Іноді наші думки формуються якимись незрозумілими стереотипами, які хоч і виникають з фактичних даних, але часто не мають під собою належного підґрунтя. Уявіть ситуацію: приїжджає людина з жаркої африканської країни, де ніколи не буває снігу, в холодну зимову Україну (припустімо – у січні). При цьому вважатимемо, що людина якимось дивом не лише ніколи не була у північних крях, але й навіть не чула про таке явище, як пори року (і зима, зокрема). Що повинна подумати така людина, коли проживши в Україні два тижні, бачитиме навколо себе все нові та нові білі кучугури, а з неба через день сипатиметься густий сніг?
Вочевидь, вона подумає, що це і є основна відмінність України від Африки – погодні умови. У Африці – жарко. В Україні – холодно. У Африці іноді йде дощ. В Україні – сніг! І дотримуючись цієї логіки (живучи за своїми стереотипами) ця людина навіть не подумає, що зима в Україні відрізняється від літа в Африці своєю тимчасовістю. Та й звідки їй знати, що на зміну буревіям та холодним погоднім умовам до нас може прийти справжнісінька африканська спека?
Те саме стосується і стереотипів в Інтернеті. І що найдивовижніше – іноді ці стереотипи можуть ввести в оману навіть професіоналів.
Скажімо, люди бачать, що доля користувачів соціальних сервісів зростає, а кількість персональних блогів – падає – і роблять, здавалося б, логічне припущення, що соціальні мережі є наступним кроком еволюції блогінгу. Насправді ж – це не зовсім так. А якщо розібратися, то може виявитися, що все зовсім навпаки.
В цьому плані мені дуже сподобалася стаття Павла Гітельмана, посилання на яку я давав ще у вчорашньому випуску рубрики «3+2+1»: «Куди підуть користувачі після соціальних мереж». І логіка тут елементарна: за знаменитою теорією Маслоу (яка вже стала майже традиційним фактором при обґрунтуванні нових теорем) після задоволення соціальних потреб (спілкування) наступними йдуть потреби в повазі та самовираженні.

А яким чином людина реалізується в Інтернеті?
Абсолютно правильно – вона починає генерувати власний авторський контент. Починає писати статті, пости, записи або створює відеоролики та фотографії. А який формат найкраще підходить для публікації всього цього контенту? Ну звісно ж блоги! А особливо, зважаючи на те, що вони давно вже переросли своє традиційне визначення (щоденник, в якому інформація публікується автором в хронологічному порядку) і досягнули нового рівня. Тут вам і підписка, можливість активної дискусії, можливість зібрання найлояльніших читачів та найактивніших коментаторів, участь у різноманітних рейтингів і т. п. і т. д.
Звісно, пройде чимало часу, перш ніж посередні користувачі «Однокласників» та «вКонтакті» сприймуть нові можливості для самореалізації. Та це й не може відбутися миттєво, якщо сам сервіс застерігає вас при намаганні покинути його межі. Але рано чи пізно учасники соцмереж зрозуміють, навіщо їм окремо встановлені блоги, фото- та відео- хостинг, а також які можливості відкриваються перед ними при використанні цих сервісів.
За підтримки:
Якщо блог – це ваш бізнес, то вам навряд чи знадобляться транспортні послуги. Але багатьом іншим підприємствам, які працюють у секторі реальної економіки, без них ніяк не обійтися.
продажа подержаных автомобилей


Коментарів: 2
листопада 15, 2008 @20:30
Я також вважаю, що майбутнє за блоґами. До речі, після Хабру у мене з’явилися перші думки про блоґ. Зараз анісекунди не шкодую, що залишив всі ті «Вконтактє» і т.п.: купа вільного часу, яку присвячую блоґові та ін. справам.
листопада 17, 2008 @8:59
“…Та це й не може відбутися миттєво, якщо сам сервіс застерігає вас при намаганні покинути його межі…” – схожі на секти
)
Я колись активно писав на форумі. А в певний момент зрозумів, що хочу авторський проект + менше обмежень. На теперішній час ця мета трансформувалась, для мене, у власний блог + вордпрес.
Додати коментар