Останнім часом мені все частіше і частіше трапляються щоденники, читати які – відверто нудно. Ні тематика, ні стиль, ні авторська індивідуальність не здатна «оживити» такий блог. А все тому, що автори думають – «Моя корова. Мій блог. Що хочу – те й роблю!»…

Вони праві, якщо йдеться про особистий щоденник, який адресований виключно найближчим друзям автора. Але вони глибоко помиляються, якщо такими методами прагнуть залучити на свій блог нових читачів! Право власності – це не виправдання ні жахливому стилю, ні «вбогій» тематиці. І якщо я прийшов на блог у ролі відвідувача – то хочу отримати не лише відмінний контент та відповіді на власні запитання, але й певну частку задоволення. Хочу, щоб моє перебування на блозі було цікавим.

Після суботньої статті «Забудьте про блоги – читайте краще пресу», поява даного допису може виявитися дещо нелогічною. Але хотілося б, щоб читачі зрозуміли мене правильно: Я не заперечую позитивних рис журналістики. Зрештою – я ж і сам журналіст! Відверто кажучи, блогери можуть багато чому навчитися у журналістів (як, між іншим, і журналісти у блогерів).

«Але ж блоги – це не газети! – заперечите ви. – Намагаючись впровадити газетні принципи – чи не стандартизуємо ми блог? Чи не обмежуємо його? Чи не здійснюємо негативного впливу на славлену «свободу» блогера?

Блогери звикли порушувати правила! Але тільки одиниці, порушуючи правила (чи просто не дотримуючись їх) зуміли створити щось дійсно варте уваги. Більшість же створили щоденники, які ніхто, окрім них самих, не читає. Вони нудні! Вони відверто «вбогі»!

Слабкі блогери зазвичай «порушують правила» не для того, щоб вирватися із рамок та позбутися обмежень, а тому, що «не дотримуватись правил» – дуже легко! Вони відмовляються від загальноприйнятих практик – але не створюють нічого цінного. Вони заперечують наявне – але не пропонують жодної альтернативи.

Натомість успішні блогери, відмовляючись грати за встановленими правилами, завжди озираються назад, щоб використати найкращі практики минулого. Вони не дотримуються загальних принципів. Але відмовляються від них лише тому – що знають як досягнути кращого результату. Вони завжди мають альтернативу і бачать світ через власну призму.

Автор фотографії: *clairity*

Ми неодноразово чули про те, що газети відходять у минуле. Вони будуть повністю витіснені веб-технологіями. І якщо це правда – нам у жодному разі не можна допустити, щоб разом зі смертю газет померли найкращі редакторські практики.

Ось чому я пишу про деякі хитрощі, які не завадило б перейняти у газетярів:

Короткі записи.
На відміну від блогерів, у газетярів немає необмеженого простору для їхньої колонки. Саме тому вони повинні досконало володіти мистецтвом скорочення та інтенсифікації найважливішої інформації. І хоч це не завжди просто – саме такий підхід зазвичай найбільше цінується читачами. Жодних зайвих слів – відразу до справи!

Де подівся лід?
Журналісти знають, що таке лід (від. Англ. lead – вести). Блогери не завжди знайомі з цим терміном. Втім, саме цей вступний абзац найбільше приваблює увагу читача і допомагає йому швидко визначити, чи варто читати далі.

Газетні історії зазвичай пишуться відповідно до стилю «перевернутої піраміди»: перший параграф – це кульмінація історії, а далі ідуть деталі. Якщо ви будете писати довгий і нецікавий вступ – існує висока ймовірність, що ви втратите увагу читача і він просто не дочитає статтю.

Читачі повинні мати змогу швидко проглянути сторінку і відразу зрозуміти, про що йтиметься у статті. А це рішення вони приймають, читаючи перші два-три абзаци запису.

Заголовок!
Найбільш заняті читачі не читають навіть першого абзацу – вони читають тільки заголовки. І тільки заголовок визначає, чи відкриє відвідувач вашу статтю (чи розгорне газету). Газетярі завжди були мастаками створювати привабливі і змістовні заголовки. А ви так вмієте?

Мовна та фактична правильність
Перед публікацією журналісти завжди перевіряють факти і дають матеріал на вичитування редакторам. Саме це перетворює газету на компетентне джерело, якому можна довіряти. І хоча у більшості блогерів немає такої редакторської підтримки – все ж вони можуть докласти певних зусиль для підвищення компетентності вашого щоденника в очах читачів. Для цього принаймні намагайтесь не писати відвертої нісенітниці і хоча б один раз після написання перечитуйте запис (краще до, але можна і після публікації).

Сподіваюсь, ці поради допоможуть зробити ваш блог кращим.