Люди заводять блоги, називаючи це своїм хобі. Вочевидь, у них на це є якась причина! І здавалося б, якщо без жодного тиску „збоку”, людина вирішує відкрити щоденник і почати розвивати його на регулярній основі – їй повинно подобатися писати! За винятком, хіба що, ситуацій, коли йдеться про фото-, відео- аудіо- чи будь-який інший блог, в якому носієм інформації виступає не текст. Логічно, правда?
Виявляється, що не завжди. Дуже часто стикаюся із ситуацією, коли люди заводять блоги, попервах пишуть туди десять-двадцять (а дехто – навіть менше) заміток. А після цього, блог повільно, але впевнено починає „здуватися”. І що найдивовижніше – народ починає виправдовуватись: закінчилися теми для статей, не хочеться перетворювати блог на роботу, немає натхнення… – таких відмазок – тисячі. Але суть майже завжди одна і та ж – люди отримують задоволення від спостереження за зростанням показників блога (кількості відвідувачів, підписників, зворотніх посилань, місця у рейтингу, тощо), але не отримують кайфу від самого процесу створення контенту. І це при тому, що саме процес написання матеріалів складає 80% від роботи над блогом.
Що тут можна порадити? Хіба що, відмовитись від ідеї вести щоденник, якщо вам не подбається писати. Навіщо себе насилувати?
Хоча, чесно кажучи, я не зовсім розумію, як можна не любити авторську діяльність. Авторитетно вам заявляю: ПИСАТИ – КАЙФОВО!!!!
І ось чому:
- Пишучи до власного блогу – ви даєте собі місце для експерименту. І це дуже значна перевага. Адже якби ви надумали стати професійним журналістом і влаштувалися до місцевої газетки (а може й великого глянцевого або тематичного журналу) – вам довелося б дотримуватися редакційної політики та писати у заздалегідь обраному та затвердженому ключі. Оскільки блог належить вам і тільки вам – то ви можете писати так, як завгодно. Не варто занадто перейматися своїм стилем. Дайте собі свободу. Експериментуйте. Подобаються списки – тоді забудьте про вподобання інших – пишіть списки. Любите короткі але ємні речення – користуйтесь ними. Любите пофілософствувати? Не відмовляйте собі у задоволенні! А ще, в кожному наступному пості до блога ви можете використовувати інший стиль, аж поки не знайдете один (або декілька), який виявиться „вашим”…
- Пишучи регулярно – ви зростаєте як автор. Адже ви виробляєте звичку! І якщо раніше записи давались вам складно, то з часом ви не зможете уявити жодного дня без письма. І це справді дуже хороша звичка для людини з серйозними блогерськими амбіціями. Дарен Роуз, он, наприклад, пише по 3-5 статей кожного дня. І ніколи не скаржиться на вигорання. Ви справді думаєте, що ви гірші?
- Ваші статті постійно удосконалюються, а стиль стає кращим! Втім, регулярно пишучи до блогу ви не лише виробляєте звичку, а й удосконалюєте власний стиль. Як і у кожній сфері діяльності – професійність приходить тільки з практикою. Якщо протягом тривалого періоду ви кожного дня писатимете одну статтю – то ваші письменницькі навички гарантовано стануть кращими, а висловлювати думку стане набагато легше. Додаткове задоволення приносить усвідомлення того факту, що про ті речі, які ви з легкістю і простотою висвітлюєте на „сторінках” свого блога, зможе написати далеко не кожен автор!
- Наявність читачів (а в ідеальному випадку – постійне зростання їхньої кількості) слугує значним мотиватором для вашої роботи. Ладен посперечатися, що у вас, як і у кожного нормального блогера бували дні, коли ви сідали за клавіатуру… і дивилися на порожній монітор, відчуваючи, як всі думки „випаровуються” із вашої свідомості. А іноді – у вас просто не було настрою для того, щоб писати. Втім, коли у вас є мотивація – то якимось дивовижним чином з’являється і тема для письма. Розуміння того, що ви пишете не порожній текст, що він принесе користь реальним людям і вони будуть вдячні вам за вашу роботу – це надзвичайно потужний мотиватор. Заради цього, вочевидь, і варто вести блог. Тому у дні, коли ви відчуваєте, що натхнення вас покинуло – одна лише думка про ваших вдячних читачів може докорінно змінити ситуацію…
До речі, цікаво дізнатися, скільки людей, які мене читають і також ведуть власний блог, отримують справжнє задоволення від письма?
Loading ...
Коментарів: 14
вересня 17, 2008 @19:47
Я веду власний блог. Справжнє задоволення від письма? Можливо і так. Іноді самому цікаво почитати, через деякий час. Мій блог то надувається то здувається. Зараз в мене проблема – забагато статтей. Bugagagagagagh Писати – Кайфово (:(:(:(:(:(:(:
вересня 17, 2008 @20:01
Тут потрібно додати, що блог це найефективніший засіб комунікації на професійні теми або за інтересами. В принципі це вже industry standard для багатьох видів діяльності. Потім це networking – відшувовування нових зв’язків професійних і особистих.
А взагалі вчити писати блог скоро будуть у дитячих садочках. Це розвиває креативність, яка так необхідна сучасному суспільству.
вересня 17, 2008 @20:53
Toss, а в чому полягає проблема “забагато статей”? Щось я не можу зрозуміти?
Станіслав, що стосується шкіл, думаю, якщо тенденції не зміняться, приблизно так і буде.
вересня 17, 2008 @22:59
Забагато статтей, а навігація ніяка, отож деякі з них просто хтось і дехто, можливо б і не зміг би побачити, хоча почитати було б цікаво (Стосується Blogger’a). Я виправив цю проблемку трішки сьогодні.
вересня 18, 2008 @17:13
Угу. Як правильно помітив TossPredator, “задоволення від письма” отримує дівчинка-школярка, яка веде свій приватний дівчачий щоденник і більш ніхто, окрім неї, скоріш за все ніколи його не побачить. Бо ж вона пише туди щось, чим їй просто ні з ким більше поділитися – а поділитися ж бо хочеться. І от у неї вже напевне якраз “чистий кайф від писання”.
Блогеру ж сумно від того, що навіть дещо з усього того, що він оце вже написав чи саме пише зараз, хтось там та не прочитає. Тому тут слід вже й до іншої психологічної потреби звертатися, яка до власне беспосередньо писання не має беспосереднього відношення, ага?
вересня 18, 2008 @18:56
the Lex, та до чого тут психологічні потреби? Все просто, як два пальці. Серед всіх тих справ, які мені доводиться виконувати регулярно, є такі, які мені приносять задоволення. А є такі – які не приносять. Написання статей належить до першої категорії. А якщо комусь писати не в кайф – тоді ведення блога – не для нього. Ось і все!
вересня 18, 2008 @20:45
Блоги, які живуть довго і щасливо, поділяються на дві категорії: 1) блоги для себе і для читачів (відвідувачів); 2) блоги лише для себе. Автори цих блогів, хоч би до якої з цих категорій належали, ОТРИМУЮТЬ задоволення від письма.
Дітища тих горе-блогерів, які не отримують такого задоволення, належать до категорії 3) блоги лише для читачів. Такі довго не живуть.
Мій блог належить до категорії 1) – і я отримую задоволення від письма.
вересня 18, 2008 @22:25
http:така штука описується одним словом – графоманство.
а інколи люди хочуть спробувати щось нове типу блога але кайфу їм то не дає т оі закидують справу.
вересня 19, 2008 @10:16
О! Дякую ELECTRIC за згадку вірного терміну – підтримую!
вересня 19, 2008 @13:03
черговий “терапевтичний” пост. Читаю і думаю: вау, все ж так просто і, справді, класно…обов’язково колись стану успішним блогером
вересня 19, 2008 @13:29
Electric, можна сказати й так – графоманство це ще один різновид любові до письма. Але якщо орієнтуватись тільки на нього – вийде занадто однобоко. Адже сам термін “графоманство” несе негативну коннотацію (графоманство – це любов до письма тих людей, які взагалі-то писати не уміють і навряд чи хтось матиме користь з їхнього письма). Я ж говорю насамперед про позитивний бік “любові” до письма – як любові до справи, якою ти займаєшся.
Світові класики літератури, мабуть, також отримували задоволення від своєї справи. Але чи можна назвати їх графоманами?
вересня 19, 2008 @19:26
Не знаю, покищо Блог не утримував, але прочитавши цю статтю зрозумів що це цікаво… Що ж, спробую… Може дійсно, писати – кайфово?
грудня 8, 2008 @0:23
Таки кайфово! Прочитала кілька статей про те як писати і в деяких порадах бачила себе, а власне те, як зненацька приходять думки і як потім дивним чином розвиваються!
Пінгбеки & Трекбеки
Додати коментар