Конкретний представник народу чомусь ототожнює себе зі своєю країною. Нібито, «погана країна, то в мене проблеми». Але частинка цілого не є цілим. Конкретний українець не обов’язково гірший за конкретного американця”

Покажіть мені ту людину, яка вважає, що “конкретний українець гірший за конкретного американця”…
Проблема якраз у протилежному: чому в країні, яка складається із таких чудових людей, ми бачимо такий низький рівень життя?

Схоже, ми з тобою просто не до кінця зрозуміли одне-одного. Я не вважаю, що у нас гірший народ. Я не вважаю, що мої чи чиїсь інші проблеми виникають ві того, що “погана країна”. Навіть більше того – я не вважаю, що у нас “погана країна”.

Але по ряду цілком конкретних позицій вона могла б бути кращою.

Але я все ще не можу зрозуміти, яким чином коментар про Америку стосується цієї статті? Може поясниш?

Втім, свою думку щодо цього питання я доволі прозоро виклав на особистому блозі. Вона вийшла трошки емоційною, але здається, ідею мені вдалося донести. Якщо це цікаво – можемо перенести дискусію туди.

Вірно, що народи між собою неоднакові. Америка об’єктивно має вищий рівень розвитку за Україну по більшості економічних і соціальних показників. Але не зрозуміло, чому конкретний представник народу переймається цим з негативним відтінком. Очевидно, йому легше перекласти відповідальність за свої невдачі на те, що здається «об’єктивною причиною». «Америка» стає ідеалом. Місцем, де справа пішла б добре.

Конкретний представник народу чомусь ототожнює себе зі своєю країною. Нібито, «погана країна, то в мене проблеми». Але частинка цілого не є цілим. Конкретний українець не обов’язково гірший за конкретного американця.

За Союзу вчили думати так: «Там капіталізм, погана країна і живуть там нещасно». Тепер, на жаль, лишаються ті самі грубі категорії мислення: «Там демократія, хороша країна і живуть там щасливо».

Країна людині нічого не винна. Це лише середовище проживання.

щодо коментаря:
Україна – не Америка. Україна – не Росія. Україна – не Білорусія. Україна – не Китай. Це очевидно як і сотні інших “не”, які можна застосувати, описуючи Україну. Але існують якісь загальнолюдські цінності та принципи, які притаманні людям без залежності від того, про яку країну йдеться.

Є об’єктивні поняття “кращого” та “гіршого”, які знову ж таки можна застосувати до будь-якої країни чи економіки. Так ось – рівень економічного забезпечення середньостатистичної людини у Америці явно вищий, ніж в Україні. І те, що “Україна – не Америка” у цьому плані аж ніяк не робить честі першій!

Іншими словами – нам не потрібно намагатися бути схожими на Америку – нам потрібно просто бути не гіршими.

І навіть тут комплекс меншовартості Не може бути, щоб в Америці на кожному хуторі був швидкісний Інтернет.

Майже знамените кучмівське «Україна — не Росія».

«Україна — не Америка», інакше «Україна = не Америка». У підтексті невпевнене намагання знайти своє місце серед народів. Слід було б уже до цього часу знайти.

Як глибоко сидить у душах українців (та й не тільки українців) совок, що навіть у прогресивних і вільних людей такі слова іноді вихоплюються!

оффтоп: ми(wedmid jarofed podarok), як три богатирі. Один в по центрі дивиться, а два в різні сторони))). Асоціація чогось така вийшла)

з рекламою все просто: за що платять – те й розміщуємо. В рамках етики і здорового глузду, звісно (тобто ресурсів “для дорослих” і іншого протизаконного контенту тут ніколи не буде)! Але російська мова сама по собі ніколи не була для мене чимось таким, чого слід соромитись і уникати.

Я вважаю рідною і люблю українську – я спілкуюся і пишу нею. Комусь подобається російська. На здоров”я!

Ну ок! Чого я ніколи не любив – то це розмов “про мови”. Завжди вважав, що підтримати мову можна тільки ділом, а не розмовами про неї!

P.S.: То тебе вже невдовзі можна буде поздоровити зі святом