Блогер – це насамперед письменник, автор! І це так просто, що навіть дивно, як хтось може цього не розуміти.
Ні! Я зовсім не заперечую: існують аудіоблоги, відеоблоги, фотоблоги – тобто такі різновиди блогів, в яких основним джерелом інформації є не текст, а якийсь інший носій. Та навіть у цьому випадку – саме авторство (продукування інформації) на 90% визначає майбутню успішність блога.
І саме тому я, як заведений, повторюю просту і банальну істину – пишіть, пишіть і ще раз пишіть (знімайте відео, викладайте фотки). Ваш блог не стане популярним, якщо ви опублікуєте 10 статей, а потім візьметесь за маркетинг та просування, зрідка (раз на місяць чи на квартал) публікуючи черговий матеріал. Тільки не подумайте, я не заперечую важливість піару. Ви повинні всіма можливими «білими» способами доносити інформацію про свій ресурс потенційним відвідувачам. Але все це не матиме жодного значення, якщо ви не створюватимете контенту – того, заради чого відвідувачі приходять на ваш блог.
Теоретично, можна створити абсолютно порожню html-сторінку і розмістити дорогу банерну та текстову рекламу на найпопулярніших світових порталах. Трафік потече до вас рікою. Але навіщо?
Знаєте, як на мою думку повинен функціонувати «ідеальний» блог?
Ви публікуєте настільки корисний та цікавий контент, що кожен відвідувач, який прийшов до вас через пошукові сервіси, рекламу чи рекомендації на інших блогах, стає вашим читачем, вносячи стрічку до свого RSS-рідера. І кожна людина, яка випадково потрапила на ваш блог – повертається на нього вже за власним бажанням.
Автор фотографії:
Звісно – це лише мрії. Ідеальних речей не буває. Але що ближче ви зможете наблизитись до такого «ідеалу» – то успішнішим буде ваш проект.
Чим блогінг не є?
Пам’ятайте, блогінг – це не продажі. Не варто робити зі свого щоденника інструмент виключно для самопросування (він і так буде працювати на користь вашого персонального «бренду», якщо постійно збагачуватиметься винятковим контентом).
Успішність блогінгу залежить від того, наскільки цікаву, корисну та якісну інформацію ви надаєте своїм читачам. Не варто надто перейматися дизайном, логотипом та рекламою (до слова, «Українська блогосфера» більше, ніж пів-року проіснувала без логотипу і це не завадило їй досягнути первинного рівня відомості). Реклама має значення тільки після того, коли ви вже відчули, що ваші статті комусь цікаві.
Про що ще слід пам’ятати?
Відчувши себе автором (а це головне для блогера) варто пам’ятати, що ціннісна насиченість матеріалів повинна бути максимальною. Не марнуйте слова. Не витрачайте даремно час ваших відвідувачів (хоча це складно зробити – адже відвідувачі самі не дозволять, щоб їхній час марнувався).
Переконайтесь, що кожне слово, вжите вами – знаходиться на своєму місці і є абсолютно необхідним (поговорюють, до речі, що у мене з цим проблеми – але я чесно намагаюся виправитися). Якщо певна частина інформації не стосується вашої теми – викиньте її.
І ще…
По-справжньому лояльним читачам, які не просто тримають вашу стрічку у рідері, а з нетерпінням чекають оновлень, начхати, що ви втомилися і не маєте натхнення. 
Вони люблять читати ваш блог – і за це платять своєю увагою. А увага читачів – це найцінніше, що може бути у блогера!
Loading ...
Коментарів: 9
листопада 4, 2008 @20:01
Абсолютно згоден. Яблоблоґ без дописів лежав все літо. Зараз нарешті почалося активне дописування. Приріст користувачів більше, ніж відчутний: у жовтні майже у 15 разів більше користувачів відвідало блоґ, аніж у вересні.
Взагалі, яка користь з блоґу, якщо туди не писати? Навіть для піару немає сенсу. Відвідуваність майже нульова — навар такий самий.
Інформація — рушійна сила блоґу. Без контексту блоґ ніщо.
листопада 5, 2008 @0:01
Пробач некоректне питання, ти вважаєш себе популярним, що даєш поради? Це не наїзд, це констатація факту – популярних україномовних стенделонів наразі не існує.
листопада 5, 2008 @0:09
Як на мене, це доволі популярний блоґ.
листопада 5, 2008 @0:59
поясню теж “популярно”. я бачу у фідбурнері біля 130 читачів, це значить що репльно їх кількість коливається до 250. у 2004 році коли я в писав у для себе про мої пікаперські витівки, приступи психопатіїта політичні уподобання, як раптом побачив біля 125 читачів. це є моїм стартом і абсолютним мінімум, до якого мені вже ніколи не спуститись.
мені подобаються сучасні елони, в них є щось від тих часів. але є одна питання: цього руху вистачає?
листопада 5, 2008 @2:20
Не вистачає. Дуже гріє власноруч розведене “багаття вічуття популярності”.
Ярославе, щось ти сьогодні і справді “поради” направо й наліво роздаєш, аж ніяк їх не обгрунтовуючи. Блог – це усього лише інструмент. А ще простіше: “блог – онлайн-щоденник, найхарактернішою рисою якого є періодичність публікацій і послідовне розташування їх у часі” – і на цьому, власне, все -блог як такий нікому нічого не винен і аж ніяк ніхто не може прийти і сказати “Пам’ятайте, блогінг – це не …. Не варто робити зі свого щоденника інструмент виключно для …” (к) Давайте ще скажемо аж узагальнене: “сайт – це не …” (к) Або взагалі: “Інтернет – це не … Не варто робити з інтернету інструмент виключно для …”
Стосовно сьогоднішніх порад ти якось вже аж надто “загордився” як на мою нескромну думку. Не варто робити зі свого щоденника інструмент виключно для власного самоствердження. (к)
листопада 5, 2008 @3:02
Спокійно, це наїзд. Всім лежать на підлозі і не хвилюватися (c)
листопада 5, 2008 @9:18
Гарно сказав none_smilodon, підтримую.
Стооно писат иі писати – атк звихнутися можна, захворіти графоманством і обписуват ивсе навкруги своїми карлючками.
Може краще казати, якщо є бажання писати – то пишіть, а не подавляйте у собі це бажання чи не івдкладайте на потім. Бо так щезає багато думок цікавих і корисних, котрі можна доести людям.
листопада 5, 2008 @9:34
ого, нічого собі дискусія розгорілася, поки я мирно спав
none-smilodon, запитав – відповідаю: ні, я не вважаю себе популярним. Зіркова хвороба в принципі нікому не потрібна. Але я так само не вважаю, що для висловлення своєї думки (у своєму ж блозі) потрібна популярність. Я ж не в науковий журнал статті подаю. А все, що висловлено в рамках цього блогу – висловлено виключно на правах “ІМХО”. Ваше право – читати це, чи не читати. Погоджуватися з цим чи не погоджуватися.
Але давайте будемо відверті з собою – гляньмо на блоги справді популярних блогерів (як російських так і англомовних) – вони пишуть постійно. Іноді вони можуть навіть сказати – що не потрібно писати, коли немає про що: але при цьому самі публікуються просто-таки з регулярністю, якій можна позаздрити. Виключень я поки-що не бачив. Так що не бачу в цій пораді нічого кримінального.
Що стосується ЖЖ – там принцип трохи інший. Там дуже велика кількість “френдів” читає вас тільки тому, що ви читаєте їх. А після того, як перейти певну критичну межу, можна уже нікого не френдити – нові “друзі” з”являтимуться у вас за інерцією – бо ви перебуваєте у френдстрічках багатьох блогерів.
В принципі, навіть я, пишучи дуже посередній ЖЖ-журнал (взагалі нічого цінного – всіляка вода приправлена емоціями) і публікуючи замітки десь так в середньому двічі на місяць, якимось дивом назбирав більше 50-ти френдів. Так що 1 френд і 1 читач на лічильнику Feedburner – це абсолютно не рівноцінні речі.
the Lex, так і не зрозумів, з чим конкретно ти хотів посперечатися. Блог – це те, що хоче його автор. Та я цього й не заперечую. В статті викладений мій підхід до тематичного блогінгу. Ото й всього.
листопада 5, 2008 @11:19
Я тут цілком погоджуюся з Ярославом, що блог це передусім писанина, тобто висловлення думки чи точки зору автора з питання що його цікавлять, а не інструмент заробляння бабла (сплог).
І звичайно приємно читати улюблені блоги частіше, проте як нема про що писати краще не писати, але й мовчати довго не треба – бо тебе просто забудуть.
А розмови на тему популярний не популярний т вже другорядне і пусте, головне щоб був якісний
Додати коментар