|
|
Автор фотографії: Mika HiironniemiДумаю, чи не ввести мені окремий розділ недільних записів, в яких розглядатиметься зворотня сторона інтернет-діяльності – реальне життя. Ріал лайф, так би мовити! Все-рівно настрій у неділю зазвичай не робочий, та й читачів не дуже хочеться навантажувати важкими методологічними матеріалами. А от поринути у філософські роздуми про сенс буття, це ми завжди будь-ласка (калька із рос. «всегда пожалуйста»). Як би там не було, сьогодні свій філософський міні-пост я напишу, і стосуватиметься він такого тонкого аспекту людської діяльності, як перебування на зв’язку.
А ось згадайте, чи не доводилося вам, використовуючи сотні різних інстант-месенджерів, мобільних технологій, соціальних інструментів і т. д. і т. п., які за своєю суттю повинні були б полегшувати вашу взаємодію (встановлення контактів) із людьми, відчувати, що насправді вони вони відіграють цілковито протилежну роль. Перешкоджають знаходженню спільної мови…
Принаймні, це дуже добре відчувається, коли бачиш молоду пару «закоханих», яка прогулюється разом вулицею: у нього в руках мобільний КПК, у неї гарнітурка hands-free. І здавалося б – так близько! Проводять разом вільний час. Насправді ж об’єднує їх лише географічне положення. Думками вони дуже і дуже далеко одне від одного.
Ось вам і зв’язок…
Контакт душ, чи як там говорять?
Отож, поринаючи з головою у мобільні технології та спокушуючись на можливості, які відкриває перед нами всесвітня мережа, не варто забувати, що реальність – вона не лише у моніторах наших комп’ютерів, ноутбуків, КПК чи звуках модернового iPod-a. Вона навколо… А найбільше – у живому спілкуванні із живими людьми, яких ми, ще трішечки, і перестанемо помічати!..
Якщо вам сподобалася стаття, буду вдячний за її підтримку у соціальних мережах (Twitter, Facebook, Google+ та вКонтактє)
Loading ...