Думаю, пояснювати, що передбачає собою формат „стаття за 10 хвилин” уже нікому не потрібно. Сьогодні поділюся з вами одним спостереженням, на яке звернув увагу під час подорожі потягом до Чернівців.
Взагалі, раніше я вже писав, в чому полягають переваги публікації повного RSS і чому саме такий формат є своєрідним показником поваги до ваших читачів. Тепер же до причин, наведених у тій статті, додалася ще одна!
Сьогодні все більше та більше людей починають користуватися інтернетом через мобільні пристрої – наприклад: комунікатори або мобільні телефони. Як відомо – мобільний інтернет у нашій країні коштує зовсім не дешево. За таких умов закономірним є бажання користувача витрачати якомога менше трафіку.
А для чого використовують мобільний інтернет?
Та багато для чого!
Наприклад я дуже люблю читати стрічку свого RSS-рідера, коли подорожую потягом. Це чи не найкращий спосіб зайняти час цікавою і водночас – корисною справою. Але зверніть увагу: „Читати стрічку RSS-рідера”, а не „переходити кожного разу на різноманітні блоги, для того, щоб прочитати окрему статтю”!
Мобільний Google Reader працює дещо інакше, ніж його традиційний комп’ютерний варіант. Переглядаючи підписки, ви не можете відразу визначити, використовується у ній повний чи скорочений RSS-фід. Для того, щоб перевірити це – вам потрібно зайти у стрічку (а це зайві кілобайти). Ну, або просто тримати інформацію про те, який варіант використовується у тому чи іншому блозі в пам’яті (що практично нереально, коли кількість підписок наближається до кількох сотень).
Тому захисникам скорочених (один абзац) фідів раджу ще раз подумати над зручністю для своїх користувачів. Звісно, ви хочете, щоб відвідувач клікнув на ваше посилання і перейшов на сайт – ви женетесь за трафіком. Але ж для користувача ваш трафік не має анінайменшого значення!
Просто подумайте ще раз, що для вас важливіше – кілька додаткових „хостів” на лічильнику пузомірки, чи реальна зручність для користувача?
Принаймні у описаному вище випадку, я був змушений відмовитись від прочитання кількох десятків потенційно цікавих статей тільки тому, що вони „ховалися” за скороченими фідами, завантажувати які було накладно як по часу (інтернет надзвичайно повільний), так і за вартістю!
На написання цієї статті пішло 15 хвилин. Цікаво, вкладуся я хоч раз у відведений час?
Схожі записи
Якщо вам сподобалася стаття, буду вдячний за її підтримку у соціальних мережах (Twitter, Facebook, Google+ та вКонтактє)