Спонсор запису:
В Україні мобильные телефоны nokia дуже популярні
Продовжуючи тему, підняту у статті про конструктивну та неконструктивну критику вирішив написати кілька слів про маніпулятивні тактики, які часто використовуються „професійними” тролями для того, щоб вивести об’єкт їхньої критики із рівноваги. Деякі з них настільки розповсюджені, що їх починають переймати в цілому доволі адекватні коментатори. Мені здається, що іноді такі практики застосовуються навіть без особливого усвідомлення того, що вони є маніпулятивними. Люди доходять до цього самі, намагаючись „ущипнути” опонента.
Втім, не залежно від причин, які спонукають коментатора (чи, що навіть гірше – самого автора) вдаватися до таких маніпулятивних тактик – саме по собі явище є надзвичайно негативним. А про людину, яка свідомо (чи несвідомо) його використовує (до того ж робить це регулярно) складається відповідне враження.
Сподіваюся, перелік цих тактик допоможе вам не лише виявити „тролів” та неконструктивних критиків серед своїх коментаторів (хоча щиро бажаю, щоб вам таких не траплялося), але й оцінити власну поведінку та стиль письма. Чи не грішите ви на маніпулятивні тактики? Наскільки приємними ви є для читачів і наскільки захищеними почувають вони себе у спілкуванні з вами.
Отож, почнімо:
- Висміювання. Маніпулятивна тактика полягає в тому, що учасник дискусії явно починає насміхатися над опонентом, називаючи кумедними його докази, твердження, а часто – навіть його самого. При цьому зазвичай коментатор не в стані пояснити, що ж такого смішного він побачив у словах опонента. Обґрунтувати свою точку зору він неспроможний. Але як правило – такої цілі і не стоїть. Маніпулятори ґрунтуються не на здоровому глузді, а на емоціях, які вони намагаються викликати у опонента, а також інших людей, які також спостерігають за дискусією.
- Зверхність. Прийом чимось схожий на висміювання, хоча сам принцип „сміху” у ньому може й не використовуватися. Принцип полягає в тому, що критик намагається дати відчути супернику свою повну інтелектуальну та моральну перевагу. При цьому в хід йдуть будь-які особисті образи. Опонента можуть називати людиною обмеженою, дурнуватою, тупою чи й взагалі неадекватною. При цьому тон критика завжди звучить зверхньо. Він кидає свої „докази”, як милостиню. Оскільки його правота, начебто, повинна була б бути зрозумілою навіть якби він взагалі не брав участь у дискусії.
- Приписування негативних якостей. Полягає в тому, щоб будь-яку ознаку людини перетворити на негативну. Ця тактика належить до улюблених серед маніпуляторів, оскільки не існує практично жодної якості, яка при достатньому рівні гіпертрофування не перетворилася б на негативну. Наприклад, якщо ви обережні – то вас можна назвати боягузом; якщо ви дотепні – скажуть що ви претендуєте на дотепність; якщо ви схильні до простих і конкретних висновків – можна сказати, що ви посередні і тривіальні; якщо ж навпаки, ви оперуєте абстрактними категоріями – можна звинуватити вас у надмірному філософствуванні та відірваності від реальності. Продовжувати можна скільки завгодно. А критику-маніпуляторові тільки залишається словесно перетворити кожну вашу перевагу на недолік.
- Підміна. Четвертий прийом полягає в тому, що читачеві підсувається якась пекельна „тварюка”, яка не має нічого спільного з опонентом, після чого цей „вигаданий персонаж” знищується. Наприклад, починають заперечуватися (і доволі обгрунтовано) думки, які реальному опонентові ніколи навіть в голову не приходили. Ставка робиться на те, що читачі мало знають про опонента і повірять в те, що всі ці дурні ідеї справді йому належать. Таким чином опонентові показують, що він бовдур, яких ще земля не бачила, приводячи в приклад дійсно дурні та помилкові тези, які, втім, насправді належать вигадці самих критиків.
- „Я знаю про тебе все”. Це один з різновидів підміни, який особисто мені зустрічався частіше, ніж всі інші. Він передбачає, що критик, начебто, знає автора краще, ніж сам автор. Автор говорить, що він не мав цього на увазі або ніколи не висловлював тих чи інших думок! Але критик не погоджується – він же знає автора краще (і відчуває своїм святим обов’язком розповісти про це іншим)! Іноді ситуація доходить до такого абсурду, що критик починає робити висновки про звички, риси характеру, навіть особисте життя автора, не зважаючи на те, що він ніколи не бачив його особисто.
- Ігнорування деталей та фактів. Теж один з улюблених маніпуляторських прийомів, коли береться тільки одна деталь, яка підходить для розгортання критичної полеміки, а всі інші факти, які суперечать їй, попросту ігноруються. Наприклад, якщо маніпуляторові вигідно виставити вас заядлим монетизатором, який думає тільки про власний прибуток і ні про що інше – він може причепитися до якоїсь вашої статті, де ви пояснюєте, як правильно працювати з біржами лінків і ігнорувати велетенський масив іншої інформації, в якій ви пояснюєте, чому не варто вести блоги тільки заради грошей і т. п. При цьому всі ваші докази, що критик помиляється, абсолютно марні. Адже у відповідності до попереднього пункту, він знає вас краще, ніж ви самі.
- Заперечення. Прийом полягає в тому, що ваші докази заперечуються, але саме заперечення не обґрунтовується. В хід ідуть фрази на зразок: „Навіть мала дитина давно знає, що це не так”; „Вже давно доведено протилежне” чи „Це давно вже пройдений етап”. Але спробуйте копнути глибше, і ви зразу виявите, що за словами маніпулятора абсолютно нічого не стоїть.

Автор фотографії:
Звісно, різноманітних маніпуляційних прийомів існує набагато більше. Але це, мабуть, найбільш розповсюджені з них. А з деякими – мені навіть доводилося стикатися особисто. Сподіваюся, цей перелік допоможе вам виявити маніпулятора на ранніх етапах спілкування і просто пропустити його пустопорожню балаканину повз вуха. А якщо занадто нахабнітиме – то й забанити.
А з якими варіантами маніпулювання доводилося зустрічатися вам?
За підтримки:
Нужно перевезти товар в Китай? Международная Логистическая Торговая Компания – контейнерные перевозки в Китай!


Коментарів: 18
квітня 6, 2009 @18:31
Я от ніколи цього не зрозумію… Якщо хтось/щось пише на вашому блозі відвертро маніпулятивні, або образливі, або провокаційні коментарі, який сенс збереження такого коментаря? Щоб засмітити Інтернет ще більше? Щоб тут було більше агресії?.. Однозначно видаляти.
квітня 6, 2009 @20:02
прикольну зачеплено тему.
однак, щодо матеріалу. виходить, що критика в адрес блога – це троль?
хочу з вами поділитись:
(я веду ЖЖ). якось там я розкритував одного блогера. бо:
я за рекомендацією витратив час. витратив дарма, шукаючи щось цікаве. я розкритикував жорстко. однак у відповідь отримав безглузді коменти. по типу: “я пишу тільки для того, щоб таких бовдурів як ти [тобто я] вганяло в біса”.
особисто я на “блогосферу” підписався. тут цікаво. хоч в мене є певні зауваження. точніше – тільки одне. (навпошипки: інколи виникає дежа вю. у вас в деяких матеріалах говориться про одне те ж саме, тільки іншими словами)
щоправда, говориться класно.
і + поменше вам тролів
квітня 6, 2009 @20:11
Станіславе, просто іноді так буває, що людина, пишучи критичний і на перший погляд маніпулятивний коментар насправді не бажає вам зла. Перш, ніж видалити такий коментар, не завадить розібратися з істинними мотивами його автора. Мені не подобаються жорстко модеровані блоги, в яких можна писати лише оди авторові, а будь-яка критика просто ріжеться ще до публікації.
З іншого боку є й такі коментарі, які я видаляю без будь-яких сумнівів і суму. Але на щастя таких дуже мало.
slavko, критика в адрес блога з адекватним поясненням, що і як можна зробити краще – це не троль. З такими людьми навіть буває дуже цікаво поспілкуватися і подискутувати. Більше того – іноді саме такі коментатори стають найлояльнішими читачами, а у деяких випадках – навіть друзями в реалі.
Критика в бік блога без будь-якого обгрунтування – це троль.
квітня 6, 2009 @20:19
>Мені не подобаються жорстко модеровані блоги
Тут ми з Вами маємо різні смаки. Серед українських я віддаю перевагу саме жорстко модерованим. Англомовні і так переважно жорстко модеруються, порівняно з засипаних оффтопом, грубістю, забитих PR-бригадами україномовних.
квітня 6, 2009 @20:23
Станіславе, під жорсткою модерацією (яку я не сприймаю) мається на увазі видалення будь-яких думок, що хоча б частково суперечать точці зору автора. Такий-собі мінімалістичний тоталітарний режим в рамках блога.
Щодо необхідності видалення сміття – тут я з вами солідарний на 100%.
А взагалі, дійсно складно знайти межу між конструктивною і неконструктивною критикою. Як не крути, а тут все буде залежати від вподобань автора та його особистих стереотипів і відчуттів.
квітня 6, 2009 @20:32
А я у подібних коментарях вбачаю більше позитиву, ніж негативу, бо вони спонукають читачів висловлюватися.
Якщо хтось нахабно і неаргументовано (звичайно, не переступаючи меж дозволеного) топчеться по ваших переконанням, то з’являється бажання заперечити і потоптатися по його, виникає дискусія до якої залучаються нові прихильники тієї чи іншої сторони.
Ось узяти, наприклад, телевізійні політичні шоу. Де ви бачили в них конструктив? Там лише обливання брудом, а рейтинг між тим подібних програм все-одно тримається на висоті.
Люди люблять конфліктувати, так нащо їх позбавляти такої можливості?
Чи схожий мій коментар на маніпулятивний?
квітня 6, 2009 @20:45
bezlik, за це, мабуть, я й не долюблюю політичні (і будь-які інші) шоу, які створюються виключно заради рейтингу. “Вікна” з Нагієвим також мають високий рейтинг за рахунок своєї конфліктності. Але після перегляду таких передач залишається відчуття, наче ти поклав собі під подушку брудні шкарпетки і ліг спати.
P.S.: твій коментар на маніпулятивний не схожий.
квітня 6, 2009 @21:08
Дуже часто таке можна зустріти на
))) Тому дійсно, просто не ведіться на такі маніпуляії
квітня 6, 2009 @21:09
>Як не крути, а тут все буде залежати від вподобань автора та його особистих стереотипів і відчуттів.
Справедливо. Якщо блог авторський, як у Вас або мій журнал, то тут якраз просто. Це мій дім і я в ньому господар видаляти на власний розсуд. Важче з сайтами, які представляють громадські, державні організації. Це одна з причин чому Веб 2.0 не приживається там – важко знайти якісних модераторів.
>під жорсткою модерацією (яку я не сприймаю) мається на увазі видалення будь-яких думок, що хоча б частково суперечать точці зору автора.
Зважаючи на гіпер-активність різних професійних і аматорських маніпуляторів в УкрНеті можна примустити, що планка модераторства мала б бути завищена. Але вона, нажаль, валяється на підлозі на більшості спільнот.
Одного разу мене забанили на одному поважному українському форумі. Я, звісно, відразу образився. Але пригадавщи свій останній пост зрозумів, що він співпав з pattern behavior PR-бригад. Звісно, модератор міг би зайти на мій журнал, профайл і переконатися, що це скоріше співпадіння. Але навіть в такому випадку не можна очікувати 100% справедливості. Я не ображаюся,ставлюся з розумінням, тому, що знаю в якому оточенні ми робимо УкрНет.
квітня 7, 2009 @9:27
Хотів було написати провокаційне порівняння “поганого троля” і “хорошого блогера”, але тут трапилася чудова ілюстрація до теми, хоча й актуальної політичної тематики – але дуже в тему!
Рекомендую!
Звісно ж, насправді “успішні тролі” просто дуже заздрять “успішним блогерам”…
квітня 7, 2009 @10:05
Олексій, я зрозумів твою “тонку” іронію
Насправді не думаю, що всіма тролями керує заздрість (хоча частиною – точно). Є люди, які просто пруться від тролівства. Мабуть, це єдиний спосіб яким вони можуть самоствердитися. Не виключено, що існують й інші причини, через які люди починають вдаватися до маніпулятивних тактик у коментарях.
Мені просто не подобається сама категорія таких коментаторів, оскільки конструктивних “тролів” на моєму шляху ще не траплялося.
квітня 7, 2009 @22:00
Ржачний допис… Якось пролетів повз мої очі…
Автор має досвід опитування тисячі тролей?
Впевнений, що робити висновки на основі власних припущень – недопустимо.
І взагалі – стаття доволі суперечлива в питанні саме деталей.
—-
ну десь так…
квітня 7, 2009 @22:37
А я вже думаю, як це Поданенко пропустив такий запис
На своєму досвіді частково стикався із кожною із тактик, інакше б не писав про них. Але й не без того – читав подібні аналізи у інших блогах.
Щодо “робити висновки на основі власних припущень” (тобто власного досвіду) – думаю, тільки так їх робити і припустимо. Набагато гірше, коли людина робить висновки, не маючи досвіду. А коментарі – вони для того й існують, щоб подискутувати і спільними зусиллями дійти (або не дійти) згоди.
квітня 7, 2009 @23:33
повівся…
то я намагався написати камєнт а ля “троль”
квітня 7, 2009 @23:37
podarok, нічого подібного.
Або навпаки – подібно рівно настільки, щоб я “повівся”.
А взагалі, потрібно вигадати окрему категорію тролів – це люди, які довго втираються у довіру, щоб потім тролити без покарань і небезпеки бану.
квітня 7, 2009 @23:40
то точно!
квітня 7, 2009 @23:41
вчитайся в коментар. Там всі 7 пунктів 8)))
квітня 8, 2009 @0:19
Я думаю сама позиція опозиції (соррі за каламбур) до тролля є програшною від самого початку. Тертя його коментарів – це взагалі повне визнання поразки. Нічого іншого окрім іронії (будь-яких її проявів) його поява викликати не повинна. Все інше – це крайнощі. Хіба що ігнорувати його.
Просто переведіть ту саму ситуацію в реальну площину. Публічна дискусія/лекція/семінар/що завгодно. Хтось робить провкативний коментар в чийсь бік. Ігнорувати його (хіба що це щось геть вбоге і неоригінальне) це на публіці означатиме підставити себе. Достойно парирувати (не обов”язково навіть “ставити на місце” провокатора) – 100% гарантії здобуття додаткової симпатії від аудиторії. А інтерент це таке місце де аудиторія буде завжди. Як і самі тролі – тому що для них це просто жахливо сприятливе середовища. Більш того, відсутність в блозі коментарів тролів в більшості випадків особисто у мене буде викликати відчуття штучності і того, що “автор тре”. І аргумент “якщо це не конструктивна критика” тут некатить. Межа занадто тонка і суб”єктивна.
Додати коментар