|
|
Автор фотографії: В рамках цього блога я вже неодноразово згадував про бізнес-підхід до блогінгу та своє ставлення до нього! Втім, мені здається, що існує більше, ніж один рівень наближеності блогів до бізнесу. Чи, попросту кажучи – весь масив світових блогів неможливо однозначно розділити на „блоги як бізнес” та „блоги, як не бізнес”. Світ не є чорно-білим. У ньому безліч напівтонів!
Скажімо, людина, яка пише про свої враження від вчорашньої театральної вистави у своєму ЖЖ-блозі, у більшості випадків не має анінайменшого відношення до бізнесу. Але якщо ця людина – відомий театральний критик (чи просто поціновувач театральної творчості, до думок якого прислухаються) – то його блог дуже навіть може бути бізнесом. Не чистим – звісно. А так – допоміжним важелем, напівбізнесом, „напівтоном”…
Якщо я пишу свої думки про політику, в якій, відверто кажучи, мало що петраю – то мій блог навряд чи стане бізнесом. Але якщо при цьому я зареєструю свій майданчик, наприклад, у Блогуні, і почну продавати текстову рекламу – то моя діяльність набуде хоч і мізерного – але бізнес-тону.
Візія у блогінгу!
Сьогодні ж я замислився про інший аспект „бізнесовості” блога – наявність або відсутність стратегії розвитку. Наявність чи відсутність чіткої візії, розуміння тієї цілі, до якої ви рухаєтесь.
Самі по собі всі ці слова (а особливо, для людей, які не надто розуміються на бізнес-теоріях) значать дуже мало. Але за яку б справу ви не бралися – для досягнення позитивного кінцевого результату, вам абсолютно необхідна чітка і зрозуміла візія – майже матеріальне (тобто таке, до якого ви можете подумки доторкнутись) розуміння мети, до якої ви рухаєтесь (або хотіли б прийти).
Людям легко зрозуміти це, коли йдеться про якісь буденні речі або процеси повсякденного життя. Скажімо, якщо нам потрібно натерти моркву, ми не дістаємо із шафи картоплю, потім ховаємо картоплю – дістаємо горох, потім ховаємо горох – дістаємо нарешті моркву, відносимо у вітальню і кладемо у книжкову шафу, повертаємося на кухню і смажимо яйця… Ні! Якщо нам потрібно натерти моркву – ми дістаємо її, миємо, чистимо і тремо!
Всі люди так поступають – це здається елементарним. Але у бізнесі, коли система може складатися із сотень і навіть тисяч факторів, які потрібно врахувати, ми часто губимо із поля зору той основний результат, якого потрібно було досягунти (тобто натерти моркву). І як наслідок – займаємося зовсім не тими речами, які приведуть нас до цього результату.
Автор фотографії:
Саме тому я дедалі більше схиляюся до абсолютної необхідності планування та стратегії у блогінгу (якщо, звісно, ви прагнете досягнути успіху, а не просто потішити кількох своїх друзів та випадкових „пошукових” відвідувачів черговим дотепним записом).
Що є протилежним до візії та стратегічного планування? Правильно – випадковість, абсолютний „рендом”. Мені захотілося сьогодні написати про квіточки – я написав про квіточки. Мені захотілося написати про банківську справу – написав про банківську справу. А відвідувачі лише заходять і дивуються – чого ж очікувати від цього автора наступного разу? І чи варто взагалі тримати такий блог у своєму рідері?
Випереджаючи хвилю обурливої критики, я скажу, що блоги „про все” також мають повне право на існування. Більше того – це класно, коли у людини є блог, в якому вона може вільно висловлювати власні думки на будь-які теми! Саме тому, між іншим, я нещодавно відкрив свій особистий блог, не обмежений жодною чіткою тематикою. Не так давно, наприклад, там було опубліковано мою шкільну „поезію”.
Але признаюся чесно – я не тішу себе ілюзіями, що цей блог буде цікавий великій кількості відвідувачів. Він буде цікавий тим, кому цікавий я! Натомість „Українська блогосфера”, при вдалому підході до її розвитку та просування, може бути цікавою всім хто має хоча б найменший стосунок до блогосфери. І при всій моїй любові до „себе рідного”, я все ж таки переконаний, що людей другого типу в Україні набагато більше, ніж першого.
Стратегія VS Випадковість
Коли ви не дотримуєтеся заздалегідь вибраної стратегії і дієте за законом „абсолютного рендому” – ви кидаєтеся від проекту до проекту, від ідеї до ідеї, від статті до статті, намагаючись вхопити „двох зайців”.
Як приклад, можна навести людину, яка створила блог лише для заробітку на ньому. Через три чи більше місяців трафік все ще залишається на доволі низькому рівні. Тоді людина покидає блог і створює кілька сайтів для участі в партнерських програмах. Тоді людина покидає і ці сайти, натомість реєструючись у кількох фрилансерських сервісах… І так далі – до безкінечності!
Автор фотографії:
Це яскравий приклад того, як діє людина, у якої немає візії і яка поступає виключно прислухаючись до своїх миттєвих поривів. Досягнути успіху в такий спосіб – нереально!
З іншого боку – ніхто не народжується з відчуттям візії. Для того, щоб зрозуміти свою мету – вам потрібно довго і наполегливо працювати. Але найважливіше у цьому всьому – обравши певний напрямок стійко дотримуватися його, долаючи труднощі, які обов’язково трапляться на шляху. Ваші короткострокові стратегії та цілі можуть змінюватися – але ваша візія та довгострокова ціль повинна бути надзвичайно стійкою. Не має значення, яку тертку ми оберемо для того, щоб натерти моркву – головне, щоб ми не взялися смажити яйця!
Якщо вам сподобалася стаття, буду вдячний за її підтримку у соціальних мережах (Twitter, Facebook, Google+ та вКонтактє)
Loading ...