а у мене є ціль, хоча і задоволення від блогінгу отримую чимало 🙂

Ярославе, дякую, дуже влучно сказано!

хотів написати шо “військовий стратег видав би єдино правильне РОЗПОРЯДЖЕННЯ (сподіваюсь, знає хтось різницю між наказом та розпорядженням))) ): закидати це діло до біса:)”,
але подивився шо не все тут так однозначно.
для переважної більшості випадків то справедливо, але для деяких часних – для конкретних випадків, короче, конкретні рішення:)

хоча мені взагалі не імпонує постановка питань з “ділової” позиції.
знаєте, навіть в такій справі як міжнародні відносини (де все по ідеї прораховано-перераховано по мільйону разів) приймаються деколи суто експресивні емоційні рішення. шо вже казати про блогосферу, де ключовим фактором є ЛЮДСЬКИЙ фактор?

До речі, інша тема про переосмислення. Ця криза. що зараз вирує у світі вимагає швидкого переосмислення. В широеому смислі, тому, що, схоже, крім фінансової сфери помилки розвитку роблять інші галузі. Можливо Веб також?

А я гадаю, питання глибше – чи потрібна вона взагалі? Стратегія, як відомо, теж вступає в дію лише тоді, коли є поле битви і супротивник… В даному випадку – це твердження сумнівне 🙂 (Ми, блогери, справді за щось боремось? Проти кого? Чи може маємо якісь АЖ ТАКІ суттєві цілі, аби займатись стратегією? Ну… Не знаю, не знаю… Мені видається, що ми більше в мирний час живемо – тут не стратегія потрібна, а відданість улюбленій справі ;)) Тож і доцільність існування стратегії – відповідно сумнівний момент. Однак, якщо ви наполягаєте, то стратегія в даному випадку зводиться ледь не до одного слогана: “Роби свою справу віддано і якісно і це, при бажанні, приноситиме не лише задоволення, але й гроші”. Тому, на мою думку, тема дещо “роздута” 🙂

>> Але насправді вона абсолютно необхідна для того, щоб забезпечити функціонування будь-якої складної системи.

Планета Земля – достатньо складна система на твою думку?…

… І жодної стратегії – просто Природа.

Світ надто багатогранний і не все так однозначно… Часто замість стратегії краще мати “на озброєнні”, скажімо, інтуіцію 🙂

А як тобі такий аргумент: кохання. Не сперечатимешся, що воно сильніше за все решта, що тільки є в тому світі, і що саме воно найчастіше допомагає нам “досягнути недосяжного”? Гадаю, не сперечатимешся. Так само як не сперечатимешся із тим, що із стратегією кохання не має нічого спільного 😉

Одним словом, я вірю в те, що “серце” та “розум” мають приблизно однакову вагу в більшості випадків, однак вирішальну справу (нажаль/на щастя :)) відіграє завжди саме “серце”, а не “розум”.

>> Якщо є ціль – то є і шлях, яким можна туди добратися.

Насмілюсь непогодитися. Життя трохи складніше 🙂 Але такий ентузіазм, звісно, швидче плюс, аніж навпаки…

>> Цей шлях – це і є стратегія.

І знову: а коли є розуміння, що ціль – в самому процессі, а не в досягненні певної мети? Тоді виходить, що для досягнення мети достатньо лише йти своїм шляхом і стратегія тут просто таки зайва…

>> І навіть у випадку із природою – один лиш той факт, що ми не розуміємо її стратегії, не означає, що її немає

Один той факт, що ми, завдяки своїй людській природі (“всьому потрібно знайти пояснення!”) намагаємося відшукати в природі її “приховану” стратегію, не означає, що вона взагалі існує 😉

P.S. Філосовські дискусії – наше все 😉

>> NoOne, кажучи про стратегію, я маю на увазі насамперед розуміння тієї мети, куди ти хочеш прийти.

Для багатьох мета – це не “прийти”, а “йти”. Для таких людей сам процесс важливіший за результат, до якого він призведе (власне кажучи, _кінцевого_ результату, який підсумовує пройдений шлях, може не бути взагалі, адже для них сам процесс – це і є результат).

>> Можна, звісно, “блукати всліпу”

Гадаю, це не надто влучна теза. Не прагнути досягнення кінцевої цілі, а насолоджуватися перманентно триваючим процессом, що відіграє роль цілі, котрої ти досягаєш багаторазово-циклічно – ще не значить “блукати всліпу” 🙂 Більше того – це приносить куди більше та глибше задоволення 😉

>> Але в такому разі не варто звинувачувати когось, коли “провалишся в яму”.

Ох, я гадаю, що “провалитись в яму” може лише той, что має саме _кінцеву_ мету. Адже її можна досягнути, а можна і ні (провалитись). А якщо твоя ціль – в процессі, то помилитись (провалитись) _неможливо по визначенню_ 😉