Спонсор поста:
В Інтернеті є все, потрібно просто навчитися шукати! Iskoteka.com – блог, який розкаже вам про всі нюанси пошуку в мережі!
Про цей сервіс я вже колись писав. Але робив це дуже обережно – якось аж наче крадькома! З того часу я „зафрендив” (у твітері це називається – зафоловив (від англ.. follow) кілька контактів, налаштував трансляцію у Twitter свого основного блога (а потім і особистого) і на деякий час забув про існування цього сервісу.
„А який сенс? – думалося мені, – Все рівно українських користувачі у твітері сидить від сили кілька сотень. Навіщо витрачати час та зусилля на діяльність, яка не приноситиме жодної віддачі”.
А тим часом кількість послідовників (followers) потихеньку зростала, українських користувачів сервісу ставало все більше, і сьогодні я знову повертаюся до дилеми, яка стояла переді мною півроку назад…
І хочеться відзначити, що проблема навіть не в тому, має перспективи цей сервіс, чи ні? Він має! Я в цьому переконаний. Питання в тому, як використовувати цей інструмент, щоб отримати від нього належну віддачу. Або простіше кажучи, що писати у тому короткому 140-символьному (ну майже як SMS) повідомленні, щоб послідовникам не захотілося раз і назавжди викинути вашу стрічку зі списку своїх контактів.
То про що ж писати у Twitter-і?
Хоча сам сервіс мікроблогінгу пропонує вам формулювати свій запис, як відповідь на запитання: „Що ви робите?” – варіанти повідомлень на зразок „Їду у маршрутці” (це типу, щоб всі дізналися, що у вас на мобілці є нет) чи „Їм варених раків” абсолютно не підходять!
Думаю, ніхто й не тішив себе марними ілюзіями, що продуктивне спілкування у 140-символьному форматі буде легким завданням. Твіттер змушує переосмислити цінність, яку ми можемо принести читачам. Для того, щоб успішно справитися з цим завданням, потрібно:
Знати, чого хочуть ваші послідовники
Швидш за все людям буде не дуже цікаво читати, що ви їли на сніданок (якщо ви не шеф-повар відомого ресторану). Але, думаю, вони не відмовляться:
- отримати посилання на цікавий матеріал, який може знадобитися їм у роботі чи просто розважити їх;
- ознайомитися з певною нестандартною точкою зору, яка може слугувати початком дискусії;
- отримати матеріал, вартий републікації (retweeting – тобто пересилання того, що ви прочитали у твіттері своїм послідовникам);
- дізнатися про те, як ви працюєте у певних професійних сферах (якщо ви художник – розповідайте про те, як малювати картини; якщо ви архітектор – пишіть про те, як проектувати будинки) – це буде цікаво всім, адже вас вважають експертом у цих сферах.
Давати читачам те, чого вони хочуть
Пам’ятаючи про бажання ваших послідовників, ви точно знатимете, про що писати у твіттері:
- діліться посиланнями на найвинятковіші матеріали, які трапилися вам під час серфінгу мережею. Але не перестарайтесь. Публікуйте тільки те, що справді не можна залишити без уваги. І не захоплюйтесь надмірною рекламою власних проектів – одного посилання на кожен новий пост (що можна зробити автоматично) цілком вистачить;
- спілкуйтесь зі своїми послідовниками, ставте їм запитання, робіть щось, щоб спонукати дискусію. Не кидайтеся пасивними висловлюваннями;
- републікуйте найцікавіші твіти інших людей. Як і у блогінгу, в твітері діє правило взаємного просування. Поступайте з іншими так, як ви хочете, щоб вони поступали з вами;
- використовуйте численні сервіси (з більшістю з них я й сам до кінця ще не розібрався), які дозволяють урізноманітнити ваші повідомлення у твітері.
І до речі, зараз я намагаюся проявляти у твітері трохи більше активності. Тому всіх, хто ще не підписався на мої оновлення у Twitter – запрошую це зробити. Більшість україномовних твітерян я буду фоловити взаємно, оскільки хочу мати змогу повноцінно з ними спілкуватися, а це можливо тільки тоді, коли „ти дружиш зі мною – я дружу з тобою”!
А ще, цікаво було б довідатися, хто з моїх читачів і наскільки активно користується твітером? Чи цікаво вам читати про цей сервіс на „Українській блогосфері”? Чи варто мені ще про нього писати (бо є декілька ідей, але не знаю, наскільки доречними вони будуть на цьому блозі)?
За підтримки:
Твердопаливні котли – практичне рішення в умовах відсутності газопостачання. Це тепло і комфорт у вашому заміському будиночку!
Такого, наверное, никто не мог даже ожидать – Одноклассники.ру торгуют фотографиями своих пользователей!
Loading ...
Коментарів: 31
грудня 10, 2008 @19:12
Не користуюсь, бо не знаю для чого він потрібен…
Спробувавши friendfeed – з самого початку стер весь спам з твітерів… БО реально було 20 сторінок спаму…
грудня 10, 2008 @19:15
Більше того… Після видалення всіх твіттерів з friendfeed я не бачу відмінності того friendfeed від Гугль Рідера 8)))
грудня 10, 2008 @19:17
Дякую за цікаву статтю! Звісно, пиши ще!
Твітер – це мегакльова річ, для мене це в першу чергу такий-собі mindsharer: дуже багато можна почерпнути з твітів інших + можна публікувати власні думки + як показує практика, можна познайомитись (нехай і заочно) з великою кількістю людей.
грудня 10, 2008 @19:36
podarok, один мій колега по роботі якось кидав посилання на статтю про те, чому twitter набагато успішніший за frendfeed, хоча останньому пророкували шалений успіх, бо у нього дуже багато можливостей. Якраз через ці можливості френдфід і не може наздогнати твітер. Та вони й по суті відрізняються…
твіттер – це потужний інструмент популярного сьогодні мікроблогінгу. І мене просто вражає, якими темпами він набирає обертів. Навіть дивно трохи…
Схоже, твітер сьогодні займає місце блогів, якими вони були років 3 чи 4 назад – це модно і цим прагне займатися кожен. Якщо в момент, коли я зареєструвався у твіттері (трохи більше, ніж пів-року назад) українських користувачів там майже не було, а хоча б якийсь сенс перебування у твітері мали тільки англомовні юзери, то сьогодні у мене вже більше 50 фоловерів і мабуть 40 з них вільно спілкуються українською. Це вказує на зростання популярності у нас цього інструменту.
Питання в тому, чому ж твіттер набув такої популярності? Думаю, основною причиною стала можливість висловлювати свою думку коротко (для активних учасників), а для фоловерів – спостерігати за тим, як поводяться, що говорять і що роблять цікаві їм люди. Сьогодні твіттер – це ще й надзвичайно потужний маркетинговий інструмент, який особливо ефективно використовувати великим корпораціям. Скажімо, випустила компанія новий продукт (Nokia N97). Їй варто лише ввести відстежування всіх твітів за цим словосполученням, і вона зможе в реальному часі спостерігати за реакцією споживачів. Просто-таки мрія маркетолога…
Ну і звісно ж – не варто забувати про користь для простих юзерів: можливість персонального брендінгу та можливість просування власних ресурсів (іміджу, навичок тощо).
І звісно ж – твіттер цікавий ще й тим, що зараз він швидко зростає і розвивається. Якщо почати працювати з ним зараз, то є можливість вийти “на пік” якраз тоді, коли твіттер досягне свого максимального розвитку…
Насправді – ще багато чого…
Хм, переглянув свій коментар і подумав – ось я і написав ще одну статтю про твіттер!
грудня 10, 2008 @19:56
2jarofed
В твоїх словах купа маркетингу, але відповіді на те, для чого є твіттер кінцевому користувачу – немає…
Ну не може бути цікавим сервіс лише через те, що він швидко розвивається… Це не користь – це плюс самому власнику твіттера, але все інше, що ти тут назвав – таке відчутя, що переписав отриману в метро карточку про якусь рекламу підгузників
грудня 10, 2008 @19:58
НМД – популярність твіттера лише в тому, що він нікому не зрозумілий і всі якось патологічно намагаються витягнути з нього користь.. Свого род утаємниця, яка всіх цікавить, але ніхто не може в неї в’їхати…
Для твіттернігу в мене є аська… Цього – достатньо на 100%
грудня 10, 2008 @20:00
)Цікаво. Про твітер я тут(на цьому блозі) і дізнався. І зараз інших туди агітую, а на цю статтю буду посилатися після таких запитань: “А нащо воно мені” :
грудня 10, 2008 @20:01
2wedmid – спробуй спочатку відповісти на запитання “Для чого”, а тоді посилайся
грудня 10, 2008 @20:08
podarok, не згоден, “швидко розвивається” – це не лише плюс самому власнику (хоч і це, безперечно також), але й плюс всім учасникам, які вже там. Як відомо, найбільшу користь від будь-якого сервісу (який стає дуже і дуже популярним) отримують ті, хто прийшов туди першим.
якщо так простіше: скажу що для мене твіттер – це як блог. Але блог, у якому можна писати дуже короткі статті. Тобто робити це миттєво. Подумав про щось – написав. Оце й усе…
А користь від його використання така сама, як і від ведення блога. Ну звісно зі своїми нюансами і меншою можливістю для монетизації (хоча хитрі уми вже й твіттер навчилися монетизувати)…
А що стосується аськи – не бачу жодної паралелі. Аська – це спілкування “один на один”, твіттер – це спілкування усіх з усіма. Тоді вже доречніше порівняти з чатом. Але знову ж таки, чат – це вимушене спілкування з усіма, хто до нього увійшов, а у твіттері ти сам вибираєш, з ким спілкуватися (фоловити)…
Поки що мені цікаво, наскільки потужним може бути цей інструмент – тому користуюся ним і пишу про нього.
грудня 10, 2008 @20:14
2 podarok
Мені здається, чи Твіттер – це засіб комунікації? При чому масової. Свою думку можна доносити одразу до великої кількості людей. Мікроблоґґінг йомайо.
Для чого? Щоб спілкуватися!
грудня 10, 2008 @20:17
тобто інтерес до нього – це цікаво…
Все..
Такий собі поглинач часу…
І хто це недавно писав про економію часу для блогінгу.. Прямо незнаю..
А можливість писати один до всіх – це називається “хочу бути богом”. Ну або в психотерапії – “нарцисизм”. Можливо в цьому і полягає сутність твітера – можливість надати кожному бути нарцисом…
Чат – вимушене спілкування? Шо-за-гон?
грудня 10, 2008 @20:18
2Конспіратор…
О.. перший правильни комент…
Засіб масової комунікації… Супер… Але чи це правда? Чи дійсно всі читають цю комунікацію? Чи лише відфільтровують так як роблю це я…
грудня 10, 2008 @20:26
podarok,
пишеш дуплетом?
насправді будь-який із використаних тобою аргументів “проти” можна використати і проти блога. Блог – це теж поглинач часу. І теж “один до всіх”. Але ж немає нічого поганого в тому, щоб ділитися своїми думками.
ну гаразд – нехай не спілкування! Але на відміну від твіттера не ти вирішуватимеш, хто буде у чаті – це раз, а по-друге твіттер трохи більш масовий,
м”яко кажучи.
ніхто не змушує читати все – це раз. існує безліч інструментів для фільтрування – це два. Як і у випадку з Google Reader-ом – завдання полягає не в тому, щоб читати все, а в тому, щоб отримати змогу читати те, що тебе цікавить…
грудня 10, 2008 @20:30
2 jarofed
Що таке дуплет?
Цікавий хід з твого боку… За відсутності аргументів за(твіттер), ти починаєш використовувати аргументи проти(мої) але в іншому контексті… Це називають – рвати контекст…
грудня 10, 2008 @20:37
Читати чи фільтрувати – це вже особиста справа кожного. Власне, не бачу в цьому проблеми.
грудня 10, 2008 @20:38
podarok, дуплет – це подвійний коментар
вибач, я не хотів “рвати контекст” (хоч і не знаю, що це таке)… справа в тому, що причини, через які особисто я використовую твітер були наведені у двох перших моїх коментарях (ті, що найдовші).
А фрази на зразок “нарцисизму” чи “поглинача часу” на мою думку доречні рівно настільки, наскільки вони доречні і для блога. Тут головне – ставлення. Якщо фоловити всіх підряд і читати все підряд – буде поглинач часу. Якщо фоловити по темі і фільтрувати те, що читаєш – буде інструмент по відбору інформації, якої не знайдеш у жодному іншому місці…
грудня 10, 2008 @20:57
хоч і зареєстрована у твітері, користуюся плюрком. Час від часу “плюркаю” різноманітні запитання але загалом – це дійсно короткі беззмістовін повідомлення. Вже встигла “заплюкнути” собі декілька друзів у цьому сервісі. Загалом подобається, таке собі віртуальне спілкування, що замінило аську.
грудня 10, 2008 @21:10
letrodectus, для мене аська це швидше замінник телефона. А твіттер – замінник блога. Хоча, звісно, замінник – це дуже “голосно” сказано. Бо звісно ж ні телефоном, ні блогом я не перестаю користуватися.
грудня 10, 2008 @21:15
2спробую виловити з твоїх коментарів і статті те, чим тобі цікавий твіттер.
0– в статті нічого про інтерес не написано – двічі перечитав.. Там лише рекомендації як себе поводити в твіттері. Що писати і скільки…–
>>>в коментарях
1—тебе вражає популярність твіттера—
2—можливість висловлювати свою думку коротко.
- А у всіх інших випадках це заборонено? Я перефразую слова – це обмеження вашого спілкування і як результат – дозволено висловлюватись лише коротко—
3—спостерігати за тим, як поводяться, що говорять і що роблять цікаві їм люди.–
4—надзвичайно потужний маркетинговий інструмент, який особливо ефективно використовувати великим корпораціям. (написав лише тому, що це круто звучить, користі ж банальному юзеру від цього – 0.. Так.. Можливість на рекламку позирити, ну або на спам)—
5—можливість персонального брендінгу та можливість просування власних ресурсів (іміджу, навичок тощо). Перший гідний варіант пояснення. та і то якось сумнівно…—
6—ще багато чого…
Гм… ЧОГО?—
7—переглянув свій коментар і подумав – ось я і написав ще одну статтю про твіттер!—
Ось те, що я мав наувазі – можливість писати про твіттер статті.. —
— —
І узагальнення від jarofed – для мене твіттер – це як блог. Але блог, у якому можна писати дуже короткі статті. Тобто робити це миттєво. Подумав про щось – написав. Оце й усе…
—————
PS. Мутно воно все
грудня 10, 2008 @21:32
podarok, схоже, ти взяв з мене приклад і теж зайнявся “розриванням контексту”… по пунктах:
1. Мене вражає популярність твіттера – це правда. Якщо я пишу у сервісі, а не створюю автономний мікроблог (блог для невеликих статей) – то сервіс повинен давати щось мені навзаєм. Популярність – це можливість легше достукатися до багатьох людей. Тому це дійсно одна з причин його використання.
2. Можливість не лише висловлювати свою думку коротко – але й робити це у зручний момент у зручному форматі. Не бачу сенсу заводити ще один блог тільки для того, щоб писати туди короткі записи (одне-два речення). А у твітері це легко зробити. Та ще й зважаючи на різноманіття клієнтів. Окрім того – там уже є ком”юніті, яке на блозі сформувати набагато складніше.
3. Цікаві люди – це, як на мене, один з ключових аспектів. Ну хто такі Даррен Роуз, Пауло Коельо або Барак Обама? Але можна стати їхнім фоловером і стежити за тим, що роблять і про що думають успішні чи просто цікаві люди.
4. Потужний маркетинговий інструмент не лише в сенсі можливості розміщувати рекламу, але й у сенсі моніторингу поведінки споживачів. І хоча найзручніший він для великих корпорацій (приклад про Nokia N97 я вже наводив) – та все ж з успіхом його можуть використовувати і звичайні люди. Хочеш дізнатися, що говорять люди про цікаву тобі річ – ставиш спеціальну програму і вмикаєш відстежування коментарів за певною фразою. Наприклад, цікаві тобі клаповухі тушканчики – можеш побачити, що говорять про них у всьому світі.
5. персональний брендінг і можливість просування власних ресурсів – тут все очевидно. Але, як і у випадку з блогом потребує вкладення часу та енергії. Чудове місце, куди можна запостити ще одне посилання з блога чи за допомогою спеціального плагіна перепощувати весь блог.
6. ще багато чого – візьми плюси звичайного блога (комунікація, можливість розвиватися, як професіонал, створення спільноти навколо певної тематики, і т. д. і т. п.) і всі вони у тому чи іншому вигляді будуть притаманні твітерові.
у твіттері точнісінько так само немає нічого особливого, як немає у LiveJournal, Blogger чи WordPress. Просто хтось вибере його, як інструмент для своєї комунікації…
грудня 10, 2008 @22:07
2jarofed
3,4,5 з твого комента – це погляд інвестора.
6 – плюси звичайного блога лише з крутим натягом підходять, а якщо глибше копнУти – не підходять
1 – не аргумент, якщо пояснювати комусь, чому йоиу варто скористатись твіттером
2 – лише цей аргумент є аргументом.. Але тоді в твіттера – мільйони конкуретнів і в основному зручніших.. Та хоч би й ЖЖ, який суперово індексується
грудня 10, 2008 @23:33
2 podarok, для себе я знаю навіщо.
В твітері наприклад надибав був пару цікавих блогів(якщо хочете можете додати до плюсів).
Можливості твітера покищо використовую навіть не на 50%.
Щодо посилання, то людина зможе собі вибрати з того, що перечислив Ярослав, якісь причини, щоб зареєструватися.
грудня 11, 2008 @11:33
не користуюсь, і напевне найближчим часом не буду. Чому? не бачу для себе сенсу
грудня 11, 2008 @17:17
Також не користуюсь. Може, твіттер й класна річ, але як і jin не бачу сенсу в ньому.
грудня 11, 2008 @19:35
Just wondering why you have deleted my comment in English? Answer by email if you wish.
грудня 11, 2008 @22:43
Станіславе, я не видаляв.
сам здивувався, коли побачив, коментар не в тему до іншої гілки розмови! 
тепер зрозумів, у чому річ. Заглянь сюди:
грудня 12, 2008 @0:52
грудня 14, 2008 @23:37
Зареєструвався давно, але як і багато з учасників цього бурхливого обговорення, не знайшов сенсу чи змісту у твіттері.
Для мене це ще одна дірка, через яку може витікати мій час, то я не бачу потреби писати туди якісь безглузді речі чи думки… Для цього мені прекрасно підходить приватний блог або ЖЖ, де мене ніхто не обмежить у кількості слів. У крайньому разі з цим ще краще справдяється функція статусу на Вконтакте
А той час я краще витрачу на свій основний блог або щось набагато інше корисне, ніж твіттер.
Хоча і його можливостей щодо брендингу не виключаю.
грудня 15, 2008 @9:24
hellveen, ключові слова тут: “я не бачу потреби писати туди якісь безглузді речі чи думки”!
Сервіси не є корисними або безглуздими самі по собі. Це люди роблять їх такими.
А “діркою, через яку витікає час” може бути що завгодно – електронна пошта, Skype, ICQ, соцмережі і навіть тематичні блоги. Головне – як ставитися до того чи іншого інструменту комунікації!
Пінгбеки & Трекбеки
Додати коментар