Перечитуючи найцікавіші записи відомих світових блогерів, іноді можна подумати, що вони володіють якимось таємним знанням, недоступним іншим авторам. Ну чому?!! Чому їхні пости виявляються у десятки, а то й сотні разів захопливішими, ніж записи середньостатистичного блогера? Чому, прочитавши перший рядок, ми вже не маємо ніякої сили відірватися, поки не дочитаємо до кінця?

Дивно… але в момент, коли ми читаємо найкращі записи цих талановитих блогерів – нам починає здаватися, що ми й самі змогли б анітрохи не гірше. Втім, зазвичай це відчуття виявляється оманливим! Сподіваюся, мої читачі розуміють про що я говорю!

У безкінечному океані посібників, статей, он-лайн лекцій про те, як правильно писати, можна заввиграшки заблудитися. Будьте прямолінійними. Фокусуйтесь на основному повідомленні. Грайтеся з емоціями. Пишіть весело. Намагайтесь розважити читача. Будьте несподіваними. Діліться прикладами з реального життя. Уникайте багатослівності. Пишіть простіше… і ще простіше!!!

Все це правда! Безперечна правда!

Та все ж… та все ж…

Більшість цих порад не враховує одного простого, але надзвичайно дієвого принципу, який зазвичай і стає саме тим ключовим елементом, який відрізняє виняткові матеріали від посередніх: Ви повинні безапеляційно вірити у те, про що пишете!

Чи доводилося вам, витративши годину, дві, три … (а можливо й більше) на написання чергової статті до блога, з сумом визнати, що насправді цей матеріал нікуди не годиться? Мені доводилося! І чесно признаюся – відчуття далеко не з приємних…

Суть в тому, що визначити потенційну привабливість тієї чи іншої статті для читача простіше простого – найточніший індикатор «вбудований» у нашу власну систему чуттів! Іншими словами, ми прекрасно відчуваємо, сподобається чергова стаття нашим відвідувачам, чи ні… Коли ми публікуємо допис – ми зі значною часткою достеменності вже знаємо, якою буде реакція відвідувачів.

Запитання полягає в тому: Чому, маючи настільки точний індикатор успішності (чи провальності) майбутнього матеріалу, ми все-рівно скочуємося до публікації посереднього або й відверто слабкого контенту?

Відповідь очевидна – ЛІНЬ.

Ми лінуємося витратити час на пошук хорошої ідеї, яка буде цікавою нам самим. Хоча чудово розуміємо, що наші матеріали будуть цікавими відвідувачам тільки у тому випадку, якщо їх тема буде цікавою нам! Адже варто ввімкнути здоровий глузд – і стає очевидно: Стаття, яка не зацікавила навіть автора, не має жодних шансів зацікавити читачів!

Люблю влучний англійський вислів: “Уour readers don’t care how much you know until they know how much you care”. Що можна перекласти приблизно так: Читачам начхати на ваш досвід, поки вони не побачать, що ви їх по-справжньому цінуєте!

Автор фотографії: Shutterhack

На щастя вихід з цієї ситуації таки існує.

Найкращий спосіб підвищити якість своїх матеріалів – раз і назавжди відмовитися від написання статей на теми, які вас не цікавлять. Навіть якщо вони повністю вкладаються у концепцію вашого блога! Навіть якщо написати таку статтю здається простіше простого – потрібно всього лише перекласти англомовний, або ще краще – російськомовний матеріал.

Чи справді ви захоплені своєю роботою і отримуєте задоволення від письма?

Раніше я неодноразово згадував про те, що регулярна публікація статей у блозі є одним із обов’язкових елементів швидкого розвитку. Втім, у гонитві за частотою оновлень в жодному разі не можна забувати про якість контенту, який ви публікуєте. Адже людина, яка читає вашу RSS-стрічку, може відписатися вже хоча б тому, що ви засмічуєте її рідер нецікавими і некорисними записами. Парадокс – але якщо ви пишете набагато рідше, ймовірність того, що вас «викинуть», зменшується. Адже рідер ви не засмічуєте. А RSS-фід їсти не просить!

Не знаєте про що написати? А написати хочеться! Тоді скористайтеся однією із порад щодо пошуку ідей для поста в блозі, якими майорить англомовна та російськомовна блогосфера. Пригадую, я також якось писав про практичні поради досягнення періодичності публікацій. Але ніколи не забувайте – ви повинні бути абсолютно і безапеляційно зацікавлені тією темою, про яку пишете. Чесно признайтесь самому собі, чи прочитали б ви ту статтю, яку збираєтесь написати, якби побачили її на іншому блозі! Якщо відповідь заперечна – ще раз обмізкуйте ідею і знайдіть краще рішення.

Якщо ви пишете про давно відому наболілу проблему, яка вже неодноразово висвітлювалась у інших джерелах – дайте відповідь на запитання, чим ваша стаття відрізняється від інших. Чому читач повинен обрати саме вас. Відповісти на це запитання у стократ легше, якщо ви вже виробили особливий авторський стиль і люди готові приходити на блог тільки для того, щоб ознайомитись з вашою думкою.

Між іншим, якщо любите ставити перед собою виклики (а саме так і чинять успішні люди) – можете спробувати дати відповідь на запитання, чим (окрім об’єму та кількості публікацій) ваш блог відрізняється від новинного порталу? Найближчим часом я опублікую статтю про те, чому блог не повинен бути безликим (а повинен нести яскравий відбиток авторської індивідуальності).

І наостанок!

Частенько, намагаючись створити цікаву статтю, блогери діють наступним чином. Вони беруть якусь давно розсмоктану ідею (наприклад, заробіток на лінкообмінних системах) і починають «розкривати» її по-новому. Цей підхід може виявитися успішним авторський стиль виявиться по-справжньому винятковим. Але набагато успішнішим буде протилежний підхід – пошук тих тем (чи окремих аспектів) про як ще не писалося або писалося у зовсім іншому ракурсі. Змініть ідею – і читачі до вас потягнуться.

Говоріть тому, що вам є про що сказати, а не тому – що ви відчуваєте обов’язок говорити!

Схожі записи

• „Старий” та „новий” способи написання статей у блог
• Чи легко писати гостьові пости?
• Як позбавитися „прісності” у статтях
• Статейний маркетинг! Як зробити свій блог помітнішим
• 10 порад авторам, які думають, що вони не вміють писати!