Автор фотографії: foxypar4 Сьогодні я вирішив поділитися з вами однією банальщиною, ігнорування якої неодноразово псувало мені життя. Це порада із серії найківського «Just do it!». І хоча прийнято вважати, що ця англомовна фраза не має перекладу («просто зроби це» звучить жахливо), сьогодні я спробую перекласти її по-своєму: «Просто почни!»

Навряд чи у світі знайдеться хоча б одна людина, яка не знайома із банальним прислів’ям: «Апетит приходить під час їжі». Втім, далеко не кожен здатен самостійно збуджувати свій «апетит», коли йдеться про втілення планів. Скільки разів на різних форумах, блогах та у дискусіях учасників соціальних мереж піднімалося питання про те, як навчитися писати статті.

Ми плануємо, ми знаходимо цікаві ідеї, ми вигадуємо дивовижні концепції, які безперечно зможуть захопити увагу та здобути прихильність читача. Але коли доходить до справи і ми вмикаємо комп’ютер – то маємо чистий лист «паперу» на моніторі і порожнечу у голові.

Просто почніть – напишіть перше речення! Нехай воно буде недосконалим і навіть не зовсім стосуватиметься поставленої цілі… Зробіть перший крок – і далі буде набагато легше… Це як з потягом: найважче – зрушити з місця.

Вміння починати знадобиться нам не тільки під час написання статей. І хоча середньостатистичному блогерові без нього може видатися скрутно, ще важливіше володіти ним у повсякденному житті.

Вміння починати – це надзвичайно важливий аспект вашої діяльності. Адже існують речі, які нам просто необхідно зробити! Та ми це й самі чудово розуміємо. Втім, намагаємося максимально відтягнути момент початку роботи над ними (згадайте, скільки разів ви перевіряли пошту, перш ніж взятися до важливої справи, або просто виходили на кухню приготувати кави, читали новини, блоги, робили іншу – менш важливу роботу).

А рішення проблеми надзвичайно просте – потрібно просто почати. Важко почати? Все-рівно починайте. Чи ви думаєте, що післязавтра буде легше? Лінь? Не варто звинувачувати лінь у власних проблемах. Починайте повільно. Можете навіть пообіцяти собі заслужену перерву через пів-години чи навіть 15 хвилин роботи. Все-рівно існує велика ймовірність, що втягнувшись у процес ви не скористаєтесь перервою, а продовжите працювати.

Автори багатьох блогів скаржаться на нездатність (чи невміння) писати кожного дня. Особисто я не бачу в цьому жодної проблеми. За чотири місяці існування «Української блогосфери» у ній щоденно з’являвся пост (за винятком кількох днів, коли я їздив до Ужгороду, та й то – причиною була не неможливість розмістити автоматичні пости, а небажання публікувати пости під час відсутності). При цьому я чудово усвідомлюю, що в майбутньому можу скоротити інтенсивність публікацій (або навпаки – підвищити її), якщо відчую, що так буде краще для блогу. Але можу сказати напевне, що якщо це станеться – то буде результатом свідомого вибору, а не наслідком «неможливості» писати кожного дня.

Багато хто з нас відкладає важливі справи до останнього моменту забуваючи просту але дієву істину: «Людина часто переоцінює те, що вона здатна зробити за один день і недооцінює те, що вона може зробити за один рік». Не варто надриватися. Просто почніть і поступово рухайтесь до мети! Подорож на тисячу кілометрів починається з першого кроку.

А на закінчення цього мотиваційного (сам не очікував, що він таким вийде) допису наведу вам влучну цитату, автором якої є Марк Твен: «Удача приходить до кожної людини. Але часто, коли вона стукає вам у двері, ви сидите у сусідньому пивбарі».

Не забувайте про це наступного разу, коли шукатимете виправдання для того, щоб уникнути роботи.

Схожі записи

• Вдихніть життя у записи із архіву (31DBBB. Стаття 21)
• Трьохсотий запис!
• Блог як додаток до резюме (або його заміна)
• Ви не наймалися вести блог…
• „Старий” та „новий” способи написання статей у блог