“Бажання бути поміченим” — занадто спрощено, як на мене.

Для мене, наприклад, ЖЖ — вікно у світ. Я майже не відвідую непрофесійних ресурсів, а особливо новинних, тому мені френдстрічка розповідає про останні новини в країні та світі, спортивні події, різні музичні новинки, кіно і т.п. Частково я теж є ретранслятором цих речей для моїх френдів.

Звісно, бажання поділитись з кимось думками чи там смішною карцінкою можна категоризувати як бажання бути поміченим.
З іншого боку, я давно відмовився від ICQ, в GT маю менше десятку контактів, лише по роботі сиджу в Yahoo.

Щодо заробітку не знаю, для мене це далеко.

Щодо професійного розвитку — не варто недооцінювати цього аспекту. Чи не ти нещодавно писав про те, що для того аби вчитися краще, треба ділитися своїми знаннями? І це правда. Ще один чисто локальний аспект — куцість укранету з точки зору технічної інформації українською. Я вже давно ношусь з думкою писати про свою роботу, але є ряд суб’єктивних чинників, що мене стримують поки що.

Десь так. Перепрошую за те, що багато слів.

ponedilok,

“я вже давно ношусь з думкою писати про свою роботу, але є ряд суб’єктивних чинників, що мене стримують поки що.”

чому? подібних блогів дуже не вистачає. Було б бажання! Сподіваюсь, “ряд суб’єктивних чинників” не змусить відмовитися від ідеї.

але, як би там не було, бажання розвиватися професійно ведучи блог – це також один з різновидів бажання “бути поміченим”. Інакше люди б просто йшли спілкуватися на професійні форуми, в яких особиста складова (тобто автороцентричність) куди нижча.

Чи тобі не знати, що форум і блог дещо різні формати спілкування
Навіть ЖЖ, blogger та standalone різні.

чому?
Я дуже самокритичний і не вважаю поки свій професійний рівень достатнім для того.

Згоден з ponedilok, додам, що аудиторію з професійної тематики, справді швидше знайдеш спеціалізованому форумі, думаю він це мав на увазі.
Давно помітив, професійні теми найбільш висвітлюванні у інтернеті – веб-дизайн, seo, it, маркетинг, що і зрозуміло, бо саме представники цих професій складають більшість активних користувачів.
Найбільше гальмує банальна нестача вільного часу.
Про політику писати легше, тут всі спеціалісти, не страшно осоромитися, і не треба думати як викласти свої думки максимально доступно, у тому числі й далекій від теми аудиторії.

> Я дуже самокритичний і не вважаю поки свій професійний рівень достатнім для того

Після того як безліч сайтів медичної тематики було зверстано підлітками-”вебдизайнерами”, можеш нічого не боятися.
До теми допису – існує така річ “просто цікаво“, вона заганяє людей на північний полюс і у космос, примушує вигадувати прибутковість там де її немає, а іноді й не може бути, бо треба ж якось мотивувати свою поведінку, щоб не здаватись неадекватним. Коли “просто цікаво”, один раз на мільйон випадків, приносить надприбутки, нормальна більшість захоплено вигукує: “Він знав. Монетизація!”
Коли прибутку нема : “невдаха”, “невизнаний геній”, “дурко якесь”

В принципі, є ще й третій стимул – елементарна данина моді. Щоправда цей стимул не назвеш глибинним, але на даний момент половина всіх блогів, які щоденно відкриваються в неті – його «заслуга». Як правило термін життя таких ресурсів невеликий, але це теж частина світової блогосфери.

Цінитель, та ну! Блоги це вже не модно! Соціальні мережі – ось що модно!

Писати про свою роботу треба. Справа не тільки у професіоналізмі. справа у баченні діла зі своєї сторони, а не зі сторони тих “профі”… Я часто не можу знайти відповіді на “робочі” проблеми на сайтах “гуру”…
Я багато натикався на блоги супер профі, які своєю зірковістю стерли в себе у розумі вже всі знання, і не знають відповіді на буденні питання… а тільки і можуть розмірковувати про якусь “предметну область”, як про релігію, чи розділ філософії…

2jarofed
а знаєш, я вірю, що крім цих двох пунктів – і третій.

podarok,

чомусь пригадався анекдот:
- вибачте, а ви не знаєте, де знаходиться автовокзал?
- знаю!

якщо віриш, що є третій стимул, який може бути мотиватором для ведення блога без прив’язки до жодного із двох попередніх, то хоч би поділився своїми думками.

@АццеПись
Я багато натикався на блоги супер профі, які своєю зірковістю стерли в себе у розумі вже всі знання, і не знають відповіді на буденні питання… а тільки і можуть розмірковувати про якусь “предметну область”, як про релігію, чи розділ філософії…

Це дуже потрібні люди, насправді.
Називають їх євангелістами (evangelist).
І вони дійсно займаються філософією, а саме тим, що визначають шлях технології в глобальному сенсі.
Найвідоміші люди, наприклад Джеффрі Мур, Бен Форта, Ґай Кавасакі, зрештою Стів Джобс.

@jarofed
Може Подарок мав на увазі троллінг з боку працівників спецслужб?

ponedilok, о! Варіант! Але хто ж його знає, того Подарка?

До якого варіанту відносяться блоги із анонімним автором? 9)))

До якого варіанту відносяться блоги із анонімним автором? 9)))

Варіянт перший. Ледь не половина живих журналів є анонімними, в сенсі невідома особа автора. Це не є дивиною. Така собі розвага.

Варіянт другий. Анонімні сплоги є комерційним (зазвичай) або ідеологічним (теоретично, але так одразу не згадаю) інструментом. Слугують для створення ресурсу з унікальним контентом та використанню у якости майданчику для надійних (з точки зору гугля) посилань на інші ресурси.

podarok, до другого. Автори сплогів не поспішають розкривати свою особистість! Хоча я зрозумів, куди ти хилиш. Якщо людина, яка пише анонімний блог, не прагне на цьому заробити, значить нею керують якісь інші стимули… А що, в цьому щось є! Наприклад – задоволення від гри в анонімність, можливість відчути себе не тим, ким є насправді або й взагалі – спробувати себе у новій незвичній для себе ролі і т. п..

Ок. Приймається, як глибинний стимул!

Ще варіанти?

Тобто ти прийняв варіант третій?
Якщо так, тоді стаття зникає як факт, бо знайдений третій варіант …

Щодо ще варіанти?
Благодійність.

podarok, стаття для того й стаття, щоб доповнюватися у коментарях. Окрім того наявність третього варіанту суті не змінює. Інкаше б я не запитував, які ще можуть бути глибинні фактори.

Благодійність не підходить. В кінцевому результаті благодійність – це або спроба заробити (особливо видно по великих корпораціях) або спроба зробити себе більш помітним (мовляв, гляньте який я – допомагаю знедоленим).

Нууууу…
З такою логікою в кінцевому етапі нас всіх чекає смерть, аел ти ж не пишеш про те, що глибинна суть блогінгу – це щасливо померти…
Виведення певних залежностей – це складна справа, а класифікація – ще складніша.
І щодо даної статті я розумію одного з тутешніх коментаторів щодо питання надлишку статей монетизації тут…

Питання точки зору – ось що цікаво.
Якщо твоя точка зору – це поділ всіх на два пункти – тоді мені тебе шкода, бо банально – треба дивитись ширше.
Щодо тієї ж благодійності – насправді є таке поняття як душевний спокій, і якщо Отесь Василь вирішив вести релігійний блог, то ти ж не ризикнеш назвати кінцевою метою – заробляння грошей від бабульок, що кидають гривні в ящик пожертвувань…

podarok, читаю коментар і бачу, що нічого ти не зрозумів. Моя мета – не поділ всіх на два пункти, а навпаки, бажання дізнатися про те, що думають інші!

складно то побачити навіть кріз строк, хоча я розумію мету цього всього.
Кинути в стінку щось не до кінця вірне і отримати думку всіх, кого торкне дана тема.

podarok, коли я пишу статтю на зразок: “Як встановити WordPress” – там все чітко і зрозуміло. Можна навіть сказати – математично точно! Але коли йдеться про напівфілософський запис на зразок цього – обов’язково знайдуться альтернативні точки зору! І на мою думку – це якраз мета таких записів.

Цінність не у самій статті, а в дискусії. Тому ти правий щодо “отримати думку всіх”, але не зовсім правий щодо “кинути в стінку щось не до кінця вірне”. Просто хіба може у філософській статті бути “істина в останній інстанції”? Ні! Максимум – матеріал для роздумів. ))

@ponedilok, справа не в тому, що “євангелісти” не потрібні… а в тому, що всі інші потрібні також…

Є ще одне кумедне “бажання пересічного успішного блогера”: непереборне прагнення узагальнити свої власні бажання на цілий увесь інший світ.

Аргумент “якби не прагнули визнання – не писали би у інеті”. Інет, любі мої малятка-блогери, це не “вигадане блогерами середовище для публікації блогів” – інет це такий засіб комунікації і ви, блогери, у інеті лише дрібнісінька часточка – хоча й дуже прагнете узагальнити його увесь під себе улюблених.

А стимул ведення власного щоденника – а “блог” це саме і насамперед “щоденник” – так от стимули ніяк не відрізняються від “щоденника звичайного”. Інструменти трохи різні, можливості трохи різні – але стимули якраз ті самі як і у сиву давнину.

І про гроші якраз навпаки: переважній частині “баблорубів” якраз глибоко начхати чи їх хтось читає, чи вони комусь відомі – головне щоб було бабло і саме це спонукає навіть “ставати відомим успішним блогером”, а не навпаки. А сила-силенна баблорубів клепають собі свої сплоги і плювати їм на “визнання” зі своєї великої дзвінниці абсолютної монетизації контенту та трафіку.

І про бажання – теж цікаво! “Бажання бути поміченим” – не що інше як “гординя” – доречі, перший смертний гріх! І “бажання отримати винагороду” тут як тут – жадібність, прагнення наживи – другий смертний гріх! З чим вас, несором’язливі мої, і вітаю щиро!

The Lex, амінь…

Після проповіді і вознесення на голови “нас неправовірних і таких ницих” великої мудрості, доступної тільки людям, які осягнули істину, прийнято говорити “Амінь”.

А ти забув!

Можна заперечити The Lex’у?
1) Бажання бути поміченим і 2) бажання вивищитися над ближніми, переконаність у своїй винятковості – не одне й те саме. А гординя – це тільки 2).
1) Бажання отримати прибуток і 2) жадібність, сребролюбіє – знову ж таки не одне й те саме. У царській Росії було чимало православних купців-благодійників, котрі і грошей багато мали, і жадібністю не страждали. Знову ж таки гріхом є лише 2).
Тепер щодо іншого.
Чи буває глибинним стимулом для ведення блогу на халявній блогоплатформі під ніком бажання погратися в анонімність?
Я впевнений, що так, буває.
Окрім того, блоггінг буває не лише для того, щоб писати про роботу, а й – про хобі. Але це, у принципі, підпадає і під бажання бути поміченим. Хоча стоп! Чи не важливішим тут стає спілкування й обмін інформацією з товаришами по захопленню за бажання власної поміченості?!

“навколо своєї персони тощо”

щодо “тощо” – крім персони ще може бути навколо якоїсь ідеї
мені наприклад важливо поширювати погляди щодо природного батьківства, тому і веду блог
інакше не знаю чи вела би його