
Те, що я намагаюся донести у цій і подібних статтях - це інструментарій. Всілякі “болтики”, “гайочки” і “шурупчики”, з яких можна побудувати що завгодно. А от що будувати - це вже вирішуватиме людина, яка захоче скористатися цими порадами. Саме це, на мою думку, і є та свобода, яка дозволяє блогерові створити геніальний продукт.
І при цьому я з абсолютним розумінням ставлюся до того, що хтось не захоче користуватися цими “болтиками”, “гайочками” і “шурупчиками”, а натомість винайде свої власні “шайбочки” і “шпунтики”… Що ж - це його право.
Дуже шкода, якщо в тебе склалося враження, ніби я намагаюся ввігнати процес блогінгу у якісь рамки. Може я й справді роблю щось не так?.. Але от в чому мене точно не можна звинуватити - то це у пропозиції наслідувати непрофесійних журналістів.
Травень 21st, 2008 at 13:59
Гарні поради, та й тема в цілому актуальна!
Недолік і одночасно велика перевага блогінгу - редакторство. З одного боку, шкода, що немає хорошого редактора, який би перевірив стиль і банально орфографію. З іншого, добре що немає тирана-редактора!)))
Дійсно варто виховувати у собі свого індивідуального хорошого редактора і стильного автора!
Травень 21st, 2008 at 15:05
Згоден з Вами. І зрештою, немає значення, як ви називаєтесь - блогер, журналіст чи просто фрілансер. Головне - на що ви здатні!