Ще зовсім недавно я був щиро переконаний, що вміння писати – це вроджена навичка, яку дуже складно виробити методом спроб та тренувань. Не дарма ж вважається, що талановиті письменники були наділені божим даром, а написати „Війну і мир” може далеко не кожен.

Не знаю, як на рахунок „Війни і миру”, але що стосується цікавих інформативних записів до блога (які іноді зовсім не уступають творам класичного мистецтва) – то я дедалі більше переконуюсь у протилежному: НЕМАЄ НІЯКОЇ ЛОЖКИ. І що більше автор переконає себе, що писати – складно, то менша ймовірність, що він зуміє написати по-справжньому цікавий та інформативний пост. А як ми знаємо із попередніх записів – саме такі пости роблять блог привабливим для відвідувачів.

Багато письменників, особливо – на ранніх етапах своєї блогерської „кар’єри”, намагаються використовувати якомога більш науковий та офіційний стиль. Для заспокоєння совісті вони навіть можуть прочитати декілька книг про мистецтво письмової кореспонденції. А вживання такими авторами барвистих метафор, які, неначе ті метелики, випурхують із кожної шпаринки їхнього письма, просто розчулює та зворушує до глибини душі! Неначе студенти, які намагаються улестити свого професора, вони використовують довгі складнопідрядні речення, щедро приправляючи їх науковими термінами та просто „красивими” словами. Як наслідок – пост до блогу перетворюється на такий-собі маленький аналог кандидатської дисертації…

Але існує одна маленька проблема – цю писанину ніхто не читає…

Такі блогери забувають про головне – читачі їхнього щоденника – не професори. Вони не збираються писати рецензію та ставити оцінку за наукову роботу. Більше того – їм ніхто не платить за неї гроші.

Але науково-дослідний підхід до написання постів до блогу – це лише одна сторона медалі. По-суті ж одним із найгірших, найбільш нудних та нецікавих стилів письма – є бізнес-стиль, який частенько використовується вищим керівництвом середніх за розміром компаній (у великих зазвичай працюють професійні копірайтери) для опису бізнес-проектів та написання щорічних звітів. В цьому немає їхньої вини. Вони звикли продукувати і споживати таку „мову”.

Втім, цей підхід не виконує одного із основних завдань письмового повідомлення: інформувати та/чи переконувати.

Тому, дозвольте поділитися з вами по-справжньому дієвим підходом до створення якісних постів:

Пишіть так, як говорите!

Ви звісно ж, чули цю пораду! І не один раз. Але, коли я читаю деякі українські блоги, у мене складається враження, що її можна повторювати знову і знову. Скільки завгодно довго. Аж поки люди не засвоять просту істину – намагання копіювати стиль популярних і успішних блогерів не допоможе. Цінність блога полягає в особистості автора!

Так! Навіть якщо йдеться про тематичний або корпоративний блог.

Неможливо стоворити якісний блог, якщо особистість автора підмінятиметься чужою індивідуальністю. Або ж сам блогер намагатиметься приховати її під „завісою” наукових термінів та гіпертрофовано офіційного стилю.

Бажання „розгадати” секрети письма успішних авторів є абсолютно логічним і похвальним. Але лише для того, щоб визначити, чим ви відрізняєтесь від цих авторів, і що у вас виходить краще? Чому люди повинні приходити саме на ваш блог і читати саме ваші статті?

Варто пам’ятати, що основною метою майже будь-якого письма є інформування читачів та/або переконання їх на здійснення певних дій. І що простішим та зрозумілішим буде текст – то більша ймовірність, що з його допомогою ви зумієте досягнути поставленої цілі.

Не намагайтесь ВРАЗИТИ своїх читачів. Натомість зосередьтесь на ІНФОРМУВАННІ. Але пам’ятайте – це можливо лише тоді, коли у вас дійсно є про що їм розповісти!