Мабуть вперше, за весь час існування «Української блогосфери», я пишу пост, знаходячись далеко від Києва. Це, до речі – ще одна перевага ноутбука – його можна возити з собою куди завгодно. Ідеальний спосіб відволіктись від Інтернету, пошти, електронних повідомлень та рідера. Адже, як ви правильно здогадалися, тут, де я зараз перебуваю, немає жодного натяку на доступ до мережі. Правда, трохи незвично – наче відрізаний від світу. Навіть пишеться по-іншому!
Взагалі, дивно, наскільки суттєво може змінюватися сам, здавалося б, такий зрозумілий і навіть дещо банальний процес, як писання, у залежності від місця де ти перебуваєш. Знаю блогерів, які полюбляють створювати статті, перебуваючи, наприклад на дискотеці чи в клубі. Знаю тих, яким найкраще працюється на природі. А мені зараз здається, що ви зразу відчуєте різницю між тим, що я пишу зазвичай і цією статтею. Тільки тому, що вона створюється не там, де було створено всі інші.
Якщо раптом комусь цікаво, куди ж це я поїхав з Києва - можете не хвилюватися. Ви читаєте цей запис - а значить я вже встиг повернутися і навіть опублікувати статтю у своєму блозі. Адже ви розумієте, що між часом, коли створювався цей допис (моїм теперішнім) і часом, коли ви його читаєте (вашим теперішнім) може бути чимала відстань.
Так от – у моєму теперішньому я знаходжусь у містечку Попільня Житомирської області. Це десь приблизно 100 кілометрів від Києва. Тут мешкають мої дідусь та бабуся. І взагалі – я дуже люблю це місце. Можна навіть сказати, що з ним у мене пов’язано дуже-дуже багато спогадів (оскільки тут я провів значну частину свого життя), але що найнеймовірніше – майже всі вони найкращі. Мабуть рідко таке буває, щоб із місцем, де ти проводиш значну частину свого життя, тебе пов’язували тільки найкращі спогади. Завжди буває якась ложка дьогтю у бочці меду. І тому мені вдвічі приємніше, що у цьому випадку ніякої ложки дьогтю немає!
Навіщо я все це пишу?
Та просто для того, щоб поділитися своїми враженнями.
І нехай у вашому житті також буде багато нових приємних відчуттів. Пов’язаних із блогосферою, чи ні – це не має жодного значення. Головне, щоб вони були. І ви отримували від цього задоволення!
А ті, хто читатимуть...
Коментарів: 11
Вересень 29th, 2008 @11:08
Дійсно, стиль статті суттєво змінився: максимум ностальгії і мінімум інформації, що стосується блогосфери ))… Не впевнена, чи це піде на користь блогу, але, мушу сказати, читати приємно…
Вересень 29th, 2008 @11:23
О
Хочеш, щоб коментували особи прекрасної половини людства - їдь на природу і пиши там.
Вересень 29th, 2008 @11:28
marta_8, дякую. Місця, де народився, дійсно сприяють ностальгії.
podarok, треба буде взяти з собою ноут, коли наступного разу їхатиму в гори. А також невеличку кишенькову атомну електростанцію для підзарядки (бо двох годин, що держить батарея, явно замало)
Вересень 29th, 2008 @15:55
жінку в гори візьми краще… а то не в той бік мозги пашуть в тебе.. блогінгом вирішив займатись…
вчи вчи - одні двійки!
Вересень 29th, 2008 @15:59
гг… за це можеш не турбуватися. Дружина завжди була і завжди буде для мене першочерговою, а блоги - це другорядне.
В гори, між іншим, я її ще жодного разу не забував брати. 
А от щодо ноутбука - це вперше ідея виникла. Правильно - потрібно два. Один мені і один - дружині. А значить - дві кишенькові електростанції
Вересень 29th, 2008 @20:17
Будете підіймати енергетику нашої країни?
мабуть думки про теплий дім спонукають як умога швидше звідти втекти 
), однак якісь події, що не вписуються в звичаний ритм життя дають потужний поштовх. Як помітив не завжди в добре русло: не вписуються вони в тематику блога. Хоча, треба вчитись і такі речі використовувати.
Не знаю щодо зміни місця написання статей (пробавав однак на роботі щось не дуже добре пишеться
Вересень 29th, 2008 @22:39
А ще кумедно писати у поїзді. Особливо з реакції оточуючих.
А у мене контора уся наскрізь ай-тішна - нічого дивного коли два бороданя у коридорі про “циску” ведуть палку суперечку - але коли ось нещодавно якийсь мужик засів у нашій конторській кафешці з ноутом - усі хто повз проходив, їй-бо, витріщалися. 
Дайош нову тему! Тобто флешмоб. “Найкумедніше місце де я займався блогінгом” (к) (доречі, “блогінгом” - “г” подвоюється чи ні? “блоггінгом”?) Правда така тема для флешмобу, здається, вже колись у когось була - але в українців точно не було. Дарю! Бєзвозмєздно!
Вересень 29th, 2008 @22:59
не подвоюється… і пишеться через “г”, а не через “ґ”… але як на мене - це не принципово. Хто як хоче - так нехай і пише. Якщо пройтися по щоденниках українських блогерів - можна повну колекцію варіантів зібрати.
А от щодо екстремальних місць - тут я пас. У мене найекстремальніше місце - це власне ліжко… В кого ще що було?
Вересень 29th, 2008 @23:28
На кухні.
На пагорбі. На задньому сидінні авто. У купе потяга - правда тоді ще у блокноті - субто у паперовому блокноті олівцем. У черзі - на позиченому КПК. У тролейбусі - на власній мобілці - хоча й визнаю, лише тези та “ключі”. На роботі рахувати не будемо. 
Гм. У туалеті.
Це з появою ноута постійно - нежонатий я і жінок не дуже затримую. 
А от у ванні поки що “стрьомно” - все таки парко і ноуту мабуть шкода буде. Хоча, за відгуками, якщо ноут на поличку поставити - кіно дивитися досить зручно. Яле “княпати” вже точно навряд.
На балконі - але там, на превеликий мій жаль, на моєму ноуті нічого не видно на екрані.
У батьків в гостях - у старому шкільному зошиті.
Була спроба “набалакувати” текст - тобто під час якоїсь “ручної роботи” на диктофон - але якось не прижилося за браком технічних засобів. Може з заведенням постійної власної машинки - кататися я дуже люблю за кермом - щось таке та втну у технічному питанні.
Наче все. Я крутий?
Вересень 30th, 2008 @8:21
о, так! Ти крутий
Якщо чесно, думаю, коли буде власний автомобіль - можна цілі колекції статей надиктувати на диктофон, простоюючи в Київських пробках. Тому, коли куплятиму машиною, обов”язково візьму диктофон з нею в комплекті.
Вересень 30th, 2008 @10:07
Київом їздити не планую.
Натомість я з превеликим задоволенням дрімаю собі свої півгодини у метро. А от за місто - саме те!
Додати коментар