Коментарі до Чому особистим щоденникам «про все» важче досягнути високої відвідуваності, ніж тематичним блогам?

Від: jarofed

jarofed — Tue, 04 Nov 2008 09:44:54 +0000

mr.petruccio, безперечно, особисті блоги мають повне право на існування. Більше того – існує безліч прекрасних цікавих особистих блогів, які хоч і не мають шалених показників відвідуваності, все ж живуть і процвітають, приносячи авторам задоволення від творчого процесу.

У жодному разі не потрібно з особистих блогів штучно намагатися зробити тематичні. Це окремий жанр. І те саме стосується монетизації – кожен автор сам вирішує, які цілі він ставить перед собою і який блог хоче створити, а також хоче він отримувати за це платню, чи ні…

Від: mr.petruccio

mr.petruccio — Tue, 04 Nov 2008 09:34:04 +0000

З другого боку особистий блог, є засобом людини спілкування зі світом, висловлення своїх думок, і можливо не завжди доречно наганяти на нього читачів всілякими способами лиш для того щоб потім з монтетизувати та заробити пару центів. Тоді блог як на мене просто помре. Особистий блог є автороцентричним і певним випадком тематичного, автор висвітлює ті теми що його цікавлять. І завжди треба памятати, що блогосфера починалася з персональних щоденників “про все і себе хорошого”. Так от я тут заговорився, мораль моєї писанини – а чи треба особистим щоденникам гіпервідвідуваність?

Від: ELECTRIC

ELECTRIC — Tue, 04 Nov 2008 07:30:50 +0000

А українською ojltyybr :):):) Такі щоденники є – просто вихлопи графоманії людей. І поряд з персональними, більшість має тематичні.
Лєбєдзєв – хамсько дебільний блог. Він своїх читачів нах8й посилає, а вони йому за це ще задницю вилизують. І нема чого на цього представника певної нації хамів звертати увагу.

Від: Конспіратор

Конспіратор — Mon, 03 Nov 2008 21:49:32 +0000

Yura, Тьома – це кумир, легенда, ікона? Будь-яке сказане ним слово багато ким сприймається як істина. Він набагато розвиненіший і вищий за своїх читачів, тому то й може дозволяти собі будь-що.

Тарасе, цілком погоджуюся з Яною: твій блоґ – цілком і повністю особистий. Кожному блогу характерна тематика, без цього ніяк, проте коли вона занадто широка, то йдеться про особистий блоґ, вужча – тематичний.

Від: letrodectus

letrodectus — Mon, 03 Nov 2008 19:22:14 +0000

Тарас, думаю поки що він в тебе буде особистим

Від: Yura

Yura — Mon, 03 Nov 2008 19:20:58 +0000

Блог Артемія Лебедєва – то не блог а просто якийсь срач. Нічого нормального і корисного я для себе не знаходжу. Навіщо тратити час для того щоб спостерігати голих дівчат чи всякий срач.

В контексті блог Артемія Лебедєва виглядає як мухи (дураки) до гамна злітаються. На жаль такий підхід набування популярності це неправильний напрям. А так і всі будуть знати особистість блогера за діями в минулому.

Від: Тарас

Тарас — Mon, 03 Nov 2008 19:14:00 +0000

Ось наприклад я не так давно завів собі блог і намагаюсь зараз та буду намагатись у майбутньому писати про різне: про музику, кіно, спілкування та інше, що буде цікаво обговорити з моїми відвідувачами. І я не вважаю свій блог ні особистим, ні тематичним, хоча мій блог називається “Блог Тараса” (тому що я його пишу)

Від: jarofed

jarofed — Mon, 03 Nov 2008 17:46:44 +0000

конспіратор, для того, щоб вести успішний особистий блог, треба мати популярність за межами блога. і прикладів цьому – безліч.

letrodectus, ну тут все залежить від теми. думаю у Lost-а чималенька кількість прихильників (признаюся, не в останню чергу через твої дописи я також переглянув цей фільм і тепер з нетерпінням очікую 5-го сезону). але в загальному – так, тематичним блогам залучити аудиторію легше, ніж особистим.

Від: letrodectus

letrodectus — Mon, 03 Nov 2008 17:41:19 +0000

тематичним блогам дійсно набагато легше знайти нових читачів ніж звичайним щоженникам “о жизни”
на власному досвіді це відчула – почала писати про Загублених і із звичних 20 відвідувачів, на блог почало приходити більше сотні в день, а то і по дві

Від: Конспіратор

Конспіратор — Mon, 03 Nov 2008 17:14:40 +0000

А ще щоб вести особистий блоґ треба або ж мати прекрасну фантазію, або фантастичне життя ;D Бо читати про якесь посередньо-буденне життя Василя Пупкіна в Мухосранську не дуже цікаво.