• Да, это один из трендов. Хотя я думаю это еще не один и не два года будет продолжаться, но автономные блоги скоро будут править почти всей информацией.

  • Професорка в києвському політесі мені заявила, що зовсім скоро Інтернет зникне, як такий, із-за перезалишку інформації.
    Але не із-за того, що сервери не витримають, а із-за засмічення його.

    Як блоги в її розумінні впливають на засміченні я ще не виявив, але вже зіштовхнувся з тим, що спеціалізовану інформацію по певним дослідженням ще тільки на 4-му курсі вкрай важко знайти, вона 100% десь є, але знайти нереально.

  • Що, знову нагадати про їжачка на пеньку? Вибач, Ярославе, але ти дуже багато пишеш “Нехай живуть блоги!” і “Для другого типу авторів жодна з альтернатив не здатна замінити сам блогінг у його початковому сенсі.” – як що до обгрунтувань такої архінезамінності блогів у справі:

    “можливість поглибити знання у певній сфері, встановити контакти із колегами, долучитися до мережі професіоналів і донести свої думки та ідеї до зацікавлених людей”

    ?

    Як що до дослідження на тему: “чи справді блоги такі незамінні і як провадили своє професійне чи за інтересами спілкування люди у доблогову епоху”.

  • Проведи! А що, щось заважає? Чи вказувати іншим, що їм робити простіше, ніж зробити самому?

    Ти дуже багато пишеш про казкових героїв та персонажів анекдотів, але коли доходить до справи, то окрім критики не говориш про альтернативи. Невже не зрозуміло, що критикувати з “розумним” виглядом можна абсолютно що завгодно. Але така “критика” не несе жодної користі…

    Ти говориш: “Як щодо обгрунтувань такої архінезамінності блогів у справі?” По-моєму тільки у даному блозі про це писалося вже разів так із двадцять, якщо не більше, у різних аспектах. Давай повторимося ще раз: стаття про те, кому і навіщо потрібен блог.

    Ти вважаєш, що блог можливо чимось “замінити”? То скажи чим, бо я не бачу зараз жодного інструменту, який мав би всі переваги блогів і забезпечував всі його функції, при цьому залишаючись таким же зручним і простим для ведення.

    Олександре, мені просто вже набридли ці безглузді суперечки. Ніхто не говорить про вищість блогів. Як і кожен інструмент, блог має свої переваги і свої недоліки. У якихось ситуаціях він буде найкращим вибором, а у якихось є сенс скористатися іншими інструментами (портали, новинні сайти, форуми, електронні бібліотеки, бази даних тощо).

    Мій проект присвячений саме блогам (одному з інструментів), тому марно і навіть дещо наївно очікувати, що я багато писатиму тут про інші інструменти. Це не означає, що блоги кращі – це означає тільки, що на відміну від форумів, порталів, електронних бібліотек і такого подібного, блоги мене цікавлять.

    Власне тому й витрачаю по 2-3 години щодня на написання статей та просування “Української блогосфери” – щоб допомагати людям, які прагнуть відкрити свої автономні блоги, зробити це! Іншими словами, я пишу не для того, щоб переконати противників блогів полюбити блоги, а для того, щоб допомогти їх прихильникам створити свої автономні проекти. Що тут незрозумілого?

    Тобі більше подобається якийсь інший інструмент – пиши про нього!

    Але ж ні, куди легше написати: “Баба Яга, їжачок на пеньку, Баба Яга!..” Самому не набридло?

  • Брейк! Брейк! 8)

    КОжному своє. Як то кажуть для створення спору потрібно лише його підтримувати.

  • 2The Lex
    Погоджуся з тобою щодо відсутності в даній статті обгрунтувань ствердження

    “можливість поглибити знання у певній сфері, встановити контакти із колегами, долучитися до мережі професіоналів і донести свої думки та ідеї до зацікавлених людей”

    by jarofed
    Але НМД – дана відсутність базована саме на персональному досвіді Ярослава. Хоча в цьому я бачу щось і з власного досвіду.
    Я сумніваюсь, що ти сам сумніваєшся в цих словах. Вибач за тавтологію.
    Насправді в них самих є відповідь.
    Поглибити знання – ну хіба це неправда? Будеш писати про автомобільні диски – однозначно “виростеш” в даній темі, бо просто потрібно тримату руку на пульсі і десь там крутитись в сфері власної тематики.
    Встановити контакти з колегами – банально – читачі, в певній мірі виступають колегами. Крім того сам по собі блог виступає певною візитною карткою сфери з попереднього пункта. Сюди треба віднести і “долучитись до мережі професіоналів”.
    Донести свої думки до зацікавлених людей – А яке тут дослідження потрібно? 8)

    В доблогову епоху. Цікаве ствердження.
    Мабуть в доблогову епоху це був інтернет сайтів візиток а також сайтів корпорацій, де окрім форми Contact US нічого особливого знайти було нереально. Тоді віртуального спілкування не було. Було більш повільне реальне з своїми плюсами і мінусами.

    Були почтові конференції, які до сьогоднішнього часу є найбільш професійно спрямованими технологіями об’єднання людей.
    Були форуми, які виявились досить ефективними і працюють для своїх завдань по сьогоднішній час.
    Був статичний інтернет.

  • Я відношуся до питання просто: писати про автомобільни диски має той, хто автомобільними дисками займається беспосередньо і на справі знається не для того, щоб про це написати – отоді буде толк і від писанини, і від самих дисків. Наразі ж маємо яскравий приклад “написання про написання заради написання” – он навіть два додаткові “проекти” було відкрито заради “допомагати людям”. 🙂 А от с предметом у нас не дуже: от ти, podarok, особисто як вважаєш – де краще було би “поглибити знання, встановити контакти з колегами, долучитися до мережі професіоналів, донести свою думку до зацікавлених людей” у конкретному випадку у царині флешу та ПХП – на власному “ньюбівському” блозі чи на тематичному сайті, форумі, тощо? Ключове слово у “стенделон-блогах” – “_донести_ _свою_ думку”. Бо на “своя думка” може бути будь-якою – у тому числі “черговим велосипедом” і тому подібним “бояном”, або й відсутністю відсутністю думки взагалі, а натомість багаторазовим повторенням якоїсь мантри – нічого не нагадує? Але ж _свій_ блог тим і цінний, що тут ти – цар і бог і всі, хто хоч трохи знаються на цих боянах на велосипедах одразу ж “класифікуються за заздалегідь підготовленим класифікатором критиків-коментарів” і легким помахом руки нищаться нанівець залізним аргументом: “критикувати можна абсолютно що завгодно – така “критика” не несе жодної користі” (к)

    Справа в тому, що у будь-якій мало-мальській спільноті за інтересами чи професійній, але саме _спільноті_, такий “аргумент” аж ніяк не пройде – хоча б тому, що спільнота живе набагато довше від окремих її членів і вже заздалегідь має накопичений потенціал “велосипедів” і “боянів”. У спільноті тобі одразу ж вкажуть на своє місце – і, на превеликий жаль блогерів, вказане місце буде на диво об’єктивним. Навіщо ж тоді долучатися до професійних, розвинутих спільнот, коли для того, щоб якось там “донести свою думку”, її треба буде спочатку мати: вивчити, виростити, випестати – спочатку перечитати силу-силенну чужих думок і тоді вже може сказати й щось своє – якщо буде що сказати – навіщо так мучитися, правда ж? Адже є блоги! Можна відкрити свій блог на будь-яку тематику – зараз це легко і дуже просто і навіть сам процес відкриття не вимагає ніяких серйозних технічних чи організаційних навичок – і писати, писати, писати… “доносити _свою_ думку”! Так виходить?

    От ти, podarok, пишеш: “Погоджуся з тобою щодо відсутності в даній статті обгрунтувань ствердження … Але НМД – дана відсутність базована саме на персональному досвіді Ярослава.” Тож що ми маємо? Ми маємо “власний досвід”, базований на відсутності досвіду у інших “інструментах, які мали би всі переваги блогів і забезпечували всі їх функції, при цьому залишаючись таким же зручними і простими для ведення” (к) – і виходячи з цього “власного досвіду” робиться “цілком очевидний висновок”: нічого кращого немає, бо нічого кращого ми не знаємо. То “немає” чи “не знаємо”? То яка ж _об’єктивна_ цінність такого “досвіду” і такого “висновку”?

    Повертаючись до чудового прикладу про автомобільні диски: маємо автора, який _пише_ про диски. У нього навіть є автомобіль – він навіть є власником 5 дисків – а отже, “має досвід”. І виходячи з цього досвіду робиться висновок, що нічого кращого немає – адже досвід говорить саме про це, хіба ні? 😉

    Звісно ж я гіперболізував і дещо перекрутив – але у данному випадку ми якраз і маємо “донесення власної думки про власне незнання і нерозуміння предмету” – от, скажімо, мене звати Олексій, а не Олександр – але ж хіба я можу про це сперечатися? Доречі, я про це чимало писав (як мене звати, ага) – але я якось пишу усе більше про те, про що знаю… 😉

    Втім, суперечка і справді безглузда – це я винен, знову не втримався у своєму нескінченному прагненні “досягти ідеалу”… 🙁

    ЗИ: стосовно “сайтів візиток корпорацій, де окрім форми Contact ASS нічого особливого знайти нереально” – а чи треба там знайти “особливого” і кому треба і навіщо і чи справді це комусь потрібно? Стосовно “тоді віртуального спілкування не було” – атжог! 🙂 (к) Звісно ж, CGI придумали блогери! Та і сам інтернет і навіть саме спілкування взагалі також… 😉

    Як на те вже пішло, то інтернет з самого свого заснування не був статичним і наразі науковці-історики-соціологи тощо забили на сполох: інтернет виявився надто і аж надмірно нестатичним і вже сьогодні ми маємо випадіння цілих прошарків історії людства, яка так чи інакше була відображена у “віртуальних артефактах у інтернет”. І не тільки у інтернет, звісно ж – це взагалі спільна проблема “цифрової інформаційної епохи”: відсутність залишкових артефактів, здатних своїм матеріальним існуванням зберігати інформацію про історичну епоху – але саме у інтернет, у його апріорі нестатичності, це відтворюється найбільш яскраво. Тому не треба тут розповідати вигадки про “статичний інтернет” – ні тоді, ні зараз, нічого “більш нестатичного” нема і невідомо чи з’явиться. Хіба що… блоги, ага? 🙂

  • дякую. поржав.
    Запитання – чому ти читаєш цей блог?

  • Олексій, вибач, що перекрутив ім’я.

    Конструктивна критика відрізняється від неконструктивної тільки одним (і я теж про це багато писав, але ж ми чуємо тільки себе 😉 чи не так?):
    – конструктивна критика спрямована на предмет обговорення (а не на автора) і окрім вказівки, що зроблено неправильно, пояснює, як це можна зробити краще.

    От скажи чесно, ти виступаєш проти конкретних тез у конкретних статтях, чи тобі “не подобається загалом весь блог і його автор?” В другому випадку запитання Андрія дуже доречне: “То навіщо ж ти його читаєш?”

    Що стосується “автомобілів і їх дисків” – я у блогінгу три роки, з флешем працюю більше двох, а PHP – один рік. З твоєї точки зору цього замало? Потрібно закінчити університет і захистити докторську дисертацію, для того, щоб отримати змогу писати блоги на ці теми? Щоб не бути голослівним – тикни конкретно пальцем на ту статтю в якій я проявляю некомпетентність хоча б в одній з цих тем.

    До речі, з моєї точки зору ведення блога – це можливість навчатися не тільки для читачів – але й для автора. Так що я абсолютно нормально ставлюся до блога новачка, який вчора купив автомобіль і зацікавився дисками, а сьогодні почав досліджувати цю тему, читати статті, отримувати досвід і писати про це в блог.

    Єдине мірило цінності блога та ідей автора – його читачі! Повір, некомпетентний блог, який не несе жодної цінності, ніхто не читатиме.

    Мене справді втомлюють подібні суперечки. І читачам вони користі не приносять. Може даси аську або якийсь месенджер, і поспілкуємося там, щоб не забруднювати цим “спамом” блог? Я бачу твою пошту в коментарях, але не знаю, чи ти її хоч колись перевіряєш.

    Олексію, при всій моїй нелюбові до подібних коментарів, я повністю віддаю собі звіт в тому, що ти один з моїх найактивніших читачів і коментаторів (а по загальній кількості слів, залишених у коментарях – мабуть таки найактивніший). Тому мені дуже хотілося б привнести в наші дискусії більше конструктиву. Будь-ласка, давай надалі обходитися без переходів на особистості і обговорювати статті та ідеї, які в них описуються, а не загальну неприязнь до блогінгу, як такого, і до автора цього блога зокрема.

    Якщо у тебе є своє бачення блогінгу і воно відрізняється від того, про яке пишу я – напиши гостьову статтю для “Української блогосфери” (при бажанні, звісно). Я з радістю опублікую (зі збереженням всіх посилань на твій блог). Це за умови, що ти критикуєш не во ім’я критики, а через “прагнення досягти ідеалу”…

  • чим довший “камєнт” – тим менше його хочеться читати.
    НМД – оптимальна кількість речень – 4-10. Більше – привід до написання нової статті, бо коментар – це коментар.

  • podarok, і Слава Богу! 🙂 Наші з зе Лєксом мегакоментарі краще нікому крім нас із зе Лєксом не читати. ))))

  • Ярославе, ну поясни, як мені, як ти кажеш, “вести коструктивну критику і обговорення” і “обговорювати не автора, а статтю”, коли сам автор цієї статті до обговореннь ставиться як до особистих образ? Адже ти вирішив – ти _сам_ вирішив, бо насправді мені байдуже, такий вже я: “Платон друг, але істина дорожча” (к) – так от ти побачив “критику”, класифікував її як “неконструктивну”, класіфікував це як “особисту неприязнь до автора” і навіть більше – “особисту неприязнь до блогів”! (читачі вражено зашепотіли: “єретик!!!” 🙂 ) І що тепер? Тепер ти все сприймаєш через призму класичної дитячою образи – чому _я_ маю вважати це за _мою_ проблему? Так, я проти продажності у інтернеті – і проти некомпетентності, необгрунтованості, “видання власної думки за об’єктивність” – ти ж не думав що у інтернеті і тим паче у світі геть немає людей, який не байдуже і які щось роблять? 🙂

    От ти пишеш “конструктивна критика спрямована на предмет обговорення (а не на автора) і окрім вказівки, що зроблено неправильно, пояснює, як це можна зробити краще” (к) І де у моєму “сабжевому” коментарі було “обговорення автора”? Чому на пропозицію якось обгрунтувати свою “статтю за 10 хвилин” шановний автор так образився і “послав читати інші свої статті”? (а це вже, напевне, таки обговорення автора, ага 🙂 ) Якщо усе написане у інших статтях – навіщо потрібна ця? Просто “заповнити нерозривний проміжок у щоденних публікаціях”? Але я тобі вже давно про це написав: Ярославе, з усього видно, що ти вже починаєш просто повторюватися і не привносити нічого нового своїми “2-3 годинами на день” – невже справді нема більше про що писати, окрім чергового повторення пройденого? Хто тут мені радить “а ти не читай”? 🙂 А ви не пишіть! Бо інтернет – він, знаєте, спільний…

    “конструктивна критика … пояснює, як це можна зробити краще”? (к) Але ж я написав прямо:

    Як що до дослідження на тему: “чи справді блоги такі незамінні і як провадили своє професійне чи за інтересами спілкування люди у доблогову епоху”.

    Куди ще пряміше “пояснити як зробити краще”? Що я отримав у відповідь?

    Проведи! А що, щось заважає? Чи вказувати іншим, що їм робити простіше, ніж зробити самому?

    Угу. То може то таки не “критика неконструктивна” – може то таки у консерваторії таки щось не так? А може така болюча реакція – такі свідчення аж надміру конструктивної критики і таки поцілювання її у об’єктивно найболючіше місце?

  • Справа в тому, що мабуть крім одного-двох блогерів на цій планеті – ніхто не париться із форматуванням коментарів взагалі.

    І відповідно читати товсті ковбаси без абзаців, виділень і цитувань – дуже важко.

    Максимально, що отримує довгий коментар – перегляд по діагоналі на предмет “ключових слів”.

    Взагалі – для мене – оптимальна форма коментаря – горизонтальний прямокутник або максимум – квадрат.

    Вертикальний прямокутник – зло!

  • Як не розбавляй ті вертикальні зелено-білі прямокутники своїми дрібними – нічого не допомагає 8)))…
    2The Lex
    Знаючи слабкість когось і різкість реакції на слова, можна обережніше писати.(deep personal)

  • Олексію, намагаюся не повторюватися. Іноді повертаюся до тем, піднятих раніше. Але тільки для того, щоб їх доповнити. Якщо для розуміння нового потрібно дати посилання на старе – то даю його!

    За дослідженнями, які проводив, якщо не помиляюсь, Problogger, лише 5% чи максимум 10% читачів переглядають архіви блогів. Тому будь-яка стаття, написана два-три місяці назад з великою ймовірністю не буде прочитана. А значить є сенс “воскрешати” таку інформацію у нових статтях, доповнюючи її новими фактами і даючи посилання на попередні публікації.

    Переходом на особистості я назвав необгрунтоване звинувачення в некомпетентності. А тепер перечитай свій попередній коментар…

  • Добре, давайте тоді назвемо речі своїми іменами і візьмемо конкретні приклади для обговорення тематики. Маємо: автономний, “приватний” блог на тему “програмування на ПХП” проти тематичного порталу-форуму тієї ж тематики. Я стверджую, що _першорядні_ цілі автономного блогу – самопіар, SEO, манімейкерство. Підтвердження своєї точки знаходжу у словах самого опонента:

    Не останню роль відіграє і природність просування через статті – адже визначити «продажність» таких матеріалів практично неможливо. А навіть, якщо пошуковику якимось чином вдасться це зробити (хоч і не уявляю, як це можливо) – йому все-рівно по суті не буде за що «штрафувати» сайт.

    У данному контексті “природність” створенного змісту визначається саме “неможливістю визначити його продажність”. Я стверджую, що першорядні цілі автономного блогу – саме “продажність” і “просування”. Більше того: я стверджую, що ні про які

    “можливість поглибити знання у певній сфері, встановити контакти із колегами, долучитися до мережі професіоналів і донести свої думки та ідеї до зацікавлених людей” (к)

    – мова не йде взагалі. Першорядна мета “долучитися до мережі професіоналів … і зацікавлених людей” – саме “продажність” і “просування”. І тут я підтверджую тезу самого автора: так, для самопіару, SEO, манімейкерства блог – найкращий і найлекший інструмент.

    Хто виступить моїм опонентом і спробує довести протилежне? Хто розгляне “інші інструменти”, як інструменти саме “поглибити знання у певній сфері, встановити контакти із колегами, долучитися до мережі професіоналів”?

  • podarok, знаючи слабкості – треба на них вказувати і, якщо треба – бити! Бо політкоректність – це зло! Бо чорне – це чорне, а біле – це біле. Так само як є і інші кольори, і вони саме інші кольори, а не “такі самі як ми зі своїми слабкостями”. Бо жінки – це жінки, а чоловіки – чоловіки. А гомосексуалісти (як ти вже зачепив тему слабкостей ага 🙂 ) – це окремі самі по собі і я вимагаю права називати речі своїми іменами. Бо SEO і самопіар – це саме SEO і самопіар, а спілкування на професійні тематики чи за інтересами – це саме спілкування професіоналів чи аматорів. А вказувати на і бити по “слабкості” у позиції “продажніків” я буду – а знаєте чому? 😉

  • бо ти чмо… ой сорі.. мачо 8))))

  • 2Lex
    ти ж за відсутність політкоректності, наскілки я зрозумів… От і тримай.

  • Олексію, з твого останнього коментаря складається враження, що ми взагалі не спілкувалися протягом останнього року.

    Я завжди був прихильником того, що блоги можуть приносити заробіток. Але давай ще раз: блог, який створений ТІЛЬКИ заради заробітку читає рівно 0 людей. Тобі ніколи не доводилося бачити мереж сателітів, створених під сапу чи під блогун? Тоді ти щаслива людина.

    Це нудно і нецікаво працювати ТІЛЬКИ заради заробітку. SEO, просування і все інше – це тільки інструменти. Як і блог, зрештою. Цікавість полягає в спілкуванні на обрану тематику, а прибуток – винагорода за витрачений час. Чи ти належиш до пуристів, як вважають, що гроші “это зло”!

    знаючи слабкості – треба на них вказувати і, якщо треба – бити!

    відчуття власної важливості зашкалює 🙂

    P.S.:

    Я стверджую, що _першорядні_ цілі автономного блогу – самопіар, SEO, манімейкерство.

    ну, раз ти так вважаєш, то що там далі сперечатися 😉


The Gamest Studio    Блог про інформаційні технології

    Реклама на Українській блогосфері

Опитування

Скільки ви заробляєте на блогах?

  • Поки що нічого не заробляю (46%, 88 Votes)
  • Не заробляю на блогах і не планую (25%, 48 Votes)
  • Більше $1000 (8%, 15 Votes)
  • До $30 на місяць (6%, 11 Votes)
  • $30 - $100 на місяць (5%, 10 Votes)
  • $300 - $1000 на місяць (5%, 10 Votes)
  • $100 - $300 на місяць (5%, 9 Votes)

Total Voters: 191

Loading ... Loading ...
Welcome to Jar of Games - best free flash games portal

"Українська блогосфера: Блог про блоги у яскраво зелених тонах" допомагає блогерам-початківцям зробити перші кроки на шляху до створення, просування та розвитку свого власного блога. Швидке зростання популярності сервісів мікроблогінгу та соціальних мереж, таких як Twitter та Facebook позитивно вплинуло і суттєво спростило розвиток автономних блогів, які були й залишаються потужним інструментом особистого просування.

Якщо ви все ще вагаєтесь, чи потрібен вам автономний блог, "Українська блогосфера" спробує дати відповідь на це запитання. Розпочати знайомство зі світом блогінгу я б радив зі статті "Кому і навіщо потрібен блог". Наступним кроком стане вибір платформи.

Якщо ви, як і я у свій час, зупинилися на системі управління контентом Wordpress, то фактично всю необхідну інформацію знайдете у розділі "Як створити блог".

Окрім цього вам швидш за все здадуться цікавими статті:

Власний тематичний блог дасть вас змогу не лише ділитися своїми знаннями та досвідом із колегами, але й професійно розвиватися, завжди перебуваючи "на гребені хвилі". Хороший блог завжди збирає навколо себе тематичну спільноту та сприяє утвердженню автора, як експерта у вибраній ніші. Сьогодні провідні блогери дорого коштують, адже саме блог стає їхнім найбільш переконливим резюме при прийомі на роботу. Особливо, якщо такі автори пишуть на фахові теми. Окрім того, тематичний блог сам здатен перетворитися на бізнес і почати приносити прибуток.

Якщо ви давно розмірковували над можливістю створення власного блога, сподіваюся, "Українська блогосфера" стане саме тією "точкою входження" і тим ресурсом, який перетворить мрію на реальність. Не забудьте підписатися на оновлення "Української блогосфери", щоб отримувати свіжі статті через RSS-рідер або безпосередньо на пошту.