“Всі жінки – красуні!”
не чув про такий стереотип? 🙂 зате чув, про інший:
“якщо чоловік хоча б трішечки кращий за мавпу – то він вже красень!”

і все-таки не зрозумів, яким же це чином стереотипи реально допомагають нам жити? на прикладах будь-ласка…

“2+2=4” – це не стереотип,
як і
“jarofed як і всі люди – помиляється”!

факти відрізняються від стереотипів саме тим, що вони мають під собою підгрунтя.

Якщо твердження
“Інтернет Експлорер – невдалий браузер” – це правда – значить це не стереотип. А якщо це лише стереотип, тоді в чому ж він допомагає? Ну хіба що збити людей з толку!

І те саме стосується всього іншого.

Хоча, мушу визнати, оточивши себе багатьма стереотипами і сліпо їм вірячи, можна досягнути високої майстерності “ховання голови в пісок”. Якщо мета полягає в цьому – тоді стереотипи дійсно допомагають. Кожному своє…

podarok, ой, а я знав, що у нас філософська дискусія почнеться. 🙂

справа в тім, що будь-яка проста істина (на зразок математичної – 2+2=4), якщо її перенести у життя, дійсно може перетворитися на стереотип (як у твоєму випадку зі статистикою). От і виходить: у математиці, де вона не є стереотипом а є цілком закономірним законом – ця формула приносить користь. А у статистиці (тобто там, де вона перетворюється на стереотип) користь від неї уже сумнівна. Потрібно думати своєю головою – а інакше ризикуєш наробити помилок.

звісно, стереотипи “також на чомусь стоять”, але якщо копнути глибше, то виявляється, що основа стереотипу була необгрунтованою (не мала під собою твердої логічної основи). Що стосується фактів – там навпаки.

на питання про програміста і ламера, а також Інтернет Експлорер ти сам відповів. 🙂 Якщо людина засновується на власному досвіді, а не на вкладених кимось у її голову твердженнях – тоді стереотипи перестають бути стереотипами.

Словом, на мою думку, краще керуватися власними висновками, а не чужими словами. 🙂 І перевіряти інформацію, яка до нас надходить, на відповідність банальному здоровому глуздові. Звісно, це не можливо робити завжди. Але принаймні прагнути до такого ідеалу.

P.S.: що стосується деревовидних коментарів – це теж справа звички. Особисто мені формат дерева у коментарях не надто імпонує. Тим більше, зважаючи на кількість коментарів, які назбирує середньстатистична стаття у цьому блозі (тобто не дуже багато). Але обіцяю, якщо у WordPress 2.7 буде вбудовано такий функціонал, я з ним обов”язково поексперементую.