Стаття навіяна записом у персональному блозі Андрія Поданенка, а точніше, його пасажем про реферальні посилання.

Пропонується наступне – За те, що я стаю Вашим рефералом Ви кидаєте скажімо 250$, які я зобов’язуюсь пустити на просування всіх проектів, що будуть включені в реферальну програму. Ясне діло, що в результаті пійдому від даної оптимізації буде плюс як мені, так і Вам.

Що ж, давайте порахуємо, скільки повинен заробити реферал, для того, щоб повернути $250 своєму партнеру (за чиїм посиланням він зареєструвався), якщо розглядати, скажімо, той же Блогун (детальніше про роботу з цією системою читайте тут). Комісія системи у цій програмі складає 15%. Партнер отримує половину того, що отримує система – тобто 7,5%. Нескладні підрахунки показують нам, що для повернення партнерові $250, реферал повинен заробити більше $3300. Якщо припустити, що вже з першого місяця роботи у системі реферал зароблятиме по $100 щомісяця (для цієї системи це доволі нормальний показник), то віддати свій «борг» партнерові він зможе тільки через без малого 3 роки.

А тепер головне питання: Яка ймовірність того, що реферал продовжуватиме роботу із системою на протязі такого тривалого часу? Яка ймовірність, що за цей час не зміняться правила виплат партнерам або ж Блогун (чи блог реферала) взагалі перестане існувати? Занадто багато підводних каменів, чи не так?!

І питання тут навіть не в тому, що ймовірність повернення коштів партнерові є надзвичайно низькою. Основна дилема підходу «ти мені платиш – я стаю твоїм рефералом» полягає в тому, що вона порушує наріжний принцип економічної взаємодії: «Гроші повинні отримуватися тільки за надану цінність»! Якось раніше я вже згадував про цінність у блогінгу. Сьогодні ж мова піде про цінність у рекламних сервісах та партнерських програмах.

Хто чий клієнт і де ж там цінність?

Давайте спробуємо проаналізувати структуру партнерських програм. Зазвичай, у них беруть участь три «дійові особи»: партнер (людина, яка вже давно зареєстрована у системі і розміщує на своїх сайтах реферальні посилання), безпосередньо сама система, і звісно ж – реферал (людина, яка реєструється у системі через реферальне посилання).

Цікаво, яким чином будуються стосунки між цими трьома «учасниками» партнерської програми?

В центрі схеми, знаходиться сама система (сервіс, який надає різноманітні послуги, наприклад Блогун). Її клієнтами є учасники системи (наприклад – реферали). Варто зауважити, що деякі системи працюють виключно з рефералами (тобто реєстрація у такій системі можлива тільки через запрошення або реферальне посилання). До таких систем, наприклад, належить добре знайома нам біржа лінків Xap.

Як можна бачити зі схеми, наведеної вище, учасники приносять цінність системі, наприклад, розміщуючи посилання її клієнтів на своїх сайтах (це якщо йдеться про біржі лінків) чи будь-яким іншим способом. За це система зазвичай пропонує учасникам грошову винагороду. В цьому випадку все абсолютно правильно і коректно – учасники приносять цінність системі, а вона платить їм за це гроші – принцип економічної доцільності збережено.

З іншого боку схеми знаходяться партнери. До них система звертається тоді, коли відчуває потребу прорекламувати свій сервіс (тобто отримати більше учасників). Звісно, вона могла б заплатити цим людям певну суму за розміщення на їхніх проектах своїх посилань та банерів – але система поступає хитріше. Вона платить їм не за банери і не за посилання, а безпосередньо за ефективність людей, які прийшли з їхніх сайтів.

Для системи це надзвичайно вигідно – адже вона платить гроші навіть не за самих учасників, а за сам факт зароблених нею грошей. Якщо у Google AdSense є таке поняття як Pay Per Click (плата за клік), то у партнерських програмах ми стаємо свідками плати за ефективність (зароблені гроші). Адже партнер отримає свою копійку за рекламу лише тоді, коли система отримає прибуток із приведеного ним реферала.

Для того, щоб зробити можливою таку схему рекламування, система розробляє спеціальну структуру реферальних лінків – посилань, які будуть розміщуватися на проектах партнерів, за допомогою яких можна буде чітко визначити, що людина прийшла саме з цього сайта. Тільки так система знатиме, кому платити гроші за нових приведених учасників. І в цьому випадку економічна система «надання цінності» також працює правильно. Адже партнери приносять цінність системі, приводячи туди нових учасників, а система віддячує їм за це грошовою винагородою.

Якщо поглянути на схему, наведену нижче, стає очевидно, що реферали є клієнтами системи, а сама система – рекламним клієнтом партнерів. При цьому варто звернути увагу на те, що жодного зв’язку між партнерами та рефералами не передбачено. Партнери не приносять жодної цінності рефералам, як і останні не приносять жодної цінності партнерам.

Третій вимір, або Уявний зв’язок між партнером та рефералом

Втім, оскільки опосередковано прибуток партнера залежить від прибутку реферала – людський мозок «домальовує» ще один уявний зв’язок (який на схемі позначений пунктиром): між партнером та рефералом!

Відчуваючи певне зобов’язання перед рефералом, партнери часто пропонують їм якісь «бонуси». І на мою думку, в цьому немає нічого поганого. Я вже писав у одній із попередніх статей, чому партнерам краще працювати відкрито і чому саме такий підхід дозволить отримати більше рефералів.

Але рішення про допомогу рефералам повинне залежати тільки від партнера. Адже по суті цінність виявляється односторонньою: партнер витрачає свій час (а можливо навіть кошти) щоб допомогти рефералові – тобто надає йому реальну цінність. Реферал же не докладає жодних зусиль (та коштів) для того – щоб принести цінність партнерові. Такі взаємостосунки, як і можна було здогадатися, суперечать основному економічному принципові плати за цінність.

Який з цього висновок?

Якщо спробувати коротко передати основну суть сказаного, то будемо мати наступне: система платить гроші рефералам (учасникам), тому що вони приносять їй цінність у вигляді прибутку, і система платить гроші партнерам, оскільки вони приносять їй цінність у вигляді нових зареєстрованих учасників. Безпосереднього ж зв’язку між рефералами та партнерами немає. Вони не приносять цінність одне одному! Але можуть – якщо на те буде їхнє бажання!

Саме тому принцип: «ти мені платиш – я стаю твоїм рефералом» видається мені докорінно неправильним. А хто ще як вважає?

За підтримки:
Эскхостинг предоставляет лучший хостинг для блога! Домен в подарок! Предустановленный WordPress!