Да, это один из трендов. Хотя я думаю это еще не один и не два года будет продолжаться, но автономные блоги скоро будут править почти всей информацией.

Що, знову нагадати про їжачка на пеньку? Вибач, Ярославе, але ти дуже багато пишеш “Нехай живуть блоги!” і “Для другого типу авторів жодна з альтернатив не здатна замінити сам блогінг у його початковому сенсі.” – як що до обгрунтувань такої архінезамінності блогів у справі:

“можливість поглибити знання у певній сфері, встановити контакти із колегами, долучитися до мережі професіоналів і донести свої думки та ідеї до зацікавлених людей”

?

Як що до дослідження на тему: “чи справді блоги такі незамінні і як провадили своє професійне чи за інтересами спілкування люди у доблогову епоху”.

Брейк! Брейк!

КОжному своє. Як то кажуть для створення спору потрібно лише його підтримувати.

Я відношуся до питання просто: писати про автомобільни диски має той, хто автомобільними дисками займається беспосередньо і на справі знається не для того, щоб про це написати – отоді буде толк і від писанини, і від самих дисків. Наразі ж маємо яскравий приклад “написання про написання заради написання” – он навіть два додаткові “проекти” було відкрито заради “допомагати людям”. А от с предметом у нас не дуже: от ти, podarok, особисто як вважаєш – де краще було би “поглибити знання, встановити контакти з колегами, долучитися до мережі професіоналів, донести свою думку до зацікавлених людей” у конкретному випадку у царині флешу та ПХП – на власному “ньюбівському” блозі чи на тематичному сайті, форумі, тощо? Ключове слово у “стенделон-блогах” – “_донести_ _свою_ думку”. Бо на “своя думка” може бути будь-якою – у тому числі “черговим велосипедом” і тому подібним “бояном”, або й відсутністю відсутністю думки взагалі, а натомість багаторазовим повторенням якоїсь мантри – нічого не нагадує? Але ж _свій_ блог тим і цінний, що тут ти – цар і бог і всі, хто хоч трохи знаються на цих боянах на велосипедах одразу ж “класифікуються за заздалегідь підготовленим класифікатором критиків-коментарів” і легким помахом руки нищаться нанівець залізним аргументом: “критикувати можна абсолютно що завгодно – така “критика” не несе жодної користі” (к)

Справа в тому, що у будь-якій мало-мальській спільноті за інтересами чи професійній, але саме _спільноті_, такий “аргумент” аж ніяк не пройде – хоча б тому, що спільнота живе набагато довше від окремих її членів і вже заздалегідь має накопичений потенціал “велосипедів” і “боянів”. У спільноті тобі одразу ж вкажуть на своє місце – і, на превеликий жаль блогерів, вказане місце буде на диво об’єктивним. Навіщо ж тоді долучатися до професійних, розвинутих спільнот, коли для того, щоб якось там “донести свою думку”, її треба буде спочатку мати: вивчити, виростити, випестати – спочатку перечитати силу-силенну чужих думок і тоді вже може сказати й щось своє – якщо буде що сказати – навіщо так мучитися, правда ж? Адже є блоги! Можна відкрити свій блог на будь-яку тематику – зараз це легко і дуже просто і навіть сам процес відкриття не вимагає ніяких серйозних технічних чи організаційних навичок – і писати, писати, писати… “доносити _свою_ думку”! Так виходить?

От ти, podarok, пишеш: “Погоджуся з тобою щодо відсутності в даній статті обгрунтувань ствердження … Але НМД – дана відсутність базована саме на персональному досвіді Ярослава.” Тож що ми маємо? Ми маємо “власний досвід”, базований на відсутності досвіду у інших “інструментах, які мали би всі переваги блогів і забезпечували всі їх функції, при цьому залишаючись таким же зручними і простими для ведення” (к) – і виходячи з цього “власного досвіду” робиться “цілком очевидний висновок”: нічого кращого немає, бо нічого кращого ми не знаємо. То “немає” чи “не знаємо”? То яка ж _об’єктивна_ цінність такого “досвіду” і такого “висновку”?

Повертаючись до чудового прикладу про автомобільні диски: маємо автора, який _пише_ про диски. У нього навіть є автомобіль – він навіть є власником 5 дисків – а отже, “має досвід”. І виходячи з цього досвіду робиться висновок, що нічого кращого немає – адже досвід говорить саме про це, хіба ні?

Звісно ж я гіперболізував і дещо перекрутив – але у данному випадку ми якраз і маємо “донесення власної думки про власне незнання і нерозуміння предмету” – от, скажімо, мене звати Олексій, а не Олександр – але ж хіба я можу про це сперечатися? Доречі, я про це чимало писав (як мене звати, ага) – але я якось пишу усе більше про те, про що знаю…

Втім, суперечка і справді безглузда – це я винен, знову не втримався у своєму нескінченному прагненні “досягти ідеалу”…

ЗИ: стосовно “сайтів візиток корпорацій, де окрім форми Contact ASS нічого особливого знайти нереально” – а чи треба там знайти “особливого” і кому треба і навіщо і чи справді це комусь потрібно? Стосовно “тоді віртуального спілкування не було” – атжог! (к) Звісно ж, CGI придумали блогери! Та і сам інтернет і навіть саме спілкування взагалі також…

Як на те вже пішло, то інтернет з самого свого заснування не був статичним і наразі науковці-історики-соціологи тощо забили на сполох: інтернет виявився надто і аж надмірно нестатичним і вже сьогодні ми маємо випадіння цілих прошарків історії людства, яка так чи інакше була відображена у “віртуальних артефактах у інтернет”. І не тільки у інтернет, звісно ж – це взагалі спільна проблема “цифрової інформаційної епохи”: відсутність залишкових артефактів, здатних своїм матеріальним існуванням зберігати інформацію про історичну епоху – але саме у інтернет, у його апріорі нестатичності, це відтворюється найбільш яскраво. Тому не треба тут розповідати вигадки про “статичний інтернет” – ні тоді, ні зараз, нічого “більш нестатичного” нема і невідомо чи з’явиться. Хіба що… блоги, ага?

Олексій, вибач, що перекрутив ім’я.

Конструктивна критика відрізняється від неконструктивної тільки одним (і я теж про це багато писав, але ж ми чуємо тільки себе чи не так?):
- конструктивна критика спрямована на предмет обговорення (а не на автора) і окрім вказівки, що зроблено неправильно, пояснює, як це можна зробити краще.

От скажи чесно, ти виступаєш проти конкретних тез у конкретних статтях, чи тобі “не подобається загалом весь блог і його автор?” В другому випадку запитання Андрія дуже доречне: “То навіщо ж ти його читаєш?”

Що стосується “автомобілів і їх дисків” – я у блогінгу три роки, з флешем працюю більше двох, а PHP – один рік. З твоєї точки зору цього замало? Потрібно закінчити університет і захистити докторську дисертацію, для того, щоб отримати змогу писати блоги на ці теми? Щоб не бути голослівним – тикни конкретно пальцем на ту статтю в якій я проявляю некомпетентність хоча б в одній з цих тем.

До речі, з моєї точки зору ведення блога – це можливість навчатися не тільки для читачів – але й для автора. Так що я абсолютно нормально ставлюся до блога новачка, який вчора купив автомобіль і зацікавився дисками, а сьогодні почав досліджувати цю тему, читати статті, отримувати досвід і писати про це в блог.

Єдине мірило цінності блога та ідей автора – його читачі! Повір, некомпетентний блог, який не несе жодної цінності, ніхто не читатиме.

Мене справді втомлюють подібні суперечки. І читачам вони користі не приносять. Може даси аську або якийсь месенджер, і поспілкуємося там, щоб не забруднювати цим “спамом” блог? Я бачу твою пошту в коментарях, але не знаю, чи ти її хоч колись перевіряєш.

Олексію, при всій моїй нелюбові до подібних коментарів, я повністю віддаю собі звіт в тому, що ти один з моїх найактивніших читачів і коментаторів (а по загальній кількості слів, залишених у коментарях – мабуть таки найактивніший). Тому мені дуже хотілося б привнести в наші дискусії більше конструктиву. Будь-ласка, давай надалі обходитися без переходів на особистості і обговорювати статті та ідеї, які в них описуються, а не загальну неприязнь до блогінгу, як такого, і до автора цього блога зокрема.

Якщо у тебе є своє бачення блогінгу і воно відрізняється від того, про яке пишу я – напиши гостьову статтю для “Української блогосфери” (при бажанні, звісно). Я з радістю опублікую (зі збереженням всіх посилань на твій блог). Це за умови, що ти критикуєш не во ім’я критики, а через “прагнення досягти ідеалу”…

podarok, і Слава Богу! Наші з зе Лєксом мегакоментарі краще нікому крім нас із зе Лєксом не читати. ))))

Справа в тому, що мабуть крім одного-двох блогерів на цій планеті – ніхто не париться із форматуванням коментарів взагалі.

І відповідно читати товсті ковбаси без абзаців, виділень і цитувань – дуже важко.

Максимально, що отримує довгий коментар – перегляд по діагоналі на предмет “ключових слів”.

Взагалі – для мене – оптимальна форма коментаря – горизонтальний прямокутник або максимум – квадрат.

Вертикальний прямокутник – зло!

Олексію, намагаюся не повторюватися. Іноді повертаюся до тем, піднятих раніше. Але тільки для того, щоб їх доповнити. Якщо для розуміння нового потрібно дати посилання на старе – то даю його!

За дослідженнями, які проводив, якщо не помиляюсь, Problogger, лише 5% чи максимум 10% читачів переглядають архіви блогів. Тому будь-яка стаття, написана два-три місяці назад з великою ймовірністю не буде прочитана. А значить є сенс “воскрешати” таку інформацію у нових статтях, доповнюючи її новими фактами і даючи посилання на попередні публікації.

Переходом на особистості я назвав необгрунтоване звинувачення в некомпетентності. А тепер перечитай свій попередній коментар…

podarok, знаючи слабкості – треба на них вказувати і, якщо треба – бити! Бо політкоректність – це зло! Бо чорне – це чорне, а біле – це біле. Так само як є і інші кольори, і вони саме інші кольори, а не “такі самі як ми зі своїми слабкостями”. Бо жінки – це жінки, а чоловіки – чоловіки. А гомосексуалісти (як ти вже зачепив тему слабкостей ага ) – це окремі самі по собі і я вимагаю права називати речі своїми іменами. Бо SEO і самопіар – це саме SEO і самопіар, а спілкування на професійні тематики чи за інтересами – це саме спілкування професіоналів чи аматорів. А вказувати на і бити по “слабкості” у позиції “продажніків” я буду – а знаєте чому?

2Lex
ти ж за відсутність політкоректності, наскілки я зрозумів… От і тримай.