• http://podanenko.com/ podarok

    чесно кажучи складно уявити процес без зображення… 8(

  • http://www.bunyk.wordpress.com Тарас

    Ну існує купу різних зображень в інтернеті, як от:
    http://en.wikipedia.org/wiki/File:Mindmap.gif

  • http://blogosphere.com.ua/ jarofed

    podarok, як викрою кілька хвилин – намалюю і вставлю ;)

  • http://dyak.com.ua Dyak

    Я також очікував побачити малюночок, навіть не прочитав до кінця що куди малювати…

  • http://www.fogol.net/theme/ The Lex

    Отже, описана цікава ситуація: з одного боку людині (блогеру) немає про що писати – занотуємо це і спробуємо пошукати причини “а чому йому немає про що писати? як так сталося і звідки взялося?” – і відкладемо на потім. Зі ншого боку людині (блогеру) пропонується узяти свої старі “написання” і “винайти” до них нові ідеї.

    Ідея насправді стара як світ, але використовується геть з іншого боку – а сама, для пошуку ідей для вирішення _конкретної_ задачі. Яка _конкретна_ задача у нашому випадку? Знайти про що писати. Цікава задача! Пропонується шляхом “змішування вже написаного створити щось нове”. Цікаве рішення! Але тепер згадаємо про ключове питання – “а чому немає про що писати?” Ви вже знайшли відповідь? Бо саме у ній криється ключова хиба поради “використовувати старий контент для генерації нового”. Сюди ж примішується і відповідь на друге питання: яка _конкретна_ ціль стоїть зараз перед нами? Чого _конкретно_ слід досягти?

    Що маємо в результаті? Блогер не знає, про що йому ще написати – але написати хоче. Блогер бере свій старий контент, перемішує його, слідкуючи за релевантністю, додає “нового змісту з тією самою релевантністю”, і – voila! (фр.) – готовий новий контент! Нічого не нагадує? ;)

    Якщо не нагадує, то можу нагадати: вище описано базові ідеї автоматичної генерації нового релевантного контенту – якщо вам потрібен новий блог про блоги, то йдемо, скажімо, на “Українську Блогосферу”, скачуємо увесь релевантний зміст – не забуваючи про коментарі! – проганяємо його через описаний механізм і на виході отримуємо той самий зміст, “але вже інший, новий” – вуаля! (укр.) – новий блог про блоги готовий!

    У своїй пораді Роуз-Федорак забувають, що головною причиную “закінчення нових ідей у пересічного блогера” є хибна головна ціль, яку ставить перед собою кожний пересічний блогер. Яка ціль? Звернімося до “першоджерел”:

    … продовжуєте збагачувати блог релевантними ідеями та дозволяєте читачам отримати всю необхідну інформацію, яка до того ж буде послідовною. А новіші статті не суперечитимуть тому, що було написано раніше. … це набагато краще, ніж просто заповнювати щоденник не релевантним контентом, який … не(*)має жодної прив’язки до того, що публікувалося раніше.

    (*) доречі, тута у нас помилочка… (підленько усміхається)

    Отже ціль, якщо відкинути “лірику” – “збагачення блогу релевантним контентом”. Ще раз запитаємо себе, чому “пересічному блогеру” немає про що що писати? Тому що йому й справді немає про що писати. Тому що “ідеї” на кшталт “про монетизацію невеликих блогів з низьким рівнем трафіку” він може хіба що висмоктати з пальця – на відміну від Дарена Роуза і навіть Ярослава Федорака. Тому що Роуз-Федорак ще хоч чимось займаються _реальним_, хоча за пропаганду “ідей висмоктування контенту з пальця” їх слід було б спалити на всеінтернетівському вогнищі. Тому що в результаті результат “роботи” мільйону “лемінгів-блогерів” буде тим самим, що й автоматичного синонімізатора – тільки “мільйон нових блогів” буде сгенеровано не одним-двома підступними сплогероми (ату їх, ату!), а мільйоном “щирих блогерів”, яким насправді немає про що писати. Але хочеться.

    Ідея “розповідати про те, як треба щось робити” сама по собі чудовий бізнес! Найкраще ця ідея відображається саме у існуванні величезної кількості найрізноманітніших “бізнес-тренерів” – вони вчать, за помірну платню, звісно ж, як зробити успішний бізнес. Чому при цьому вони не скористаються власними ідеями на практиці і не зроблять власний успішний бізнес? Бо вони чудово знають, що _насправді_ успішний бізнес – це _вчити_ як робити успішний бізнес. А от _реальний_ бізнес – це штука вже набагато складніша і вимагає значно більших зусиль, ризиків, то що. А от “вчити як правильно робити” – це справді легко і дуже вигідно: немає ніякого ризику, чи будуть подані “бізнес-тренером” “ідеї” успішними у реальній справі, чи не прогорить кожна з цих реальних справ і чи не втратить кожен зі слухачів “бізнес-тренінгу” свої гроші – адже “бізнес-тренер” свої гроші отримує тут і зараз і аж ніяк не несе відповідальність за “успішність” свого “тренінгу”. “Наші ідеї не призвели до успіху вашого бізнесу? Ви щось зробили неправильно – неправильно врахували якісь зовнішні умови! Ласкаво просимо на наш новий бізнес-тренінг – ‘Як проаналізувати власні невдачі і зробити успішні висновки?’!” (к)

    От, власне, і є чудовий портрет сьогоденної “успішної блогосфери”. Бо мільйони лемінгів є завжди… :)

  • http://blogosphere.com.ua/ jarofed

    Олексію, ти Давидова читаєш? :)

  • http://www.fogol.net/theme/ The Lex

    Ярославе, чудовий сайт “Українська Блогосфера” радить:

    “Налаштуйте інформування (alerts) та займіться моніторингом своєї ніші” (к)

    Про Давидова я згадував ще тоді, коли зауважував про сумнівну доцільність постових на україномовні сайти у російськомовних неукраїноорієнтованих блогах. Позаяк свою справу я трохи знаю (скромнічає), то серед іншого я відслідкував ще й оце:

    http://davydov.blogspot.com/2009/01/blog-post_08.html

    Кумедно, правда ж? ;) Так от собі “іронія долі”… :)


Блог про інформаційні технології  

Опитування

Скільки ви заробляєте на блогах?

View Results

Loading ... Loading ...
Welcome to Jar of Games - best free flash games portal