За підтримки: Компания Happy Vacations предлагает авиабилеты по всем направлениям
Блогери всього світу постійно перебувають у пошуках нових способів залучення ключової аудиторії на свої сайти. Чого тільки не вигадують винахідливі автори та вебмайстри: реєструють свої ресурси у каталогах, проганяють по сервісах соціальних закладок, активно беруть участь у коментуванні інших блогів, проводять флешмоби та акції, обмінюються лінками з колегами… Але рано чи пізно вони повертаються до розуміння, що в основі лояльності лежить корисний та цікавий контент…
Відповідь на запитання, для кого ми пишемо, допомагає спростити процес створення якісного контенту і перетворити його на цікаве та приємне заняття. Якщо вам цікаво, як полегшити письменницькі муки і донести до читача основну ідею запису – ви можете прочитати одну із попередніх статей: „Писати – просто!”. Сьогодні ж говоритимемо про ідеального читача – образ людини, для якої ви пишете.
Кому буде цікаво те, про що ми пишемо?
Пошук ідеального читача – процес дуже делікатний. Деякі люди ніколи не дозволяють читати перший чорновий варіант майбутньої статті своїй родині або найближчим друзям. Адже, боячись вас образити, найближчі люди навряд чи стануть критикувати ваші твори. Навіть якщо насправді вони (тобто твори) заслуговують на спалення.
Я, до речі, розповідаю вам одне – а на справі роблю зовсім інше, бо всі мої статті (щоправда – вже після публікації) читає дружина. І хоч я розумію, що вона інакше не може, та все ж як дитина радію кожній похвалі. А раптом правда?…
Радує те, що з цього правила також є винятки. Якщо хтось не знав, всесвітньо відомий письменник-фантаст Стівен Кінг також писав для своєї дружини. Він називав її найкращим критиком і обожнював за вміння щиро висловлювати свою думку (не залежно від того, була вона позитивною чи негативною). Коли він писав, він подумки уявляв її реакцію на кожну сцену. Засміється вона чи злякається? Сподобається їй розділ, чи ні?
Наразі, мій ідеальний читач – це такий собі змішаний образ українського користувача інтернет, який має про що розповісти і веде власний блог (або мріє створити його). Насправді, цей образ також дуже умовний. Але він дозволяє хоча б у загальних рисах визначити, яка інформація буде цікавою для такого читача, а яка – ні.
Багатотисячна аудиторія в одній людині
Умовний образ ідеального читача має ще одну перевагу. Він дозволяє сприйняти всю вашу аудиторію (наявну та потенційну) як одну людину. Якщо ви намагатиметесь спілкуватись із натовпом – існує велика ймовірність, що у вас нічого не вийде. Натомість, якщо ви говоритимете із читачем, як із особистістю, як з другом – рівень довіри до вас зростатиме.
І пам’ятайте – натовп задовольнити неможливо! А вашого ідеального читача – так!
Loading ...
Коментарів: 21
вересня 2, 2008 @20:21
Цікаво. Поміркував над статтею і розумів, що коли пишу в уяві створюю собі образ якогось такого універсального читача свого блогу. Мабуть тільки нікого близького до мого “ідеалу” не існує.
вересня 2, 2008 @21:37
Жаль що не всі користувачі інтернету знають про feed RSS.
вересня 2, 2008 @22:20
“Жаль що не всі користувачі інтернету знають про feed RSS.”
Ага класна фіча
вересня 3, 2008 @0:16
Цільовий читач – це один з найважливіших ключових факторів успішного блогу (щоб не розпорохувати думки на вітер, і зберегти, а головне примножити читацьку аудиторію блогу). Я взагалі виступаю на підтримку розвитку тематичного блогінгу, от думаю, мож і собі стартонути блог україномовний про те, як швидко, легко та цікаво зробити власний популярний блог… Досвід є, знання та вміння писати начебто теж є, а от чи буде воно комусь потрібно? (:
Тре подумати…
вересня 3, 2008 @8:30
Переважно пишуть для друзів. Але, коли хочуть душу вилити, маскуються десь – це більшість атк чинить. Ну і як на мене ще залежить де ти пишеш, чи то автономний сайт чи то сервіс блогів.
))
Я ось наприклад тут () до нкого не пишу, хоча звертаюся до читачів. Це такий собі засекреченйи тестовий блог. вирішив персональне виливати там. дещо з іншого боку мене моджна побачити. Хоча хто знає мене з перших кроків в веденні онлайн щоденників – ті скажуть, що колись я писав набагто відкритіше і різкіше.
А ще як би не старався щоб приволікти читача – неварто писати відверто осбисті чи сімейні факти, котрі зможуть використати проти тебе. Типу – в мене шеф- олень, а жінка – зараза
вересня 3, 2008 @8:31
офф топ. це якщо лінк в пості тоді йде на моерацію?
вересня 3, 2008 @10:40
Денис, особисто мені було б цікаво почитати такий блог. Та й зростання кількості якісних українських щоденників не може не радувати. Якщо писатимеш цікаво, за аудиторією справа не стане.
ELECTRIC, акісмету чомусь не сподобався твій попередній коментар. Не знаю, чому… Може висловлювання про шефа та жінку зіграли своє. А може справді на посилання зреагував.
вересня 5, 2008 @13:04
Пишу для себе – просто записую думки і ділюся цікавим. Писати для когось – справа досить невдячна, хіба що коли вже аудиторія набереться велика
вересня 5, 2008 @23:07
офтоп: а яка ліцензія на оті картинки, що є ілюстрацією до цього поста? Бо я вже 2 нарахував – як я зрозумів, там ціла стрічка – на яких умовах їх можна використовувати?
вересня 5, 2008 @23:25
The Lex, All rights reserved + дозвіл на посилання
вересня 5, 2008 @23:38
Про різновиди ліцензій Creative Commons для фотографій (і не тільки для них) я писав у . По суті – це дуже зручно. Ви просто вибираєте цікаву фотку із мільйона безкоштовних. Єдине, що від вас вимагають у більшості випадків – це посилання на автора.
Один негатив – якщо розміщувати фотку прямо з Flickr – то вона може зникнути з вашого блога, у випадку, якщо автор видалить її із флікра. Як варіант для нелінивих – завантажувати фотку на власний хостинг.
вересня 6, 2008 @0:37
Я дико вибачаюсь, але мені так легше. Тут тайная вечеря инопланетян? Хлопчики, та українська, якою ви спілкуєтесь мертва. Вы аккуратно обходите слова с российскими корнями, но при этом не стесняетессь слов:
feed RSS
фіча
блог(почему не блогг чи щоденник,чи нотатник, чи записник(запис))
блогінг
офтоп….
В общем мое сугубо личное мнение(я очень люблю рідну, но не владею в совершенстве и по-доброму завидую людям, которые владеют украинским языком в совершенстве). Вы общаетесь на мертвом языке гос/служащих и студентов.Такой мови я не слышал не во Львове, Калуше, Ив-Франковске, Ужгороде, Виннице и Полтаве.
Вот такой тИЦ-дЫЦ, уважаемые земляки.
Будьмо!
вересня 6, 2008 @10:45
DiVolk, якщо вам так легше – прошу, спілкуйтеся російською. Якщо ви пройдетесь по коментарях цього блогу, то знайдете тут не так вже й мало російськомовних. Я адекватно ставлюсь до всіх мов, і той факт, що цей блог ведеться українською не означає, що я проти російської.
Тільки цікаво, ви справді вірите, що назвавши українську мову мертвою, ви спонукатимете мене до закриття цього блога? Чи може у вас якась інша мета!
Що стосується привнесених з англійської мови слів – єдина причина (як, до речі і в російськомовних блогах) це те, що вони вперше виникли саме англійською. Зверніть увагу, в російськомовній блогосфері також застосовується слово “блог” (чому тоді вже не “блогг, дневник, и т. п.”)…
На далі, будь-ласка, давайте обійдемося без офтопів! Стаття не про мову і піднімати тут політичне мовне питання я не збираюсь…
вересня 6, 2008 @11:45
Мертвым я назвал язык на котором идет общение в данном месте. Хотите вы того или нет, но бывая во многих городах Украины (центр, север, запад), я не слышал такого языка на котором происходит общение здесь.
вересня 6, 2008 @16:43
О! Москаль! Дайош і тут хохлосрач!
Питання “мертвої мове” просте: мертві бджоли не гудуть (к) – якщо вона, мова, така вже мертва, то шановним панам москалям з цього приводу вже точно нема чого перейматися. А ми тут собі “общаємся” як нам заманеться – хоч англомовною термінологією, хоч олбанською, хоч малорійською.
А пишемо ми, доречі – для _себе_.
вересня 6, 2008 @21:26
де (особисті образи видалено адміністратором) дівся?:)
вересня 6, 2008 @21:28
о , бачу – ніде та людина не була, підліток )
вересня 6, 2008 @22:57
Дітино нерозумна(ELECTRIC), я такий-же громодянин цієї країни…Щоб усі у цій країні були “москаляками” не меншими за мене… І нікого я не ображав…
На блоге пана ELECTRIC-а я бачив фразу:”По-русски,по-українськи и на Вы”. Чи то для краси? … Не моя вина и не вина вовсе, что я родился в Украине, но мой родной язык русский… Просто я немного ТЕБЯ старше и моё обучение было просто невозможным на украинском. Откуда такая воинственность? Я еще могу понять информационно-”промытых” россиян… А если честно,то г-на(на пана не тянет)ELECTRIC-а хочется послать матом… (особисті образи видалено адміністратором)
вересня 6, 2008 @23:03
Все, тему закрито! Надалі коментарі з особистими образами в бік будь-кого з коментаторів видалятимуться… Тут вам не “кор”… Знайдіть, будь-ласка, інше місце для суперечок!
вересня 6, 2008 @23:16
O’key.Stop. Тільки чому не видалено про “москаляка”? Для мене це образа…
вересня 7, 2008 @20:44
(DiVolk), дитина нерозумна скоріше ти. був би українцем то не назвав би тебе москалем. є і російськомОвні УКРАЇНЦІ. І цей слоган, що ти написав, не мій, уважніше читай. Незнаю твого віку але здається я таки старший. І культурніший )))
Додати коментар