>Чому у Києві не так?
В Києві не так бо є ДАЇ з УкрАвтоДором…
«Чому дурні? Бо бідні. А чому бідні? Бо дурні!» © народ

думаєш, якщо ліквідують ці інстанції – стане краще? Мені чомусь здається, що це закладено у свідомості самих людей. І нІчого нарікати на систему!

пройде ~300 років, якщо дивитись на США. Але враховуючи те, що ми не США – цифра буде відрізнятись. НМД – в трохи менший бік, але сумніваюсь, що ліки для довголіття винайдуть швидше, чим ми повмираєм і не побачим порядку в тій державі.

jarofed,
Якщо просто ліквідувати — краще не стане, але якщо поміняти підхід то можливо щось і зміниться))
Нажаль в Україні дуже сильно затягнувся відхід від совкових принципів, коли автомобіль це розкіш а отримати права — майже манна небесна.

наскільки розумію, отримати права – давно вже не манна небесна. 2 місяці 500 доларів – і права у тебе в кишені. А от автомобіль багатьма до сих пір сприймається, як об”єкт розкоші – це правда.

Автомобіль сьогодні у нашому суспільстві сприймається як предмет розкоші геть не через те, що його, буцімто, важко отримати: старенького “Москвича” цілком навіть на ходу – звісно, при докладанні рук – можна придбати за досить кумедні 600 у.о. Іномарку, хоча й стареньку, але так само “на ходу” – тисячі за дві починаючи. Це гроші не такі вже й захмарні навіть для пересічного нашого громадянина. Питання у тому, що пересічному нашому громадянину, та ще й “громадянину з грошима”, нехай навіть несвідомо, але доводиться платити не тільки і не скільки за потребу у авто, а скільки за потребу у “понтах”. І купуючи авто наш громадянин купує перш за все саме “понти” – на цьому факторі слід неодмінно акцентувати увагу для розуміння різниці “авто та автовласник у Україні і США”.

З тієї ж самої потреби – тобто з різниці у потребах – випливає і згадана різниця у відношенні – як до свого авто, так і до інших автовласників та автомобільної інфраструктури в цілому. А звідки культура у “суспільстві понтів”?

Доречі, можу закинути і собі вам сюди одну стареньку статейку про авто у Америці:

http://www.fogol.net/sky-scraper/car.html

Цікаво, як з 1991-го року змінилося ставлення до автомобіля у Америці і у нас…

В нас у всьому так – не лише у ставленні до автомобіля. П”ять років назад точнісінько так само люди ставились до мобільних телефонів. І хоча машину за 600 доларів я б брати остерігався (все таки хочеться, щоб воно їздило), але наскільки мені відомо – за 5 – 6 тисяч доларів можна взяти стару іномарку у хорошому стані.

Ставлення до мобільних телефонів і сьогодні точнісінько таке саме: спершу понти – потім, власне, зв’язок. Інакше навіть Сам Президент Наш не “світився” би АйФоном до їх офіційної появи у продажу – не кажучи вже про іншу когорту наших чиновників.

Даремно ти так ставися до “авто за 600 доларів”. Сила у простоті: старі авто мають величезну перевагу своєю простотою – незважаючи на те, що там є чому ламатися, усе це дуже легко і виявити, і відремонтувати, та й слідкувати далі за його станом також не важко. Отож десь звідси й починаються ті самі наші “вам шашечки чи їхати” – саме тут і лежить “відчуття сорому” одного мого знайомого, коли під час виїзду на природу виявилося, що тільки у нього позашляховик – корейського походження, у той час як у інших – “японці”. На мою нескромну думку ми почнемо справді жити краще тільки тоді, коли позбудемося оцього “сорому що у сусіда краще”.

Доречі: а ти сам оце зараз яку би машинку купив? Поклав вже на щось оком?

хм… оскільки досвіду водіння у мене абсолютно ніякого – то почав би із чогось зовсім простого. Можливо, ланос (або та сама б/у-шна іномарка). Але навіть на нього потрібно спершу заробити. А оскільки поки-що критичної необхідності в машині немає (як і зайвих фінансів) – то обходжуся… Хоча їздити хочеться…

В будь-якому разі, якщо таки надумаю брати машину – обов”язково радитимусь із досвідченішими знайомими, які на цьому “собаку з”їли”.

Це буде не так просто, бо досвід показує, що кожен своє хвалить…