Бізнес дедалі активніше намагається використовувати феномін блогінгу у своїх інтересах. З’являється все більше та більше інформації про нові корпоративні блоги, відкриваються офіційні та напівофіційні щоденники компаній, дописи до блогів здійснюють як рядові працівники, так і найвище керівництво потужних міжнародних корпорацій. В свою чергу, кмітливі автори та вебмайстри, назвавшись консультантами з питань блогінгу, продають свої послуги зі створення корпоративних щоденників найбільш платоспроможним учасникам великого бізнесу. Та це й не дивно – адже інвестиції тут надзвичайно низькі (майже нульові), а прибуток зазвичай вимірюється у тисячах „вічнозелених” (хоча останнім часом – не таких уже й „вічностабільних”).

На фоні такого корпоративно-блогінгового „божевілля”, а також, ознайомившись зі статтею, опублікованою в одному із найвідоміших бізнес-видань України „& СТРАТЕГІЇ” „БЛОГОсферний ІМІДЖ”, я задався нелегким питанням: „То чи „світить” блогам роль інструмента бізнесу”?

Швидкість насичення ринку блогів та просто неймовірний щорічний приріст кількості учасників блогосфери свідчить на корить зростання впливу останньої на всі сфери бізнесу. Погодьтесь, було б дуже дивно, якби подібні тенденції ігнорувалися „сильними світу цього”. Маркетологи давно вже „засікли” привабливість блогосфери, дослідницького інструменту. В свою чергу PR-відділи та рекламні агенції намагаються відшукати у блогах свій зиск. Розумні власники компаній давно вже зрозуміли, що ключовий клієнт – не той, хто тратить найбільше грошей, а той, хто, не маючи до компанії жодного безпосереднього стосунку, має надзвичайно потужний вплив на її імідж.

Але найрозсудливіші „гравці” не поспішають з головою кидатися у вир блогосфери. І причиною тому – зміна правил гри на медійному ринку.

Традиційна реклама та PR були фактично одностороннім актом комунікації. Були компанії (носії повідомлень) та її клієнти і споживачі (об’єкти реклами). Клієнти не втручалися у повідомлення, а просто сприймали його, вирішуючи, вірити йому, чи ні. У свою чергу компанії не надто домагалися зворотнього зв’язку. Єдине, чого вони прагнули – це донести до споживача інформацію про свій продукт чи послугу і переконати першого заплатити за цей продукт кругленьку суму.

Блоги змінили status quo, стурбувавши уми найкращих маркетологів та PR-менеджерів. Можливо, їм би й хотілось ігнорувати новітні тенденції інтернету та позбавити себе всього цього галасу навколо Web 2.0. Але вчинивши так – вони втратять перевагу, і швидко програють інформаційну війну конкурентам, які навчаться вміло працювати з блогами. Які нарешті зрозуміють сенс слів, сказаних якось Джефом Джарвісом, автором блогу BuzzMachine: „Ви не можете купити наші коментарі. Ви не можете купити наші дискусії. Ви повинні заслужити їх”.

Зміна парадигми у інформаційній сфері перетворила споживачів на творців. Клієнти, які мовчки сприйматимуть вашу „притягнуту за вуха” інформаційну компанію, а особливо, якщо ви спробуєте провести її у гіпертрофовано демократичній сфері Web 2.0, давно вже вимерли. Блогери не мовчать! А сьогодні кожен четвертий – блогер. А кожен другий – читає та коментує блоги. Як думаєте, скільки блогерів серед користувачів вашого продукту?

Повертаючись до теми, заявленої у заголовку цієї статті, то все ж таки, чи варто бізнесові ризикнути і зробити блоги своїм інструментом?

Відповідь: „Так!” Але тільки якщо ви навчитесь працювати з ними зовсім по-новому. Не як із традиційними засобами масової інформації. Не як із розповсюджувачами рекламних повідомлень. А радше – як із засобом комунікації, як з інструментом зв’язку, який пов’язує між собою компанію та клієнта, і при цьому ставить їх в однакове становище. Компанія більше не диктує правила гри. Вона прислухається до того, що говорять люди, які приносять їй гроші.

Позитивний приклад використання принципів блогінгу у бізнесі може надати корпоративний блог General Motors Fast Lane. Коли клієнти поскаржились на збої у постачанні, замість того, щоб тихенько зам’яти проблему, голова ради директорів компанії Боб Лутц публічно вибачився перед коментаторами. Після цього він періодично інформував читачів блога про те, яким чином їхні скарги приймаються та впливають на покращення процесів доставки. Інакше кажучи, якщо все проходить відкрито та чесно – тоді ваш блог може послужити чудовим стартовим майданчиком для злету компанії.

Втім, трапляються і протилежні приклади. Один із найгучніших інцидентів, коли компанії ігнорували принципи Web 2.0 і за це поплатилися своєю репутацією трапився із неофіційним блогом компанії Wal-Mart. Одна американська сімейна пара – Джим та Лора – вирішили здійснити подорож просторами рідної країни. Намагаючись зекономити на паркуванні, вони залишали свою машину біля супермаркетів Wal-Mart. Дізнавшись про це, корпорація вирішила їм допомогти матеріально в обмін на створення та постійну підтримку блогу Wal-Marting Across America, де б висвічувались враження та інтерв’ю зі щасливими співробітниками супермаркету. Тонкий нюанс полягав у тому, що у блозі ніде не відзначалось, що компанія спонсорує цей проект. Джим та Лора повинні були обставити все таким чином, начебто вони ведуть блог за власною ініціативою. Як наслідок – через деякий час з’явилася викривальна стаття у BusinessWeek. Як бачимо, іміджеві компанії було задано ще одного надзвичайно болючого удару!

Висновок, як то кажуть, лежить на поверхні: Блоги – можуть мати просто-таки надзвичайний потенціал, як інструмент бізнесу. Але щоб виявити і застосувати цей потенціал, вам доведеться зрозуміти глобальний принцип Web 2.0 – думки тут не купуються! Ви або граєте за правилами (працюєте абсолютно чесно і відкрито, будучи готовими визнавати свої помилки та недопрацювання), або з ганьбою вибуваєте із гри…

Втім, ні! Існує ще й третій варіант: Ви відмежовуєтесь від соціальних мереж, форумів, блогів, та будь-яких інших інструментів Web 2.0, де неможливий безпосередній контроль над тим, що про вас говорять! Словом, чините так – як чинить страус: ховаєте голову у пісок. Втім, якщо ви чогось не бачите – це ще зовсім не означає, що цього не відбувається. Тому не дивуйтесь, якщо вашу репутацію у мережі будете творити зовсім не ви!