• Керуючись порадами для коментатора: +1 🙂
    Мені здається, що на деяких сайтах та форумах перегинаю палицю, щодо своїх коментарів. Якось воно не добре виходить 🙁

  • саме так. Я теж із власного досвіду кажу. Іноді хочеться поділитися з автором певними своїми знахідками та думками. А перечитаєш вдруге коментар – враження таке, що хотів когось образити, хоч і в думках такого не було.

  • погана стаття!

  • гг… і ця людина мені говорить: “вчу-вчу, одні двійки” 🙂

  • Ой! Я такий увесь засоромлений! 🙂 Ну… був би – а точніше таки був – колись. Років так мабуть з десяток тому. Хоча вже мабуть більше.

    Просто у тебе, Ярославе, схоже ще невеликий досвід спілкування у мережі. Написаного тобою “правила хорошого тону”, на превеликий жаль усіх початківців, немає і ніколи не було. Хоча й слід зауважити, що воно з’являється кожного разу з появою кожного “нового новачка”.

    Я вже тоді по пунктах розберу, хоча й коротко, питання “етикету спілкування”.

    Отже, “многа букав, ніасіліл” – як не дивно, дуже доречне зауваження до автора, позаяк дуже часто автор – ну як оце я зараз 🙂 – геть не думає про своїх читачів і про те, що читачі прагнуть отримати якусь суть з його допису – частіше найпершим прагненням автора є “виписатися”. Якщо вже й хочеться “написати многа букав”, то на цю тему вигадали спеціальну пораду:

    ПОРАДА: подати суть і тому числі з висновками у першому абзаці статті. Людина, яка цікавиться суттю, отримає усе й одразу. І, можливо, поцікавиться і усім іншим, що буде по тексту потім. А може й ні. У цьому полягає повага автора до читача. Випестована роками. Ще навіть до інтернету і вебу.

    Друге доречне зауваження – “тєма нє раскрита”. Це дуже часто буває, коли автор “розплився мислю по дрєву” і може навіть і розкрив тему, але з-за попереднього “многа букав” вишукувати по тексту “а що ж саме мав на увазі автор своїм постом” – заняття невдячне. От як у моєму цьому коментарі. 🙂 Тут з порадами складно, але доречною стає порада номер 1: виносити саму суть і висновки у окремий абзац і виділяти його. І ставити першим. І це не я вигадав.

    Стосовно “злих критиканів”, “ненависників”, “нєдоброжелатєлєй”, і пр. – це вже таке дуже особисте і суб’єктивне, але з боку автора. Без образ. 🙂 Стосовно “без образ” – ну, навіть не знаю – можу вибачитися за своє особисте постійне вибачання, бо ж я чудово знаю що люди жорстоко ображаються на критику – досвід у цьому питанні маю великий, ага. 🙂 Тому зазвичай перепрошую. Але все одно ображаються. Але я вже звик і тому не ображаюся у відповідь. 🙂

    Стосовно електронної пошти і коментарів. Тут і справді проблема: майже ніхто не користується електронною поштою, коли є коментарі. Коли немає коментарів – іноді користуються, але значно рідше, бо це довго і треба робити якісь окремі рухи. Часто на великих порталах є окреме поле-сервіс – “надіслати коментар автору чи повідомити про помилку” – такими сервісами таки користуються. А поштою – ми всі маємо свій рівень лінощів. 🙂

    Ну і “адреса коментара”. Ярославе, це ти вже точно сам вигадав! От чесно! Можеш не вірити, але “звертаються до всесвіту у коментарах” хіба що спамери і… і таки більше ніхто. Так, теоритечно коментар слід переглядати, набирати окремо, перевіряти орфографію, перечитувати, тощо – але для цього існує чудова фішка під сучасною назвою, якщо не помиляюся, “трекбеки” – тобто коментар до чужого допису у своєму блозі чи що там є. Розгорнутий, гарненько обміркований, грунтовно обгрунтований, прискіпливо вивірений, і все таке інше “наш отвєт Чємбєрлєну” (к) Про які “хороші пости” можна казати, коли віконечко для коментарів, зазвичай, таке крихітне? 🙂 Ну і потім: коментарі на блозі – це ж, врешті-решт, не форум, де усі рівні – блог таки має _автора_ і це тягне за собою певну “викривленість у направленості коментарів” – принаймні, що стосується “коментарів першого рівня”, бо ж у “коментарах на коментарі” легко може розгорнутися своя дискусія, аж ніяк не розрахована заздалегідь на “читача блогу”, але часто навіть цікавіша за сам допис. 😉 Буває і таке – і досить часто.

    З одного боку я розумію твої образи. З іншого – ну, що поробиш – я вже давно з цього виріс і час від часу забуваю, що виросли ще не всі – а дехто так і не виросте. Стосовно тебе ж – ну, особисто я маю певні сподівання що таки виростеш. 😉

    ЗИ: на тему “поганих коментарорів” у мене є чудова фраза – дуже рекомендую! “Не подобатися дурним для людини – похвально” (к) Сенека

    Ну, може я трохи плутаюся у перекладі українською…

    ЗИ2: ну а про “критику наодинці” – це ти справді вже, як то кажуть, “загнув” – без критики, з одним лише “позитивом”, будь-який проект так чи інакше застигає і перетворюється на болото – це правило також перевірене часом. “Те, що мене не вбиває, робить мене сильнішим” (к)

    Хух! Здається все! 🙂 Сабміт!

  • О! Я висновок вигадав! 🙂

    “Про блогерів або хороше, або нічого” (к)

    Дарую! 😉

  • А тут ось іще геть несподівано знайшов у сусіда:

    Психологія критики
    http://teenbloog.org.ua/psyholohiya-krytyky/

    Як на мене, “тєма раскрита”. Хоча, звісно, додати ще багато чого є – з оглядом на “особливості мережевого спілкування”…

  • ого! ну нічого собі! Це мабуть найдовший коментар у цьому блозі… Чи то конкурс який розпочати? 😉

    якщо серйозно і по темі: Дивися, твій коментар доволі-таки критичний. Погодся! Але він не сприймається, як образа (ну не сприймається, і все). Чому так не можуть спілкуватися всі коментатори? Чогось не вистачає? Елементарного відчуття, що відправляючи електронний текст, ми також спілкуємося з реальними людьми, які мають власні почуття, а не з безликими роботами.

    а що стосується фрази “без образ”… Якщо вона пролунала – це як тривожний сигнал: “Далі будуть образи”. Я ж не напишу, наприклад, такий коментар:

    “Тільки без образ. Автор, у тебе чудовий пост. Все дуже детально розкладено по поличках. Дякую. Підписався на фід і з нетерпінням чекатиму наступних публікацій”

    Загалом же, ця стаття написана в першу чергу із власного досвіду. Бо я й сам, спілкуючись на інших блогах та у форумах часто переходжу через цю примарну грань етичності (а насправді – банальної поваги до автора). Щоправда, щодалі – таких випадків трапляється все менше. 😉 І мені це приємно.

    До речі, на днях обов”язково опублікую переклад однієї англомовної статті (теж про критику): “Чому бізнесу не варто боятися критичних коментарів у корпоративних блогах”…

  • Мені сподобалось. Стосовно “многа букав”, то такі відгуки лунають не вперше. І лунатимуть ще і ще. Це точно. Якби автор сказав всю суть двома-трьома-чотирма реченнями, то знайшлись би інші коментатори, що сказали б: “ні, ну це не правильно… а то не так і те не те”.

    Все тому, що по-перше, двома реченями часто буває не можливо вичерпно викласти свою думку, то ж як не за одне зачепляться, то за друге. По-друге, як можна вимагати, що б людина писала тільки так, як подобаєтсья тобі? Це ж нереально! Якщо вже геть так не подобається, то може варто не читати, нерви поберегти?)) По-третє, якби вся суть викладалась у двох реченнях спочатку, а потім ще плюс до всього розписувалась далі, то толку з цього ніякого. Бо один прочитає два речення і буде коментувати ніби все прочитав, і сперечатись “до посиніння” що “все мол так і так”. Але те “так і так” часто вжде розписане у дописі нижче (див. моє ‘по-перше’) і коментар виходить “пустим”.

  • Слухай, тільки без образ, але пост смішний. Коли буде як правильно блогеру сходити в туалет? Направду комедія.А ще скоро можна написати як правильно дихати:))))))))))))))

  • п.с. щоразу нові пости стают більше нецікавими, враження, що трошки не в свою тему починаєш залазити.

  • psiho, якщо людина часто заходить на один і той самий блог протягом тривалого часу, то зрештою чомусь починає вважати, що все тут створено для неї і обертається навколо неї. Більше того, починає давати поради авторові так, наче це вона, а не він, власник блога. Неодноразово спостерігав такі ситуації у різних варіаціях. Навіть не знаю, як це можна охарактеризувати. Але оскільки тут можна спостерігати певний характер масовості, то, мабуть, це нормально.

    Тарас, без образ, 😉 але який висновок я повинен був зробити з твоїх коментарів? Що ти ідеально засвоїв всі поради зі статті і поступив із точністю до навпаки? Я бачу звинувачення у “нецікавосі”, але не бачу навіть натяку на те, а що ж могло б виявитсь “цікавим” для тебе!

    Єдина порада, яку я можу дати у такому випадку – не читати те, що не цікаво. Хоча, якщо ти не хотів образити і дійсно хотів дати якусь пораду – то ти цього просто не зробив.

  • многабукав для коментарів…
    Варто подумати про включення таких дописів у вигляді blockquote до самої статті.

  • а в чому суттєва різниця?

  • ну знаєш, коментарі – це коментарі, а стаття – це стаття..
    Допишеш чийсь коментар в статтю у вигляді “Зовнішньої думки” і одразу стаття стане в новому світлі. Свого роду комбінований гостьовий пост

  • в такому разі можна навіть краще робити – писати нову статтю “по мотивах” коментарів до попередньої. 😉
    Хм… між іншим, непогана ідея!

  • Ти умпутуна послухай… В нього в кожному подкасті є розділ, де він відповідає на коментарі своїх читачів-слухачів…. Абсолютно нормальна практика

  • jarofed, пости, що були раніше були цікавими.

  • jarofed
    не зважай на Електрика.. В нього сьогодні особливий настрій 8))

  • podarok, а що злого сьогодні зробив?:)))

  • а де написано, що злого? 8)

  • а що тоді?

  • podarok, я й не переймаюся. Може справді людині було цікавіше читати “ранні” записи… 🙂

    Тарас, от тільки не можу зрозуміти, що зараз змінилося? Мені навпаки, здається, що статті стають цікавішими. Принаймні, намагаюсь докладати усіх зусиль, щоб так воно й було. Світ же не стоїть на місці. Я ж не можу переписувати те, що було раніше.

    Але, як говориться, “на колір і смак товариш не всяк”. Та я й не тішу себе ілюзіями, що всі статті будуть подобатися всім читачам. Так просто не буває.


The Gamest Studio    Блог про інформаційні технології

    Реклама на Українській блогосфері

Опитування

Скільки ви заробляєте на блогах?

  • Поки що нічого не заробляю (46%, 88 Votes)
  • Не заробляю на блогах і не планую (25%, 48 Votes)
  • Більше $1000 (8%, 15 Votes)
  • До $30 на місяць (6%, 11 Votes)
  • $30 - $100 на місяць (5%, 10 Votes)
  • $300 - $1000 на місяць (5%, 10 Votes)
  • $100 - $300 на місяць (5%, 9 Votes)

Total Voters: 191

Loading ... Loading ...
Welcome to Jar of Games - best free flash games portal

"Українська блогосфера: Блог про блоги у яскраво зелених тонах" допомагає блогерам-початківцям зробити перші кроки на шляху до створення, просування та розвитку свого власного блога. Швидке зростання популярності сервісів мікроблогінгу та соціальних мереж, таких як Twitter та Facebook позитивно вплинуло і суттєво спростило розвиток автономних блогів, які були й залишаються потужним інструментом особистого просування.

Якщо ви все ще вагаєтесь, чи потрібен вам автономний блог, "Українська блогосфера" спробує дати відповідь на це запитання. Розпочати знайомство зі світом блогінгу я б радив зі статті "Кому і навіщо потрібен блог". Наступним кроком стане вибір платформи.

Якщо ви, як і я у свій час, зупинилися на системі управління контентом Wordpress, то фактично всю необхідну інформацію знайдете у розділі "Як створити блог".

Окрім цього вам швидш за все здадуться цікавими статті:

Власний тематичний блог дасть вас змогу не лише ділитися своїми знаннями та досвідом із колегами, але й професійно розвиватися, завжди перебуваючи "на гребені хвилі". Хороший блог завжди збирає навколо себе тематичну спільноту та сприяє утвердженню автора, як експерта у вибраній ніші. Сьогодні провідні блогери дорого коштують, адже саме блог стає їхнім найбільш переконливим резюме при прийомі на роботу. Особливо, якщо такі автори пишуть на фахові теми. Окрім того, тематичний блог сам здатен перетворитися на бізнес і почати приносити прибуток.

Якщо ви давно розмірковували над можливістю створення власного блога, сподіваюся, "Українська блогосфера" стане саме тією "точкою входження" і тим ресурсом, який перетворить мрію на реальність. Не забудьте підписатися на оновлення "Української блогосфери", щоб отримувати свіжі статті через RSS-рідер або безпосередньо на пошту.