Автор фотографії: Настільки корисними та цікавими для читача є довгі записи у блогах? Це зовсім не банальне запитання, як могло б здатися на перший погляд! Вчора, пишучи статтю про ідеологію до блога про Flash, PHP та веб-програмування, я вже вкотре переконався у своїй надмірній багатослівності.
Тому вирішив трішки покопатися у власній свідомості і знайти відповідь на запитання, чому ж мої статті виходять такими довгими? (Тим більше, що достеменно відомо – цим „страждаю” не я один) Висновок вийшов простим. Ще зі школи (а потім і на університетській „лаві”) будь-які письмові роботи вимірювалися зазвичай саме кількістю „сторінок”, „знаків” чи „абзаців”.
Якщо вам доводилося бути учасниками формальної освітньої системи, то ви й самі, безперечно, чули фрази на зразок: „Твір повинен бути не менше 20 абзаців”; „Реферат здавати на 15-ти аркушах A4, віддрукованих 14-им кеглем”; „Підсумкове завдання для курсу повинно мати від 7000 до 9000 знаків без пробілів” і т. п.
Реально, іноді складалося враження, що викладачів жодним чином не турбує, скільки абзаців/аркушів/знаків вам необхідно для того, щоб повністю розкрити обрану тему (а мені частенько вистачало набагато менше, ніж тих традиційних 15 сторінок на реферат). Головне – дотриматися розміру. Бо вважалося – що більше тексту ми напишемо (а у більшості випадків – просто скопіюємо із кількох джерел) – то, начебто, більше роботи виконаємо. А в університеті, на превеликий жаль, частенько оцінювався не результат, а таки робота.
Як наслідок – звичка викладати прості думки довгими абзацами, вжилася десь аж на рівні підсвідомості. Тепер її доводиться викорінювати звідти трохи не „ломиком”.
Тренуюся на „кішках”! Беру якусь зі своїх майже готових до публікації статей і нещадно ріжу зайві слова. Щоб залишити саму суть. Чистий зміст, без жодних надлишків. Поки що це виходить зі скрипом, але вірю, що далі буде краще.
А як у вас із багатослівністю?
Глянув на годинник – 10 хвилин! Чітко!
Loading ...
Коментарів: 11
березня 28, 2009 @21:10
О-о-о, в мене з багатослівністю все гаразд!
)
В тому розумінні, що частіше довгі пости пишу, ніж короткі.
І як журналіст люблю писати великі статті, в яких повністю розкривається тема.
І не лише писати, а й читати довгі тексти люблю. Звичайно, якщо вони написані добре.
березня 28, 2009 @22:44
Та я зроду небагатослівний.
Сумніваюся у методі „різання зайвих слів“ вже після написання. Думаю, треба підходити з іншої сторони — із чіткого планування чи, краще сказати, стратегії. Не захоплюватись, на свій погляд, важливою думкою і відчувати, що вона вже висвітлена достатньо — досить.
березня 28, 2009 @23:27
нормуль…
березня 29, 2009 @0:45
та норм… я люблю неоднозначно писати, щоб читач задумався, але не надто довгі публікації (звісно, якщо вона не технічна) – мені просто ліньки довго щось виводити. саме тому я більше люблю писати поезію, ніж довгі прозові твори – менше друкувати
от лінтяй!
березня 29, 2009 @10:58
в мене більше проблем із тим, що лінь написати…
березня 29, 2009 @21:00
У меня проблема с многословием существует. Из-за того, что я журналист. Стараюсь бороться с этим, и, вроде бы, получается. Посты больше 5 тыс. символов нещадно режу (если это не практический тест какого-то сервиса услуги, разбавленный картинками и скриншотами).
Недавно писал статью для этого российского издания – вышло 16 тысяч и все по делу.
березня 30, 2009 @11:19
Зараз у мене з цим все гаразд. Навіть навпаки, дбаючи про лаконічність, можу згубити кілька деталей, котрі як на мене важливі.
Хоча колись мав такі ж проблеми, навіть більше, бо коли мене в школі почали взувати за лаконічність, я напротивагу писав роботи, твори, тощо, котрі просто втомлювали вчителів, котрі їх читали. Благо, що я знав про що писати
березня 30, 2009 @13:32
Ще трошки і пости на блозі будуть схожі в мене на твіти:)))
березня 30, 2009 @14:47
ELECTRIC, от в кого-в кого, а в тебе проблем з багатослівністю точно немає
березня 30, 2009 @21:37
Ж) і тепер чим далі тим менші і менші пости… через брак часу
Пінгбеки & Трекбеки
Додати коментар