“Бажання бути поміченим” — занадто спрощено, як на мене.

Для мене, наприклад, ЖЖ — вікно у світ. Я майже не відвідую непрофесійних ресурсів, а особливо новинних, тому мені френдстрічка розповідає про останні новини в країні та світі, спортивні події, різні музичні новинки, кіно і т.п. Частково я теж є ретранслятором цих речей для моїх френдів.

Звісно, бажання поділитись з кимось думками чи там смішною карцінкою можна категоризувати як бажання бути поміченим.
З іншого боку, я давно відмовився від ICQ, в GT маю менше десятку контактів, лише по роботі сиджу в Yahoo.

Щодо заробітку не знаю, для мене це далеко.

Щодо професійного розвитку — не варто недооцінювати цього аспекту. Чи не ти нещодавно писав про те, що для того аби вчитися краще, треба ділитися своїми знаннями? І це правда. Ще один чисто локальний аспект — куцість укранету з точки зору технічної інформації українською. Я вже давно ношусь з думкою писати про свою роботу, але є ряд суб’єктивних чинників, що мене стримують поки що.

Десь так. Перепрошую за те, що багато слів.

Чи тобі не знати, що форум і блог дещо різні формати спілкування 🙂
Навіть ЖЖ, blogger та standalone різні.

Згоден з ponedilok, додам, що аудиторію з професійної тематики, справді швидше знайдеш спеціалізованому форумі, думаю він це мав на увазі.
Давно помітив, професійні теми найбільш висвітлюванні у інтернеті – веб-дизайн, seo, it, маркетинг, що і зрозуміло, бо саме представники цих професій складають більшість активних користувачів.
Найбільше гальмує банальна нестача вільного часу.
Про політику писати легше, тут всі спеціалісти, не страшно осоромитися, і не треба думати як викласти свої думки максимально доступно, у тому числі й далекій від теми аудиторії.

> Я дуже самокритичний і не вважаю поки свій професійний рівень достатнім для того

Після того як безліч сайтів медичної тематики було зверстано підлітками-“вебдизайнерами”, можеш нічого не боятися.
До теми допису – існує така річ “просто цікаво“, вона заганяє людей на північний полюс і у космос, примушує вигадувати прибутковість там де її немає, а іноді й не може бути, бо треба ж якось мотивувати свою поведінку, щоб не здаватись неадекватним. Коли “просто цікаво”, один раз на мільйон випадків, приносить надприбутки, нормальна більшість захоплено вигукує: “Він знав. Монетизація!”
Коли прибутку нема : “невдаха”, “невизнаний геній”, “дурко якесь” 🙂

2jarofed
а знаєш, я вірю, що крім цих двох пунктів – і третій.

@АццеПись
Я багато натикався на блоги супер профі, які своєю зірковістю стерли в себе у розумі вже всі знання, і не знають відповіді на буденні питання… а тільки і можуть розмірковувати про якусь “предметну область”, як про релігію, чи розділ філософії…

Це дуже потрібні люди, насправді.
Називають їх євангелістами (evangelist).
І вони дійсно займаються філософією, а саме тим, що визначають шлях технології в глобальному сенсі.
Найвідоміші люди, наприклад Джеффрі Мур, Бен Форта, Ґай Кавасакі, зрештою Стів Джобс.

@jarofed
Може Подарок мав на увазі троллінг з боку працівників спецслужб?

До якого варіанту відносяться блоги із анонімним автором? 9)))

Є ще одне кумедне “бажання пересічного успішного блогера”: непереборне прагнення узагальнити свої власні бажання на цілий увесь інший світ. 🙂

Аргумент “якби не прагнули визнання – не писали би у інеті”. Інет, любі мої малятка-блогери, це не “вигадане блогерами середовище для публікації блогів” – інет це такий засіб комунікації і ви, блогери, у інеті лише дрібнісінька часточка – хоча й дуже прагнете узагальнити його увесь під себе улюблених.

А стимул ведення власного щоденника – а “блог” це саме і насамперед “щоденник” – так от стимули ніяк не відрізняються від “щоденника звичайного”. Інструменти трохи різні, можливості трохи різні – але стимули якраз ті самі як і у сиву давнину.

І про гроші якраз навпаки: переважній частині “баблорубів” якраз глибоко начхати чи їх хтось читає, чи вони комусь відомі – головне щоб було бабло і саме це спонукає навіть “ставати відомим успішним блогером”, а не навпаки. А сила-силенна баблорубів клепають собі свої сплоги і плювати їм на “визнання” зі своєї великої дзвінниці абсолютної монетизації контенту та трафіку.

І про бажання – теж цікаво! “Бажання бути поміченим” – не що інше як “гординя” – доречі, перший смертний гріх! І “бажання отримати винагороду” тут як тут – жадібність, прагнення наживи – другий смертний гріх! З чим вас, несором’язливі мої, і вітаю щиро! 🙂

Можна заперечити The Lex’у?
1) Бажання бути поміченим і 2) бажання вивищитися над ближніми, переконаність у своїй винятковості – не одне й те саме. А гординя – це тільки 2).
1) Бажання отримати прибуток і 2) жадібність, сребролюбіє – знову ж таки не одне й те саме. У царській Росії було чимало православних купців-благодійників, котрі і грошей багато мали, і жадібністю не страждали. Знову ж таки гріхом є лише 2).
Тепер щодо іншого.
Чи буває глибинним стимулом для ведення блогу на халявній блогоплатформі під ніком бажання погратися в анонімність?
Я впевнений, що так, буває.
Окрім того, блоггінг буває не лише для того, щоб писати про роботу, а й – про хобі. Але це, у принципі, підпадає і під бажання бути поміченим. Хоча стоп! Чи не важливішим тут стає спілкування й обмін інформацією з товаришами по захопленню за бажання власної поміченості?!