Спонсор запису:
В Україні мобильные телефоны nokia дуже популярні

Продовжуючи тему, підняту у статті про конструктивну та неконструктивну критику вирішив написати кілька слів про маніпулятивні тактики, які часто використовуються „професійними” тролями для того, щоб вивести об’єкт їхньої критики із рівноваги. Деякі з них настільки розповсюджені, що їх починають переймати в цілому доволі адекватні коментатори. Мені здається, що іноді такі практики застосовуються навіть без особливого усвідомлення того, що вони є маніпулятивними. Люди доходять до цього самі, намагаючись „ущипнути” опонента.

Втім, не залежно від причин, які спонукають коментатора (чи, що навіть гірше – самого автора) вдаватися до таких маніпулятивних тактик – саме по собі явище є надзвичайно негативним. А про людину, яка свідомо (чи несвідомо) його використовує (до того ж робить це регулярно) складається відповідне враження.

Сподіваюся, перелік цих тактик допоможе вам не лише виявити „тролів” та неконструктивних критиків серед своїх коментаторів (хоча щиро бажаю, щоб вам таких не траплялося), але й оцінити власну поведінку та стиль письма. Чи не грішите ви на маніпулятивні тактики? Наскільки приємними ви є для читачів і наскільки захищеними почувають вони себе у спілкуванні з вами.

Отож, почнімо:

1. Висміювання. Маніпулятивна тактика полягає в тому, що учасник дискусії явно починає насміхатися над опонентом, називаючи кумедними його докази, твердження, а часто – навіть його самого. При цьому зазвичай коментатор не в стані пояснити, що ж такого смішного він побачив у словах опонента. Обґрунтувати свою точку зору він неспроможний. Але як правило – такої цілі і не стоїть. Маніпулятори ґрунтуються не на здоровому глузді, а на емоціях, які вони намагаються викликати у опонента, а також інших людей, які також спостерігають за дискусією.
2. Зверхність. Прийом чимось схожий на висміювання, хоча сам принцип „сміху” у ньому може й не використовуватися. Принцип полягає в тому, що критик намагається дати відчути супернику свою повну інтелектуальну та моральну перевагу. При цьому в хід йдуть будь-які особисті образи. Опонента можуть називати людиною обмеженою, дурнуватою, тупою чи й взагалі неадекватною. При цьому тон критика завжди звучить зверхньо. Він кидає свої „докази”, як милостиню. Оскільки його правота, начебто, повинна була б бути зрозумілою навіть якби він взагалі не брав участь у дискусії.
3. Приписування негативних якостей. Полягає в тому, щоб будь-яку ознаку людини перетворити на негативну. Ця тактика належить до улюблених серед маніпуляторів, оскільки не існує практично жодної якості, яка при достатньому рівні гіпертрофування не перетворилася б на негативну. Наприклад, якщо ви обережні – то вас можна назвати боягузом; якщо ви дотепні – скажуть що ви претендуєте на дотепність; якщо ви схильні до простих і конкретних висновків – можна сказати, що ви посередні і тривіальні; якщо ж навпаки, ви оперуєте абстрактними категоріями – можна звинуватити вас у надмірному філософствуванні та відірваності від реальності. Продовжувати можна скільки завгодно. А критику-маніпуляторові тільки залишається словесно перетворити кожну вашу перевагу на недолік.
4. Підміна. Четвертий прийом полягає в тому, що читачеві підсувається якась пекельна „тварюка”, яка не має нічого спільного з опонентом, після чого цей „вигаданий персонаж” знищується. Наприклад, починають заперечуватися (і доволі обгрунтовано) думки, які реальному опонентові ніколи навіть в голову не приходили. Ставка робиться на те, що читачі мало знають про опонента і повірять в те, що всі ці дурні ідеї справді йому належать. Таким чином опонентові показують, що він бовдур, яких ще земля не бачила, приводячи в приклад дійсно дурні та помилкові тези, які, втім, насправді належать вигадці самих критиків.


Автор фотографії: g-hat

5. „Я знаю про тебе все”. Це один з різновидів підміни, який особисто мені зустрічався частіше, ніж всі інші. Він передбачає, що критик, начебто, знає автора краще, ніж сам автор. Автор говорить, що він не мав цього на увазі або ніколи не висловлював тих чи інших думок! Але критик не погоджується – він же знає автора краще (і відчуває своїм святим обов’язком розповісти про це іншим)! Іноді ситуація доходить до такого абсурду, що критик починає робити висновки про звички, риси характеру, навіть особисте життя автора, не зважаючи на те, що він ніколи не бачив його особисто.
6. Ігнорування деталей та фактів. Теж один з улюблених маніпуляторських прийомів, коли береться тільки одна деталь, яка підходить для розгортання критичної полеміки, а всі інші факти, які суперечать їй, попросту ігноруються. Наприклад, якщо маніпуляторові вигідно виставити вас заядлим монетизатором, який думає тільки про власний прибуток і ні про що інше – він може причепитися до якоїсь вашої статті, де ви пояснюєте, як правильно працювати з біржами лінків і ігнорувати велетенський масив іншої інформації, в якій ви пояснюєте, чому не варто вести блоги тільки заради грошей і т. п. При цьому всі ваші докази, що критик помиляється, абсолютно марні. Адже у відповідності до попереднього пункту, він знає вас краще, ніж ви самі.
7. Заперечення. Прийом полягає в тому, що ваші докази заперечуються, але саме заперечення не обґрунтовується. В хід ідуть фрази на зразок: „Навіть мала дитина давно знає, що це не так”; „Вже давно доведено протилежне” чи „Це давно вже пройдений етап”. Але спробуйте копнути глибше, і ви зразу виявите, що за словами маніпулятора абсолютно нічого не стоїть.

Звісно, різноманітних маніпуляційних прийомів існує набагато більше. Але це, мабуть, найбільш розповсюджені з них. А з деякими – мені навіть доводилося стикатися особисто. Сподіваюся, цей перелік допоможе вам виявити маніпулятора на ранніх етапах спілкування і просто пропустити його пустопорожню балаканину повз вуха. А якщо занадто нахабнітиме – то й забанити.

А з якими варіантами маніпулювання доводилося зустрічатися вам?

За підтримки:
Нужно перевезти товар в Китай? Международная Логистическая Торговая Компания – контейнерные перевозки в Китай!