Коли ми говоримо із реальною людиною – розмова дається нам дуже легко. Не залежно від носія інформації, який використовується. Ми можемо розмовляти із товаришем, випадково зустрівшись на вулиці. Ми можемо спілкуватися по телефону із родичами. Чи, зрештою, ми можемо писати електронні листи друзям, які знаходяться у різних куточках міста чи навіть планети.
Ніхто не стверджує, що він не вміє спілкуватися! Але при цьому заберіть із розмови реального адресата – ту людину, до якої ви звертаєтесь – і перенесіть сам процес спілкування на папір – і ви зустрінете безліч людей, які стверджуватимуть, що „вони не вміють писати”.
Але де ж тут логіка?
Взяти хоча б ту саму електронну пошту! Абсолютній більшості людей зовсім не складно писати електронні листи! Вони не переписують, не переосмислюють і не виправляють їх по 10 разів, перш, ніж надіслати. Як наслідок, більшість електронних листів виявляються чіткими, лаконічними і дуже вдало справляються зі своїм завданням – донести певну думку (інформацію) до адресата.
Як і хороший запис до блога, вони мають свою сюжетну канву і формуються за всіма правилами утримання уваги. Пригадайте листи, які вам доводилося отримувати від знайомих та друзів (спамери тут не враховуються). Готовий посперечатися, що вам було цікаво читати їх, хоча автори цих листів навряд чи докладали надмірних зусиль для написання. Електронні листи чудово утримують увагу читача!
Якщо спробувати проаналізувати цю проблему глибше, то стане очевидно, що на заваді авторам стає зовсім не невміння писати. Проблема полягає в тому, що людина сприймає статтю, пост чи коротку замітку до блога інакше, ніж електронний лист до товариша. І це сприйняття заважає їм писати! Слова стають недоречними, фрази – невлучними, а весь текст – неефективним та складним для сприйняття.
Автор фотографії:
Наскільки здатність писати залежить від натхнення?
„Немає натхнення – немає письма” – це ще одне часто використовуване виправдання блогера. Можливо, класикам світової літератури для створення шедеврів художньої творчості і було потрібне натхнення? Думаю, середньостатистичному українському блогерові ще дуже далеко до Хемінгвея чи Франка! Тому варто ще раз задуматися: навже нам справді так потрібне те натхнення?
Коли ми зустрічаємося з товаришами, колегами чи знайомими, невже ми відмовляємося розмовляти з ними, обґрунтовуючи це відсутністю натхнення? Чому б створення замітки до блога не сприймати саме через призму комунікації?
Я не пишу, а ви не читаєте! Ми спілкуємося одне з одним!
За підтримки:
Український фан-сайт гри Left4Dead. Український інформаційний портал про новий зомбі-штутер від творців Half-Life!
Новогодня акция от лучшего блог-хостинга Эскхостинг! При заказе введите промо код 2009 и получите 1 месяц хостинга бесплатно!
Вас интересует гостинница в Петербурге? В таком случае, думаю, вы не откажетесь получить 30% скидку!
Loading ...
Коментарів: 6
грудня 13, 2008 @18:55
1. Когда люди говорят, что они не умеют писать – они имеют ввиду, что не умеют писать так, ЧТОБЫ БЫЛО ИНТЕРЕСНО МНОГИМ. Т.е. когда вы общаетесь / переписываетесь с одним человеком, то это легко. А если общаетесь с аудиторией – очень сложно оставаться интересным. И как бизнес-тренер и руководитель коллектива с достаточно большим стажем я могу сказать точно: способность общаться с АУДИТОРИЕЙ приходит не сразу. Для этого нужно много работать.
Точно также происходит в блогинге. Человек может сесть и начать писать тоже, что пишет в электронном письме. Но будет ли это интересно читать аудитории в 100 человек? А в 1500? Здесь все совершенно справедливо. Если вы пишете настолько виртуозно, что вас взахлеб читает тысяча – то вы топовый блогер. Если нет, то извините…
2. Если как минимум я лично не считаю пост на блог “произведением искусства”, то я его скорее всего не опубликую. Хотя разные бывают ситуации
Но суть остается – создать действительно классный пост, имхо, не очень просто. Это тоже искусство.
А теперь по теме вопрос, который когда-то игрался в Что?Где?Когда?. Может не дословно, но суть остается.
В авангардном искусстве ваше творение будет считаться произведением искусства, если удовлетворены два условия:
первое – лично вы считаете свое творение произведением искусства. А какое второе?
грудня 13, 2008 @20:01
К сожалению, узнаю себя… То, что более-менее укладывается в голове, более-менее ложится на лист бумаги, никак не хочет набираться на компе. Может быть из-за низкой (по сравнению с мыслью) скоростью набора. ;-/
грудня 14, 2008 @11:45
Олексію, мені здається, що люди, які вважають, що не вміють писати так, щоб було цікаво багатьом – якраз і страждають тим, що занадто хочуть бути цікавими багатьом. Тоді як хороший пост народжується з бажання бути цікавим одному. Іноді, коли я пишу статтю, я уявляю певну людину (такого-собі “ідеального” читача), і намагаюся пояснити йому те, що хочу донести у статті. Вся суть в тому, що пост, який буде цікавий одній людині, швидш за все буде цікавий і 100 і 1000 інших людей, які мають спільні інтереси! А далі – уже справа маркетингу.
Просто сумно спостерігати, як дуже розумні і толкові люди не пишуть блоги тільки через те, що не вважають себе талановитими письменниками.
P.S.: відповіді на запитання про авангардизм на жаль не знаю, але можна було б припустити, що “більше ніхто не вважає ваш твір витвором мистецтва”.
Цікаво було б дізнатися правильну відповідь.
грудня 15, 2008 @1:34
Когда мы просто говорим с человеком, мы видим его мимику и жесты или слышим интонацию голоса. На бумаге же все это нужно описать и описать так, чтоб не было лишних слов. А сделать это не так уж и легко. Более того, если текст нужно писать большой, также стоит учитывать и постороение текста: с чего начать, что должно быть в середине, чем закончить. И начать нужно так, чтоб потом было интересно дочитать до конца, а не бросить сразу …
грудня 15, 2008 @9:27
Kastoff Alex, дуже влучно підмічено. Проблема часто полягає якраз в тому, щоб описати все так, щоб не виникало зайвих тлумачень (яких не вкладав туди автор). Я й сам постійно стикаюся з цією проблемою. Здавалося б – пишу одне, а скільки читачів – стільки тлумачень.
На мою думку, до цього просто потрібно звикнути. Не буває двох однакових людей. А отже і їхня інтерпретація буде різною…
грудня 22, 2008 @16:15
спасибо за статью перевел и срадостью прочитал)))
Додати коментар