Ведення блога може приносити чималий прибуток. Але далеко не кожен блог досягає успіху. Звісно, деякі автори не розглядають блогінг, як джерело заробітку. Але принаймні у цій статті йтиметься саме про тих блогерів, які ставляться до свого хобі, як до бізнесу, а значить – адекватно ставляться до того, що блог може бути прибутковим.
В мережі є безліч інформації про успішні блоги, в яких розповідається про те, як той чи інший автор зумів досягнути своєї мети, створивши популярний, відвідуваний та ще й високоприбутковий блог. При цьому дуже мало хто пише про свої провали! Ви майже не знайдете в інтернеті інформації про те, як хтось почав вести блог, але через кілька місяців покинув; або витратив тисячі доларів на просування, але так і не зумів повернути свої інвестиції.
Попри це, як ви вже й здогадались – неуспішних блогів (тобто тих, які так і не зуміли досягнути цілей, поставлених переди ними) є набагато більше, ніж популярних, відвідуваних і прибуткових. Просто про них ніхто не пише.
Підсвідомо люди завжди дуже бояться провалу. Вони сприймають його, як свою власну поразку. Ну ще б пак – витрачали час на блог, ночами шукали інформацію, писали статті – а так і не зуміли досягнути поставлених цілей. Тут хто завгодно „повісить носа”.
Втім, як говорив хтось із відомих: „Чим би ми не займалися – ми завжди отримуємо винагороду. Коли ми досягаємо бажаного – отримуємо визнання. Коли провалюємося – досвід”.
Перш ніж блог зможе приносити прибуток, повинен пройти певний час
Знаєте, чому так багато людей обирають для себе роль найманих працівників і ніколи не роблять спроб зайнятися бізнесом? Зовсім не тому, що вони не хочуть стати власниками великих і успішних компаній! Причина полягає в тому, що обравши роботу „на дядю” вони отримують гарантований „шматок хліба” негайно. Якщо ж спробують розпочати свій власний бізнес – то, у кращому випадку, будуть змушені очікувати прибутку кілька місяців (можливо – років). Та й то, тільки у випадку, якщо їхнє починання виявиться успішним. При цьому більшість бізнесів вимагають інвестицій! Тобто, замість того, щоб заробляти, підприємець буде змушений протягом певного часу віддавати (витрачати) кошти.
Не залежно від того, вважаєте ви блоги бізнесом, чи ні – щось подібне можна сказати і про них. Створення успішного блога потребує часу. Завжди! Без виключень! І найгірше те, що визначення перспективності (чи безперспективності) блога також потребує часу. Ви не зможете визначити, чи є перспективи у вашого блога, перш ніж йому не „стукне” 6-9 місяців.
Якщо ви закинете блог раніше – у вас немає жодних шансів!
Якщо ви розраховуєте, що вже на другий місяць його існування, ваш блог почне приносити прибуток (або навіть гірше – створюєте його тільки заради цього) – у вас немає жодних шансів!
Якщо розчарування, яке ви відчуваєте, коли показники вашого блога падають на кілька відсотків, повністю вас захоплює і ви не можете опанувати себе, щоб продовжити розвиток блога – у вас немає жодних шансів!
Єдиний спосіб створити успішний блог – це зрозуміти, що будь-яке починання вимагає часу та зусиль. Навіть витративши півроку або рік на ведення блога, ви в результаті можете виявити, що насправді обрана вами тема була безперспективною. І продовжувати немає сенсу. В такому випадку ви отримаєте досвід! Але якщо ви не витратите навіть цього часу – тоді всі ваші зусилля на створення та написання перших статей будуть попросту марними.
Loading ...
Коментарів: 19
лютого 16, 2009 @18:50
Офтопіком напишу, що дуже сильно звик до фотографії в пості… Якось було дивно небачити її в даному дописі…
Щодо закинув-незакинув… Взагалі важко про це щось говорити, бо провести статистику можуть лише крупні блогохостінги і або пошукові системи, які ведуть якусь. але статистику частоти оновлення тих чи інших доменів…
І то, НМД, це буде дуже наближена цифра, яка може в решті решт виявитись помилковою…
лютого 16, 2009 @19:21
podarok, що стосується фотки – виправлюсь у наступному пості.
Просто на вихідні їздив додому. А сьогодні похапцем публікував статтю. Якось на пошук фотки часу й не вистачило! 
що стосується чисел – на жаль блогохостинги не можуть контролювати цілі, які ставлять перед собою власники блогів. Все, що вони можуть – це відстежувати “пузомірки”.
лютого 17, 2009 @3:38
“6-9 місяців” – геть тобі як дитину народити (краще 9 місяців)
лютого 17, 2009 @9:08
maque, так! Цікава аналогія. Можливо, щось у ній і є!
лютого 17, 2009 @12:06
Ярослав, вот Вы тут пишите про блоги, успех и провалы, даете советы, мне стало интересно, какой у Вас опыт в ведении блогов был когда Вы основали “Украинскую Блогосферу”?
Согласитесь, что одно дело знать все в теории и читать зарубежные ресурсы, а другое дело пользоваться собственным опытом, в написании практических постов.
лютого 17, 2009 @12:14
Сергей Гипш, про мій досвід дещо сказано в розділі . До “Української блогосфери” я був (і зараз залишаюсь) активним дописувачем Менеджмент@БЛОГа. Але якщо говорити про внутрішні відчуття – то за рік ведення блога я отримав більше, ніж за два роки до того.
Згоден з вами щодо того, що українська блогосфера доволі суттєво відрізняється від світової (англомовної) і навіть нашої сусідньої – (російської). Але є певні правила та принципи, які діють незалежно від аудиторії чи географії. Це так само, як з колесом – воно буде котитися не залежно від того, в якій країні це відбуватиметься – в Австралії чи Бразилії.
лютого 17, 2009 @15:20
Ярослав, страницу про автора, я конечно же изучил. При этом, как мне показалось, фактически не имея собственного опыта ведения блогов (Вы сами пишите про три недели) Вы решили создать Украинскую Блогосферу. Интересно почему?
Также мне было бы крайне интересно услышать Ваше мнение о моем скромном блоге (рекламировать его здесь лишний раз я не буду, можете перейти на него нажав по моему имени). Если не сложно, буду рад услышать от Вас конструктивную критику.
Заранее спасибо.
P.S: моему блогу 5,5 месяцев.
лютого 17, 2009 @16:06
Сергей Гипш, схоже, ви неуважно читали інфо “про автора”.
В чому, звісно ж, не можна вас звинуватити! Кому вона потрібна, та біографія 
)) Там написано, що я був знайомий з блогами протягом трьох тижнів перш, ніж почав дописувати до Менеджмент@БЛОГа. Що стосується “Української блогосфери” – її я створив через два роки після цього… Причина – інтерес до цієї сфери. Подобається працювати з блогами і є відчуття перспективності цієї сфери.
Що стосується Вашого блога – з великою повагою ставлюся до нього, хоч тематика і не зовсім моя. Вперше познайомився з ним, здається, на конкурсі блогів BUBA. У Вас доволі професійний підхід, на диво хороший (витриманий) дизайн і цікава тематика. Щоправда – досить специфічна. Але думаю – при правильному підході вона може бути доволі перспективною (головне, щоб вам самим подобалося те, про що ви пишете).
А зважаючи на те, що блогові не виповнилося навіть пів-року – непогані показники. 100 підписників і більше 150 щоденних відвідувачів (принаймні в ті дні, коли ви щось публікуєте). Достатньо висока активність коментаторів…
Як на мене – ви все робите правильно! Головне – регулярно публікувати нові матеріали і підтримувати темп. І звісно ж – бажаю вам всіляких успіхів.
лютого 17, 2009 @16:24
Ну вот, получил бесплатный пиар своего блога на страницах УБ:) С одной стороны спасибо, с другой я больше надеялся на получение конструктивной критики.
Когда был конкурс BUBA, блогу еще и месяца не было, хотя он достаточно уверенно держался в топ10, что стало для меня удивлением. А показатели подписчиков и посещаемости для меня не главное. Через трансляцию в ЖЖ меня читают порядка 500 человек, поэтому суточная аудитория блога составляет около 1000 уникальных посетителей, что, считаю, удовлетворительным результатом.
С тематикой соглашусь, специфическая. Рекламу продать там будет непросто. Хотя я не очень на это и расчитываю. Блог уже принес мне несколько реализованных заказов. У меня в основном представители операторов сидят (причем всех украинских были замечены, что удивительно) и профильные журналисты. И мне это нравится – получаются интересные дискуссии в комментариях. Так что берем не количеством, а качеством.
По сути, это мой первый опыт “общения” с блогосферой, не считая полуличного дневника в ЖЖ, который создан скорей для комментариев, чем для собственных записей.
P.S: биографию читал невнимательно, признаюсь, но про Черновцы и две выпущенные книги запомнил:)
лютого 18, 2009 @16:13
jarofed, дефіз пропав у “блоґерів-початківців”
вибачте за наглість.
чесно кажучи, серед моїх знайомих, хто займається блоґами, я по суті не знайшов нікого, хто їх використовував б для заробітку. хоча є один кадр, в якого відвідуваність 1-2 чол в добу (відсутня на блозі корисна інформація, є лиш опис і два-три фото + якась цитата, тож не дивно). про що я… а, так він використовує google adsense, іншу рекламу і чекає на відвідувачів, щоб потім їм публікувати щось. але ж доводиться спочатку ОПУБЛІКУВАТИ, щоб зацікавити читачів, а тоді ЧЕКАТИ на їхні коментарі і побажання.
таке питання… із спостережень, яка доля фотоблоґів?
лютого 18, 2009 @16:18
FredCat, дякую за те, що поправили. Треба буде поставити якусь автоматичну програмку для перевірки.
Що стосується фотоблогів – конкретно ними я не цікавився, але по-моєму тут, як ніколи, все залежатиме від особистості автора. Якщо такий блог вестиме геніальний фотограф – буде йому популярність. Якщо просто талановита людина – тоді праця по просуванню також допоможе досягнути успіху.
Все у ваших руках.
лютого 18, 2009 @16:31
мне кажется в фотоблогах выдержка большая нужна. Я пару раз думал завести, но понял что у меня не получится, так как нужно “держать формат”, например к одной фото не хочется делать коммент, а к другой горю желанием что-то написать. А так нельзя, думаю. Хотя у каждого свои правила.
Я тут новую фишку придумал. Я очень ценю эмоции. Поэтому не очень люблю общение по эл.почте – тогда эмоции теряются. Иногда хочется что-то сказать именно в это минуту, именно с этими эмоциями, а когда попадаешь к компу, уже эмоции проходят, получается сухо и неинтересно. Так вот, я решил каждый раз когда меня переполняют эмоции, записывать мини-видеоролик на телефон (до 30-50 секунд) а затем выкладывать. Получиться такой видеоблог небольшой.
Вот сегодня например мне поцарапали машину на парковке, я когда решил вопрос выехал, позвонил девушке рассказать, так столько эмоций было, а приехал домой писать друзьям на форум, так уже не то было.
Первый раз попробовал записать emotions (как я решил их называть) в прошлом году когда катался на лыжах и меня сбила полная тетка. Мне показалось что ничего особенного а друзья оценили, сказали что это лучший ролик всей поездки:)
лютого 18, 2009 @16:35
Сергей Гипш, інтригуючий такий формат
Мені вже цікаво подивитися, що у Вас вийде! Головне, щоб емоції були не тільки негативними (як у випадку із подряпаною машиною та товстою тіткою)… 
лютого 18, 2009 @16:40
Ярослав, как соберу приличную коллекцию, дам ссылочку посмотреть. Только не уверен что нужен отдельный блог, скорей скрытая страница на основном блоге.
Про эмоции 100% поддержу, нужно больше радости.
лютого 18, 2009 @16:44
2jarofed
Ти не повіриш, але іноді подряпана машина може викликати лише позитивні емоції… Навіть якщо вона власна.
лютого 18, 2009 @16:45
podarok, и власник не ты:)
лютого 18, 2009 @17:24
2 Сергій
та й власник Опеля, що мене подряпав, вирішив втікати подалі 
якраз ідея для створення нової тематики блоґів
а машина… мені також подряпали, але записувати мої емоції і фрази було б не дуже доречним – нецензурщини забагато було
а щодо фотоблоґів – просто хоббі все і всіх фотографувати і всі жорсткі диски фотографіями завалені…
2 jarofed
помилки не проблема, сам часто їх роблю, швидко друкуючи.
Пінгбеки & Трекбеки
Додати коментар