Перечитуючи найцікавіші записи відомих світових блогерів, іноді можна подумати, що вони володіють якимось таємним знанням, недоступним іншим авторам. Ну чому?!! Чому їхні пости виявляються у десятки, а то й сотні разів захопливішими, ніж записи середньостатистичного блогера? Чому, прочитавши перший рядок, ми вже не маємо ніякої сили відірватися, поки не дочитаємо до кінця?
Дивно… але в момент, коли ми читаємо найкращі записи цих талановитих блогерів – нам починає здаватися, що ми й самі змогли б анітрохи не гірше. Втім, зазвичай це відчуття виявляється оманливим! Сподіваюся, мої читачі розуміють про що я говорю!
У безкінечному океані посібників, статей, он-лайн лекцій про те, як правильно писати, можна заввиграшки заблудитися. Будьте прямолінійними. Фокусуйтесь на основному повідомленні. Грайтеся з емоціями. Пишіть весело. Намагайтесь розважити читача. Будьте несподіваними. Діліться прикладами з реального життя. Уникайте багатослівності. Пишіть простіше… і ще простіше!!!
Все це правда! Безперечна правда!
Та все ж… та все ж…
Більшість цих порад не враховує одного простого, але надзвичайно дієвого принципу, який зазвичай і стає саме тим ключовим елементом, який відрізняє виняткові матеріали від посередніх: Ви повинні безапеляційно вірити у те, про що пишете!
Чи доводилося вам, витративши годину, дві, три … (а можливо й більше) на написання чергової статті до блога, з сумом визнати, що насправді цей матеріал нікуди не годиться? Мені доводилося! І чесно признаюся – відчуття далеко не з приємних…
Суть в тому, що визначити потенційну привабливість тієї чи іншої статті для читача простіше простого – найточніший індикатор «вбудований» у нашу власну систему чуттів! Іншими словами, ми прекрасно відчуваємо, сподобається чергова стаття нашим відвідувачам, чи ні… Коли ми публікуємо допис – ми зі значною часткою достеменності вже знаємо, якою буде реакція відвідувачів.
Запитання полягає в тому: Чому, маючи настільки точний індикатор успішності (чи провальності) майбутнього матеріалу, ми все-рівно скочуємося до публікації посереднього або й відверто слабкого контенту?
Відповідь очевидна – ЛІНЬ.
Ми лінуємося витратити час на пошук хорошої ідеї, яка буде цікавою нам самим. Хоча чудово розуміємо, що наші матеріали будуть цікавими відвідувачам тільки у тому випадку, якщо їх тема буде цікавою нам! Адже варто ввімкнути здоровий глузд – і стає очевидно: Стаття, яка не зацікавила навіть автора, не має жодних шансів зацікавити читачів!
Люблю влучний англійський вислів: “Уour readers don’t care how much you know until they know how much you care”. Що можна перекласти приблизно так: Читачам начхати на ваш досвід, поки вони не побачать, що ви їх по-справжньому цінуєте!

Автор фотографії:
На щастя вихід з цієї ситуації таки існує.
Найкращий спосіб підвищити якість своїх матеріалів – раз і назавжди відмовитися від написання статей на теми, які вас не цікавлять. Навіть якщо вони повністю вкладаються у концепцію вашого блога! Навіть якщо написати таку статтю здається простіше простого – потрібно всього лише перекласти англомовний, або ще краще – російськомовний матеріал.
Чи справді ви захоплені своєю роботою і отримуєте задоволення від письма?
Раніше я неодноразово згадував про те, що регулярна публікація статей у блозі є одним із обов’язкових елементів швидкого розвитку. Втім, у гонитві за частотою оновлень в жодному разі не можна забувати про якість контенту, який ви публікуєте. Адже людина, яка читає вашу RSS-стрічку, може відписатися вже хоча б тому, що ви засмічуєте її рідер нецікавими і некорисними записами. Парадокс – але якщо ви пишете набагато рідше, ймовірність того, що вас «викинуть», зменшується. Адже рідер ви не засмічуєте. А RSS-фід їсти не просить!
Не знаєте про що написати? А написати хочеться! Тоді скористайтеся однією із порад щодо пошуку ідей для поста в блозі, якими майорить англомовна та російськомовна блогосфера. Пригадую, я також якось писав про практичні поради досягнення періодичності публікацій. Але ніколи не забувайте – ви повинні бути абсолютно і безапеляційно зацікавлені тією темою, про яку пишете. Чесно признайтесь самому собі, чи прочитали б ви ту статтю, яку збираєтесь написати, якби побачили її на іншому блозі! Якщо відповідь заперечна – ще раз обмізкуйте ідею і знайдіть краще рішення.
Якщо ви пишете про давно відому наболілу проблему, яка вже неодноразово висвітлювалась у інших джерелах – дайте відповідь на запитання, чим ваша стаття відрізняється від інших. Чому читач повинен обрати саме вас. Відповісти на це запитання у стократ легше, якщо ви вже виробили особливий авторський стиль і люди готові приходити на блог тільки для того, щоб ознайомитись з вашою думкою.
Між іншим, якщо любите ставити перед собою виклики (а саме так і чинять успішні люди) – можете спробувати дати відповідь на запитання, чим (окрім об’єму та кількості публікацій) ваш блог відрізняється від новинного порталу? Найближчим часом я опублікую статтю про те, чому блог не повинен бути безликим (а повинен нести яскравий відбиток авторської індивідуальності).
І наостанок!
Частенько, намагаючись створити цікаву статтю, блогери діють наступним чином. Вони беруть якусь давно розсмоктану ідею (наприклад, заробіток на лінкообмінних системах) і починають «розкривати» її по-новому. Цей підхід може виявитися успішним авторський стиль виявиться по-справжньому винятковим. Але набагато успішнішим буде протилежний підхід – пошук тих тем (чи окремих аспектів) про як ще не писалося або писалося у зовсім іншому ракурсі. Змініть ідею – і читачі до вас потягнуться.
Говоріть тому, що вам є про що сказати, а не тому – що ви відчуваєте обов’язок говорити!


Коментарів: 5
Серпень 21st, 2008 @10:38
Доречі, “як позбутися”…
Центральний вислів, щиро кажучи, ніяковенький: або ти Дарья Донцова і пишеш усяку фігню на розвагу своїм читачам, яким пофіг що читати, аби кумедно і аби “вони відчували що то ти для них пишеш”, або ж ти людина, яка власним досвідом ділиться - справжнім! - і їй пофіг, що цей досвід корисний лише тим, кому він насправді потрібен для вирішення тих чи інших справ.
P.S. Один маловідомий чувак - Тьома Лєбєдєв - ось щойно взагалі запропонував цікавенне: “Собираем цифры. Напишите в каменте любое число. Например: 48.” (к) - і нічо, вже відгуків на 24 сторінки.
От тобі і “they know how much you care”…
Серпень 21st, 2008 @11:49
За “позбутися” - дякую. (хоча “позбавитись” - також валідне слово української мови)…
Що стосується Тьоми - тут, імхо, грає інший фактор. Популярність людини, як бренду. Колись писав про це у статті …
В двох словах:
1. Досягнути популярності (як Тьома), а потім стати блогером.
2. Стати блогером, а потім досягнути популярності.
А коли тебе щоденно читає кілька тисяч (або навіть десятків тисяч) людей - то від нестачі коментарів не страждатимеш… Про що б ти не писав.
Звісно, у вузькоспеціалізованих тематичних блогах такого менше, бо:
по-перше, як ти правильно відзначив - ключова аудиторія менша;
по-друге, автор навряд чи дозволить собі писати відверту нісенітницю, яка ну вже зовсім не стосується теми!
Серпень 21st, 2008 @15:29
Согласен! Должны диктоваться статьи здравым смыслом, а не просто так!
Серпень 21st, 2008 @18:20
jarofed озвучив мою інтуїцію. Я це ніби й знав, але десь глибоко… Інтуїція живить розум, розум живить інтуїцію — і чайник варить.
Існує теорія поведінки людини, за якою будь-яка дія може мотивуватися трьома факторами: виживанням, бажанням успіху і розвагою. Виживання з блогінгом немає нічого спільного, для успішної людини статті, написані «правильно» будуть цікавими, ну а для того, хто хоче порозважатись, краще пропонувати порносайти і придумування цифр. В Інтернеті переважає 2 і 3 тип поведінки. Думка сирувата і не знаю, які з цього можуть бути висновки.
Вересень 8th, 2008 @17:57
Корисний пост для тих, хто почав “холонути” до свого блогу.
А також для тих, хто із самого початку неправильно підійшов до заняття блогінгом.
Та й усім іншим, можливо, незайве прочитати і зав’язати вузлик на згадку… або додати закладку.
Додати коментар