я не пропоную наслідувати непрофесіоналізм. я взагалі – не пропоную наслідувати. Якось уже говорив, і ще раз повторюсь: Я сподіваюсь, що цей блог читають доволі зрілі люди, які зможуть критично поставитись до інформації і вирішити, що їм використовувати, а що – ні!

коли людина пише незграбним стилем і робить безліч логічних, мовленнєвих та граматичних помилок – її текст читати попросту дуже важко. Але мене вражає, коли така людина виправдовує свій “жахливий” стиль своєю “оригінальністю”.

Те, що я намагаюся донести у цій і подібних статтях – це інструментарій. Всілякі “болтики”, “гайочки” і “шурупчики”, з яких можна побудувати що завгодно. А от що будувати – це вже вирішуватиме людина, яка захоче скористатися цими порадами. Саме це, на мою думку, і є та свобода, яка дозволяє блогерові створити геніальний продукт.

І при цьому я з абсолютним розумінням ставлюся до того, що хтось не захоче користуватися цими “болтиками”, “гайочками” і “шурупчиками”, а натомість винайде свої власні “шайбочки” і “шпунтики”… Що ж – це його право.

Дуже шкода, якщо в тебе склалося враження, ніби я намагаюся ввігнати процес блогінгу у якісь рамки. Може я й справді роблю щось не так?.. Але от в чому мене точно не можна звинуватити – то це у пропозиції наслідувати непрофесійних журналістів.

і от уяви собі: читаєш ти статтю, яка близька тобі за фахом, і бачиш, шо писала її людина ДУЖЕ І ДУЖЕ далека від того, де все ПРОСТО СМІШНО!
але! при цьому існує повний “фарш” оцих журналістських “прийомчиків” – і активний “завлікаючий” початок, і викладення “сенсаційне”, і кінцівка а-ля “The Truth Is Out Ther” чи “чого нам іще сподіватися в майбутньому від …?” чи ще шось подібне.

на фоні цього, повір, настає така ВІДРАЗА до оцих дешевих маніпуляцій, які мають тільки форму але не мають змісту – шо на них виробляється сталий блювотний рефлекс.

у нас в країні тотальна журналістська криза, і взагалі криза ЗМІ – тут Бродський абсолютно правий (він в ЖЖ десь казав про це).
і на фоні цього якось НАВПАКИ хочеться підкреслити – хлопці, от подивіться як роблять журналісти і НЕ РОБІТЬ ТАК!
бо ті пишуть про шось (І, ШО ЦІКАВО, ДІЙСНО ЩИРО ВВАЖАЮТЬ, ШО УСЕ ПРАВИЛЬНО НАПИСАНО І ШО ВОНИ РОЗІБРАЛИСЯ З ПИТАННЯМ!) трошки забуваючи про те, шо для того аби висвітлити певне коло питань потрібно вивчати це п’ять-шість років – і то, ще й мати відповідний талант.
а так – беруться і пишуть.
а люди читають.
і, головне, ще й вірять.
а ти ще й наслідувати їх пропонуєш..

моя думка – НЕМА І БУТИ НЕ МОЖЕ НІЯКИХ ПРАВИЛ, жодних проторених доріжок.
як у пустелі – немає дороги, є тільки напрямок який кожен обирає собі сам.
і то – конфігурація якого міняється після кожного пустельного вітру (який наносить бархани піску там де їх не було і запросто може забрати інший, який був).

знаєш, це як дика тварина і свійська..
чи на волі та в зоопарку – саме такі в мене асоціації.

Я справді поважаю альтернативні думки. Як і блогерів, які “порушуючи правила” можуть зробити щось по справжньому ВЕЛИКЕ. І якщо хтось може створити геніальний блог, жодного разу не звернувшись до подібних порад – тоді вони йому справді не потрібні.

До речі, колись читав цікаве дослідження про те, що майже кожному “спонтанному” геніальному відкриттю зазвичай передує важка і наполеглива робота. Просто ми звикли звертати увагу на геніальний продукт і часто ігноруємо ті зусилля, які дали змогу його створити.