В будь-якому разі, якщо таки надумаю брати машину – обов”язково радитимусь із досвідченішими знайомими, які на цьому “собаку з”їли”.

Даремно ти так ставися до “авто за 600 доларів”. Сила у простоті: старі авто мають величезну перевагу своєю простотою – незважаючи на те, що там є чому ламатися, усе це дуже легко і виявити, і відремонтувати, та й слідкувати далі за його станом також не важко. Отож десь звідси й починаються ті самі наші “вам шашечки чи їхати” – саме тут і лежить “відчуття сорому” одного мого знайомого, коли під час виїзду на природу виявилося, що тільки у нього позашляховик – корейського походження, у той час як у інших – “японці”. На мою нескромну думку ми почнемо справді жити краще тільки тоді, коли позбудемося оцього “сорому що у сусіда краще”.

Доречі: а ти сам оце зараз яку би машинку купив? Поклав вже на щось оком?

З тієї ж самої потреби – тобто з різниці у потребах – випливає і згадана різниця у відношенні – як до свого авто, так і до інших автовласників та автомобільної інфраструктури в цілому. А звідки культура у “суспільстві понтів”?

Доречі, можу закинути і собі вам сюди одну стареньку статейку про авто у Америці:

http://www.fogol.net/sky-scraper/car.html

Цікаво, як з 1991-го року змінилося ставлення до автомобіля у Америці і у нас…