Дійсно, стиль статті суттєво змінився: максимум ностальгії і мінімум інформації, що стосується блогосфери ))… Не впевнена, чи це піде на користь блогу, але, мушу сказати, читати приємно…

О
Хочеш, щоб коментували особи прекрасної половини людства – їдь на природу і пиши там.

marta_8, дякую. Місця, де народився, дійсно сприяють ностальгії.

podarok, треба буде взяти з собою ноут, коли наступного разу їхатиму в гори. А також невеличку кишенькову атомну електростанцію для підзарядки (бо двох годин, що держить батарея, явно замало)

жінку в гори візьми краще… а то не в той бік мозги пашуть в тебе.. блогінгом вирішив займатись…
вчи вчи – одні двійки!

гг… за це можеш не турбуватися. Дружина завжди була і завжди буде для мене першочерговою, а блоги – це другорядне. В гори, між іншим, я її ще жодного разу не забував брати.

А от щодо ноутбука – це вперше ідея виникла. Правильно – потрібно два. Один мені і один – дружині. А значить – дві кишенькові електростанції

Будете підіймати енергетику нашої країни?
Не знаю щодо зміни місця написання статей (пробавав однак на роботі щось не дуже добре пишеться мабуть думки про теплий дім спонукають як умога швидше звідти втекти ), однак якісь події, що не вписуються в звичаний ритм життя дають потужний поштовх. Як помітив не завжди в добре русло: не вписуються вони в тематику блога. Хоча, треба вчитись і такі речі використовувати.

А ще кумедно писати у поїзді. Особливо з реакції оточуючих. А у мене контора уся наскрізь ай-тішна – нічого дивного коли два бороданя у коридорі про “циску” ведуть палку суперечку – але коли ось нещодавно якийсь мужик засів у нашій конторській кафешці з ноутом – усі хто повз проходив, їй-бо, витріщалися.

Дайош нову тему! Тобто флешмоб. “Найкумедніше місце де я займався блогінгом” (к) (доречі, “блогінгом” – “г” подвоюється чи ні? “блоггінгом”?) Правда така тема для флешмобу, здається, вже колись у когось була – але в українців точно не було. Дарю! Бєзвозмєздно!

не подвоюється… і пишеться через “г”, а не через “ґ”… але як на мене – це не принципово. Хто як хоче – так нехай і пише. Якщо пройтися по щоденниках українських блогерів – можна повну колекцію варіантів зібрати.

А от щодо екстремальних місць – тут я пас. У мене найекстремальніше місце – це власне ліжко… В кого ще що було?

На кухні. На пагорбі. На задньому сидінні авто. У купе потяга – правда тоді ще у блокноті – субто у паперовому блокноті олівцем. У черзі – на позиченому КПК. У тролейбусі – на власній мобілці – хоча й визнаю, лише тези та “ключі”. На роботі рахувати не будемо.

Гм. У туалеті. Це з появою ноута постійно – нежонатий я і жінок не дуже затримую. А от у ванні поки що “стрьомно” – все таки парко і ноуту мабуть шкода буде. Хоча, за відгуками, якщо ноут на поличку поставити – кіно дивитися досить зручно. Яле “княпати” вже точно навряд.

На балконі – але там, на превеликий мій жаль, на моєму ноуті нічого не видно на екрані. У батьків в гостях – у старому шкільному зошиті.

Була спроба “набалакувати” текст – тобто під час якоїсь “ручної роботи” на диктофон – але якось не прижилося за браком технічних засобів. Може з заведенням постійної власної машинки – кататися я дуже люблю за кермом – щось таке та втну у технічному питанні.

Наче все. Я крутий?

о, так! Ти крутий
Якщо чесно, думаю, коли буде власний автомобіль – можна цілі колекції статей надиктувати на диктофон, простоюючи в Київських пробках. Тому, коли куплятиму машиною, обов”язково візьму диктофон з нею в комплекті.

Київом їздити не планую. Натомість я з превеликим задоволенням дрімаю собі свої півгодини у метро. А от за місто – саме те!