Люди заводять блоги, називаючи це своїм хобі. Вочевидь, у них на це є якась причина! І здавалося б, якщо без жодного тиску „збоку”, людина вирішує відкрити щоденник і почати розвивати його на регулярній основі – їй повинно подобатися писати! За винятком, хіба що, ситуацій, коли йдеться про фото-, відео- аудіо- чи будь-який інший блог, в якому носієм інформації виступає не текст. Логічно, правда?

Виявляється, що не завжди. Дуже часто стикаюся із ситуацією, коли люди заводять блоги, попервах пишуть туди десять-двадцять (а дехто – навіть менше) заміток. А після цього, блог повільно, але впевнено починає „здуватися”. І що найдивовижніше – народ починає виправдовуватись: закінчилися теми для статей, не хочеться перетворювати блог на роботу, немає натхнення… – таких відмазок – тисячі. Але суть майже завжди одна і та ж – люди отримують задоволення від спостереження за зростанням показників блога (кількості відвідувачів, підписників, зворотніх посилань, місця у рейтингу, тощо), але не отримують кайфу від самого процесу створення контенту. І це при тому, що саме процес написання матеріалів складає 80% від роботи над блогом.

Що тут можна порадити? Хіба що, відмовитись від ідеї вести щоденник, якщо вам не подбається писати. Навіщо себе насилувати?

Хоча, чесно кажучи, я не зовсім розумію, як можна не любити авторську діяльність. Авторитетно вам заявляю: ПИСАТИ – КАЙФОВО!!!!

І ось чому:

1. Пишучи до власного блогу – ви даєте собі місце для експерименту. І це дуже значна перевага. Адже якби ви надумали стати професійним журналістом і влаштувалися до місцевої газетки (а може й великого глянцевого або тематичного журналу) – вам довелося б дотримуватися редакційної політики та писати у заздалегідь обраному та затвердженому ключі. Оскільки блог належить вам і тільки вам – то ви можете писати так, як завгодно. Не варто занадто перейматися своїм стилем. Дайте собі свободу. Експериментуйте. Подобаються списки – тоді забудьте про вподобання інших – пишіть списки. Любите короткі але ємні речення – користуйтесь ними. Любите пофілософствувати? Не відмовляйте собі у задоволенні! А ще, в кожному наступному пості до блога ви можете використовувати інший стиль, аж поки не знайдете один (або декілька), який виявиться „вашим”…
2. Пишучи регулярно – ви зростаєте як автор. Адже ви виробляєте звичку! І якщо раніше записи давались вам складно, то з часом ви не зможете уявити жодного дня без письма. І це справді дуже хороша звичка для людини з серйозними блогерськими амбіціями. Дарен Роуз, он, наприклад, пише по 3-5 статей кожного дня. І ніколи не скаржиться на вигорання. Ви справді думаєте, що ви гірші?
3. Ваші статті постійно удосконалюються, а стиль стає кращим! Втім, регулярно пишучи до блогу ви не лише виробляєте звичку, а й удосконалюєте власний стиль. Як і у кожній сфері діяльності – професійність приходить тільки з практикою. Якщо протягом тривалого періоду ви кожного дня писатимете одну статтю – то ваші письменницькі навички гарантовано стануть кращими, а висловлювати думку стане набагато легше. Додаткове задоволення приносить усвідомлення того факту, що про ті речі, які ви з легкістю і простотою висвітлюєте на „сторінках” свого блога, зможе написати далеко не кожен автор!
4. Наявність читачів (а в ідеальному випадку – постійне зростання їхньої кількості) слугує значним мотиватором для вашої роботи. Ладен посперечатися, що у вас, як і у кожного нормального блогера бували дні, коли ви сідали за клавіатуру… і дивилися на порожній монітор, відчуваючи, як всі думки „випаровуються” із вашої свідомості. А іноді – у вас просто не було настрою для того, щоб писати. Втім, коли у вас є мотивація – то якимось дивовижним чином з’являється і тема для письма. Розуміння того, що ви пишете не порожній текст, що він принесе користь реальним людям і вони будуть вдячні вам за вашу роботу – це надзвичайно потужний мотиватор. Заради цього, вочевидь, і варто вести блог. Тому у дні, коли ви відчуваєте, що натхнення вас покинуло – одна лише думка про ваших вдячних читачів може докорінно змінити ситуацію…

До речі, цікаво дізнатися, скільки людей, які мене читають і також ведуть власний блог, отримують справжнє задоволення від письма?