П’ятниця, друзі! Настав час ділитися посиланнями на найцікавіше:
3
- Флешмоб: 5 тем для Блогкемпу. Підсумки. – думаю, багато хто з українських блогерів чув, а можливо – навіть брав участь у флешмобі Анвара „5 тем для блогкемпу”. І ось нарешті, за два тижні до початку власне самого блогкемпу автор опублікував збірку статей. Як на мене, дуже цікавий перелік вийшов. А зважаючи на те, що до його творення доклалося чимало українських блогерів, можна простежити основні тенденції та настрої у їхньому (тобто нашому) середовищі. Особисто мене радує тенденція, яка вказує на зацікавлення новими способами комерціалізації проектів.
- Автомобілі в США – тема, як ви могли вже здогадатися, на пряму із блогінгом не пов’язана. Але подумки продовжуючи ідеї комерціалізації, можна сподіватися, що рано чи пізно блогінг перестане бути виключно справою для душі і перетвориться на заняття для душі та гаманця. А там уже й до машини рукою подати. Хто знає, можливо до того часу культура на українських дорогах доросте до американської, про яку й розповідає у своїй статті Олег Боженко. Мені було дуже цікаво почитати. Чому у Києві не так?
- Типографія – а це просто дуже оригінальне і красиве відео, яке може сподобатися дизайнерам. Про те, як народжуються шрифти!
+2
- Success Isn’t a Competition: Boosting Others Helps You in the Long Run – ще на ранніх стадіях ведення цього блога я написав статтю „Чому в блогосфері не існує конкуренції”. Мушу відзначити, що за довгих майже вісім місяців моя точка зору анітрішечки не змінилася. А стаття Лео Бабаути (Leo Babauta) – ще одне підтвердження моєї правоти. Вся справа в тім, що справжнього успіху ми досягаємо не тоді, коли нищимо своїх конкурентів, а тоді, коли перетворюємо їх на партнерів.
- Steve Pavlina Interview: For Writers, Bloggers, and Readers – інтерв’ю одного з найвідоміших світових блогерів, який пише про особистісний розвиток Стіва Павліни про його останню книгу. Інтерв’ю складається всього із трьох запитань. Але Стів уміє відповідати розлого. Тому почитати там є що! І я б ніколи не запропонував його вам, якби мені не сподобалася остання відповідь Стіва, про те, що робить запис до блогу популярним. Думаю, ви також знайдете для себе кілька цікавих ідей розвитку письменницьких навичок.
+1
- Вредные SEO-советы – шкідливі поради SEO-оптимізаторам. У вигляді вірша. Доволі кумедне чтиво. А ще я помітив: якщо читаючи цей витвір ви посміхаєтесь – значить дещо у SEO ви все-таки розумієте.
Потрапити до рубрики «3+2+1» – просто! Потрібно всього лише писати цікаві статті. А я вже постараюсь знайти і поставити посилання на вашу роботу! А якщо боїтесь, що котрийсь із ваших шедеврів буде пропущено – не соромтесь надсилати лінки-пропозиції на мою пошту: jarofed(at)gmail.com.
Loading ...
Коментарів: 10
жовтня 3, 2008 @18:17
>Чому у Києві не так?
В Києві не так бо є ДАЇ з УкрАвтоДором…
«Чому дурні? Бо бідні. А чому бідні? Бо дурні!» © народ
жовтня 3, 2008 @19:02
думаєш, якщо ліквідують ці інстанції – стане краще? Мені чомусь здається, що це закладено у свідомості самих людей. І нІчого нарікати на систему!
жовтня 3, 2008 @23:05
пройде ~300 років, якщо дивитись на США. Але враховуючи те, що ми не США – цифра буде відрізнятись. НМД – в трохи менший бік, але сумніваюсь, що ліки для довголіття винайдуть швидше, чим ми повмираєм і не побачим порядку в тій державі.
жовтня 4, 2008 @0:35
jarofed,
Якщо просто ліквідувати — краще не стане, але якщо поміняти підхід то можливо щось і зміниться))
Нажаль в Україні дуже сильно затягнувся відхід від совкових принципів, коли автомобіль це розкіш а отримати права — майже манна небесна.
жовтня 4, 2008 @11:23
наскільки розумію, отримати права – давно вже не манна небесна. 2 місяці 500 доларів – і права у тебе в кишені. А от автомобіль багатьма до сих пір сприймається, як об”єкт розкоші – це правда.
жовтня 4, 2008 @21:29
Автомобіль сьогодні у нашому суспільстві сприймається як предмет розкоші геть не через те, що його, буцімто, важко отримати: старенького “Москвича” цілком навіть на ходу – звісно, при докладанні рук – можна придбати за досить кумедні 600 у.о. Іномарку, хоча й стареньку, але так само “на ходу” – тисячі за дві починаючи. Це гроші не такі вже й захмарні навіть для пересічного нашого громадянина. Питання у тому, що пересічному нашому громадянину, та ще й “громадянину з грошима”, нехай навіть несвідомо, але доводиться платити не тільки і не скільки за потребу у авто, а скільки за потребу у “понтах”. І купуючи авто наш громадянин купує перш за все саме “понти” – на цьому факторі слід неодмінно акцентувати увагу для розуміння різниці “авто та автовласник у Україні і США”.
З тієї ж самої потреби – тобто з різниці у потребах – випливає і згадана різниця у відношенні – як до свого авто, так і до інших автовласників та автомобільної інфраструктури в цілому. А звідки культура у “суспільстві понтів”?
Доречі, можу закинути і собі вам сюди одну стареньку статейку про авто у Америці:
Цікаво, як з 1991-го року змінилося ставлення до автомобіля у Америці і у нас…
жовтня 4, 2008 @21:38
В нас у всьому так – не лише у ставленні до автомобіля. П”ять років назад точнісінько так само люди ставились до мобільних телефонів. І хоча машину за 600 доларів я б брати остерігався (все таки хочеться, щоб воно їздило), але наскільки мені відомо – за 5 – 6 тисяч доларів можна взяти стару іномарку у хорошому стані.
жовтня 4, 2008 @22:38
Ставлення до мобільних телефонів і сьогодні точнісінько таке саме: спершу понти – потім, власне, зв’язок. Інакше навіть Сам Президент Наш не “світився” би АйФоном до їх офіційної появи у продажу – не кажучи вже про іншу когорту наших чиновників.
Даремно ти так ставися до “авто за 600 доларів”.
Сила у простоті: старі авто мають величезну перевагу своєю простотою – незважаючи на те, що там є чому ламатися, усе це дуже легко і виявити, і відремонтувати, та й слідкувати далі за його станом також не важко. Отож десь звідси й починаються ті самі наші “вам шашечки чи їхати” – саме тут і лежить “відчуття сорому” одного мого знайомого, коли під час виїзду на природу виявилося, що тільки у нього позашляховик – корейського походження, у той час як у інших – “японці”. 
На мою нескромну думку ми почнемо справді жити краще тільки тоді, коли позбудемося оцього “сорому що у сусіда краще”.
Доречі: а ти сам оце зараз яку би машинку купив? Поклав вже на щось оком?
жовтня 4, 2008 @22:42
хм… оскільки досвіду водіння у мене абсолютно ніякого – то почав би із чогось зовсім простого. Можливо, ланос (або та сама б/у-шна іномарка). Але навіть на нього потрібно спершу заробити. А оскільки поки-що критичної необхідності в машині немає (як і зайвих фінансів) – то обходжуся… Хоча їздити хочеться…
В будь-якому разі, якщо таки надумаю брати машину – обов”язково радитимусь із досвідченішими знайомими, які на цьому “собаку з”їли”.
жовтня 4, 2008 @22:55
Це буде не так просто, бо досвід показує, що кожен своє хвалить…
Додати коментар