Автор фотографії: Пам’ятаєте, на днях Олександр Фурман (Masterpiecer) бідкався, що власникам особистих блогів (литдибрівщини – від lytdybr (слово «дневник» – набране на англійській розкладці) сьогодні найсутужніше: їх мало читають, вони майже не цікавлять рекламодавців, а кількість постійних відвідувачів та підписників росте дуже повільно. Що ж, дозвольте й мені дати відповідь на сокровенне запитання: чому ж так відбувається «ітіть-малатіть»? 
Почнімо з підписників
Давайте глянемо правді у вічі і дамо відповідь на запитання, хто (а головне, чому?) насправді підписується на оновлення вашого (нашого, їхнього) блога? Якщо розібратися – варіантів насправді не так багато:
- По-перше, на оновлення вашого блога підписуються ваші онлайн та офлайн-друзі, які хоч трохи «шарять» у всій цій внутрішній кухні, яку ми так ласкаво звикли називати Веб 2.0 (Наявність самого феномена Web 2.0, до речі, штука доволі сумнівна. З приводу цього мені сподобався коментар none-smilodon до тієї ж таки статті мастерпісера).
- По-друге, на оновлення вашого блога підписуються ті люди, які якимось дивом дізналися про вас і їх цікавить навіть не стільки те, що ви пишете, скільки ви особисто.
- Нарешті, на оновлення вашого блога підписуються ті, кого цікавить безпосередньо його тематика. Це може бути як професійний інтерес (у мене до професійного переліку належать бізнес- та менеджмент-блоги) так і особисті захоплення (в моєму випадку це блоги «про блоги», письменницькі ресурси та відібрані матеріали, які стосуються особистісного розвитку).
За рідкісними винятками, саме ці три групи складають основу читацької аудиторії вашого блога.
А тепер давайте спробуємо розібратися, на яку пропорцію читачів кожного із цих трьох типів може розраховувати особистий (литдибр) та професійний блог.
Аудиторія особистого блога
Аудиторія особистого блога – це переважно читачі із першої та другої груп. Тематичним відвідувачам, які належать до третьої групи, зазвичай нІчого робити на особистому блозі. Кількість ваших знайомих та друзів, які заходитимуть на блог хоча б раз на тиждень, обмежуватиметься кількома десятками (чи, якщо ви дуже активна та компанійська людина – сотнями). Таким чином стає очевидно – що основу відвідувачів особистого блога складають читачі, яких цікавите насамперед ви, а не те, про що ви пишете.
Якщо навести аналогію із відомою схемою «як стати популярним блогером», то для розвитку особистих блогів підходить радше перший варіант: «спершу стати популярним – а вже потім стати блогером». Якщо особистий блог почне писати публічна і відома людина – то її читатимуть в незалежності від того, про що вона писати. І таких прикладів – уже безліч. Один з найяскравіших – блог Артемія Лєбєдєва, який частенько публікує беззмістовні записи, але його читають тисячі, якщо не десятки тисяч прихильників. А сам блог за популярністю знаходиться на другому місці серед усіх кириличних блогів (їх більше 5 мільйонів) за версією Яндекса.
Аудиторія тематичного блога
На відміну від особистого, аудиторія тематичного блога – це переважно читачі із першої (наші знайомі читають нас завжди) та третьої груп. Якщо ви пишете на якусь конкретну тему, то ваша особистість починає цікавити потенційних читачів менше, ніж власне тема вашого блога (хоча повністю забувати про особистість не можна – все таки ви не новинний сайт).
До авторів тематичних блогів можна дуже органічно застосувати другу модель «популяризації» – «спершу стати блогером – а вже потім стати популярним». Якщо ви пишете цікаво, при цьому публікуючи корисну для читачів інформацію – то кількість ваших відвідувачів постійно зростатиме. Зрештою, у світі завжди більше людей, яких цікавить певна тема (нехай це навіть буде вишивання хрестиком), ніж життя нічим непримітної людини (це не стосується зіркових особистостей, про яких ми вже згадали вище).
Таким чином, взявшись за ведення тематичного блога, ви повністю контролюєте швидкість розвитку власного ресурсу. Адже вас приходять читати не тому, «що ви є», а тому, що ви приносите користь. 90% блогів у моєму рідері належать саме до категорії цікавих мені тематичних блогів. А інші 10% – це блоги моїх друзів та знайомих.
А у вас як?
За підтримки:
Для справжніх чоловіків: “Які сорочки мають повне право називатися традиційними”?
Loading ...
Коментарів: 10
листопада 3, 2008 @19:14
А ще щоб вести особистий блоґ треба або ж мати прекрасну фантазію, або фантастичне життя ;D Бо читати про якесь посередньо-буденне життя Василя Пупкіна в Мухосранську не дуже цікаво.
листопада 3, 2008 @19:41
тематичним блогам дійсно набагато легше знайти нових читачів ніж звичайним щоженникам “о жизни”
на власному досвіді це відчула – почала писати про Загублених і із звичних 20 відвідувачів, на блог почало приходити більше сотні в день, а то і по дві
листопада 3, 2008 @19:46
конспіратор, для того, щоб вести успішний особистий блог, треба мати популярність за межами блога. і прикладів цьому – безліч.
letrodectus, ну тут все залежить від теми.
думаю у Lost-а чималенька кількість прихильників (признаюся, не в останню чергу через твої дописи я також переглянув цей фільм і тепер з нетерпінням очікую 5-го сезону). але в загальному – так, тематичним блогам залучити аудиторію легше, ніж особистим.
листопада 3, 2008 @21:14
Ось наприклад я не так давно завів собі блог і намагаюсь зараз та буду намагатись у майбутньому писати про різне: про музику, кіно, спілкування та інше, що буде цікаво обговорити з моїми відвідувачами. І я не вважаю свій блог ні особистим, ні тематичним, хоча мій блог називається “Блог Тараса” (тому що я його пишу)
листопада 3, 2008 @21:20
Блог Артемія Лебедєва – то не блог а просто якийсь срач. Нічого нормального і корисного я для себе не знаходжу. Навіщо тратити час для того щоб спостерігати голих дівчат чи всякий срач.
В контексті блог Артемія Лебедєва виглядає як мухи (дураки) до гамна злітаються. На жаль такий підхід набування популярності це неправильний напрям. А так і всі будуть знати особистість блогера за діями в минулому.
листопада 3, 2008 @21:22
Тарас, думаю поки що він в тебе буде особистим
листопада 3, 2008 @23:49
Yura, Тьома – це кумир, легенда, ікона? Будь-яке сказане ним слово багато ким сприймається як істина. Він набагато розвиненіший і вищий за своїх читачів, тому то й може дозволяти собі будь-що.
Тарасе, цілком погоджуюся з Яною: твій блоґ – цілком і повністю особистий. Кожному блогу характерна тематика, без цього ніяк, проте коли вона занадто широка, то йдеться про особистий блоґ, вужча – тематичний.
листопада 4, 2008 @9:30
А українською ojltyybr
:):):) Такі щоденники є – просто вихлопи графоманії людей. І поряд з персональними, більшість має тематичні.
Лєбєдзєв – хамсько дебільний блог. Він своїх читачів нах8й посилає, а вони йому за це ще задницю вилизують. І нема чого на цього представника певної нації хамів звертати увагу.
листопада 4, 2008 @11:34
З другого боку особистий блог, є засобом людини спілкування зі світом, висловлення своїх думок, і можливо не завжди доречно наганяти на нього читачів всілякими способами лиш для того щоб потім з монтетизувати та заробити пару центів. Тоді блог як на мене просто помре. Особистий блог є автороцентричним і певним випадком тематичного, автор висвітлює ті теми що його цікавлять. І завжди треба памятати, що блогосфера починалася з персональних щоденників “про все і себе хорошого”. Так от я тут заговорився, мораль моєї писанини – а чи треба особистим щоденникам гіпервідвідуваність?
листопада 4, 2008 @11:44
mr.petruccio, безперечно, особисті блоги мають повне право на існування. Більше того – існує безліч прекрасних цікавих особистих блогів, які хоч і не мають шалених показників відвідуваності, все ж живуть і процвітають, приносячи авторам задоволення від творчого процесу.
У жодному разі не потрібно з особистих блогів штучно намагатися зробити тематичні. Це окремий жанр. І те саме стосується монетизації – кожен автор сам вирішує, які цілі він ставить перед собою і який блог хоче створити, а також хоче він отримувати за це платню, чи ні…
Додати коментар