Повноцінна восьмигодинна робота, ведення блогу, сім’я, хатні клопоти, зустрічі з друзями… а ще ж потрібно, щоб і на сон час залишався.

Складається враження, що у минулому час рухався повільніше. Пам’ятаю, коли я ще був малим, ми із дідусем ходили молоти пшеницю. Зранку встали. Наготували мішки, набрали пшениці, склали на велосипеди – і повезли до млина. При чому – руками повезли. Велосипеди – як візки використовували. Хто колись пробував вантажити три повних мішки із зерном на велосипед – чудово мене зрозуміє!

І ось що дивно – до млина більше кілометра. Там – двогодинна черга. Поки помолять, поки перетруть, поки дочекаєшся, як інші свої кінні фіри борошном наповнять – уже сонце на обід покотиться. А потім так само, не поспішаючи – додому! І вистачало ж часу!!! І не носилися, як навіжені, намагаючись встигнути невідомо за чим.

Автор фотографії: notsogoodphotography І тут до мене дійшло – ми ніколи не «вбивали» час і ніколи не кидалися від справи до справи, намагаючись встигнути більше. На собі перевірено – якщо намагатися встигнути більше – станеться все навпаки. І якщо потрібно було борошно перемолоти, потім вишню обірвати, а потім ще й двері полагодити – то без поспіху йшли, мололи борошно; потім ставали – обривали вишню; потім бралися до дверей. І що найдивовижніше – на душі завжди був повний спокій та блаженство. І встигали все до заходу сонця…

Мені здається, що для вдалого тайм-менеджменту не вистачає саме цієї зосередженості на справі, якою займаєшся в даний момент. Навіть за собою сто разів помічав: Пишу статтю… Ну то здавалося б – пиши собі, що тобі ще потрібно? Аж ні, обов’язково потрібно відволіктися! Піти – потеревенити з кимось, залізти в пошту, глянути, чи не з’явилося нових листів. А як не з’явилося – то не повернутися до статті – а неодмінно влізти ще й у рідер – а раптом хтось щось написав. При чому – читати я не буду (я ж типу, статтю пишу, на читання часу немає) – просто так, перегляну. Зайду ще в аську!.. Якщо все буде ок, то може через пів-години таки повернуся до своєї статті! А потім – дружина кличе вечеряти – потрібно негайно кидати все і бігти до столу! Відкладу написання ще на трішки.

Коротше, до чого я веду – багатозадачними бувають тільки комп’ютери. Людина ж, якщо хоче працювати ефективно, повинна в один момент концентруватися лише на одній справі. Ні, вона звісно може одночасно вечеряти, дивитись телевізор і паралельно гортати якийсь журнальчик. Але, думаю, ефективною таку діяльність назвати важко.

Звідси – висновок: Якщо хочете, щоб ваше життя було спокійним і приносило задоволення, але не хочете відмовлятися від проектів, якими займаєтесь – тоді просто виділіть їм достатню кількість часу і займайтесь тільки ними. І намагайтесь не «вбивати» його на безглузді заняття.