Щось останнім часом потягнуло мене на експерименти. Вирішив провести ще один. Сьогодні, дотримуючись принципів, викладених у статті про простоту публікацій я засічу час, який потрачу на написання цієї статті і докладу усіх зусиль, щоб вкластися у 10 хвилин. При цьому, звісно, було б добре, якби стаття вийшла цікавою, змістовною і все інше по списку! А наприкінці статті, скажу, чи вдалося написати статтю за 10 хвилин?
Надалі, якщо експеримент вийде вдалим, буду проводити його щовихідних. Зрештою, у суботу-неділю більшості читачів та й авторів не до серйозних енциклопедичних публікацій – а от коротеньку замітку вони з радістю прочитають.
Сьогодні поділюся враженнями, які справила на мене стаття Євгена Шевченка у його блозі про інтернет, рекламу та навколорекламні думки.
Сам той факт, що реклама в інтернеті може бути надзвичайно ефективною і при вмілому підході у кілька разів перевищувати результати від реклами у традиційних медіа (як, наприклад, одного з найпопулярніших сьогодні – телебачення) сьогодні не викликає ні в кого подиву чи сумнівів. Але ось ця поправка – „при вмілому підході” – викликає багато запитань. І насамперед у самих рекламодавців. Втім, нічого страшного чи незрозумілого тут немає.
Основна річ, яку повинен усвідомити рекламодавець, який планує скористатися цим „кількаразовим підвищенням ефективності” від проведення рекламних кампаній в інтернеті – це те, що всесвітня мережа є принципово інтерактивною. Ви не можете рекламуватися і при цьому ігнорувати зворотній зв’язок від своєї потенційної аудиторії. А якщо ваша реклама буде помітною – то зворотній зв’язок ви отримаєте ОБОВ’ЯЗКОВО!!!
Ви не можете, як на телебаченні, назнімати різної сумнівної, приправленої гламуром нісенітниці про свій продукт і пустити все це в інтернет. Точніше – можете, але за наслідки такого обману і подальше зниження лояльності до вашого бренду (якщо, звісно, він у вас був) відповідатимете самі. Користувачі інтернету ні за що не повірять, що якщо ви з’їсте йогурт – до вас почнуть липнути дівчата, а якщо напхаєтесь якимись там таблетками – то можна без застережень пити алкоголь або смалити (не називатиму конкретних компаній, але якщо ви подивитесь телевізор – то зрозумієте, про що йдеться)! Глядачі телебачення теж слабко у це вірять. Але на відміну від інтернет-спільноти, вони мають занадто мало інструментів, щоб донести свою недовіру рекламодавцю.
Інтернет мультимедійний, не має сітки мовлення, інтерактивний і гумовий! Ви ж в курсі? З ним не можна так, як з телебаченням, радіо чи навіть друкованими виданнями. Бо на відміну від перших, якщо споживачеві не сподобається – він прийде і скаже про це. І добре – якщо тільки вам! Бо існує ймовірність, що він розповість про це сотні інших клієнтів. І, яким би сумним не був цей факт – вони повірять йому більше, ніж вашій рекламі.
На написання цієї статті пішло рівно 12 хвилин. Трішки перебрав час! Але це тільки перший експеримент. Ну як вам такий формат?
Loading ...
Коментарів: 15
січня 31, 2009 @18:03
Як на 10 хвилин, то стаття непогана. Проте, я не зрозумів до чого туту «гумовість» Інтернету.
січня 31, 2009 @18:10
Формат підходить!
січня 31, 2009 @20:02
Ну вмілий підхід в будь-чому дає свої результати.
Формат підходить! А якщо доживем, то і побаш чого він не міг мені не сподобатися:)
січня 31, 2009 @20:16
важливо усвідомити рекламодавцю
Можна. І push реклама тут присутня, і рекламні паузи, і спам.
січня 31, 2009 @22:22
an-tu, під гумовістю малася на увазі гнучкість. Здатність розширюватися. Відсутність фіксованих рамок.
podarok, під словом “повинен” йшлося не про “обов’язок”, а радше про той факт, який рано чи пізно має дуже великий шанс відбутися. Якщо я кажу: “Микола повинен прийти о шостій”, то це означає: Є чималий шанс, що Микола прийде о шостій. Або трішки раніше чи пізніше.
що стосується “з ним не можна так, як з телебаченням і т. п.”, то тут взагалі без коментарів. Виделкою також можна забити цвях. Але чи не краще використовувати для цього молоток?
січня 31, 2009 @22:46
Щодо «гумовості», то є дві сторони цього питання: фізична та технічна.
Під фізичною я маю на увазі засоби зберігання інформації, на яких розміщується Інтернет. Вони з займають якийсь фізичний об’єм. Максимальний об’єм носіїв даних на нинішній момент — це наша планета та її орбіта.
Технічна сторона — це технології, які використовують інтернет. Не так вже й багату часу залишилося до електронних газет та книг та он-лайн телебачення. Я кажу про те, що Інтернет у цьому випадку буде скрізь, і у журналі, і в газеті, навіть у вашій книжці. Про телебачення я мовчу
. Тобто з розвитком технологій Інтернет справді стане «безкрайнім».
лютого 1, 2009 @3:56
Мені здається, що 10 хвилин – це, звичайно, розумний час, але усе залежить від теми. Можна, деякі теми і за 1 хвилину розкрити, а деяким не вистачить і дня (я про ті, що передбачають дослідження).
Ця стаття вдалася!
лютого 1, 2009 @16:09
10 маловато и это видно, если мы ограничиваем себя во времени то решения должны приниматься быстро, если решения нет, то появляются в тексте слова: может быть, наверно, скорее всего
тобишь, тоже самое что ничего не написать
смысл экспромта-импровизации как раз и заключается в том, что текст должен чем-то стрельнуть
лютого 3, 2009 @12:34
Непоганно як для 12 хвилин.
Впринципі згоден, інтернет значно інтерактивніший і всі недоліки та недоробки спливають майже відразу
лютого 9, 2009 @20:47
Я вважаю, ця стаття справді вдалась, а працювати за принципом “10 хвилин” над кожним (!) постом Автор і не планує – тож усе ОК.
лютого 18, 2009 @0:05
за 12? придумати і написати – гарний результат
Пінгбеки & Трекбеки
Додати коментар