Українців більше 40 мільйонів в світі, тому писати на означені мейнстрімні теми можна писати без кінця і без толку, врешті (якщо ви не проф. мас-пропагандист). А без цього вам доведеться важко працювати, думати, читати Даррена і багатьох інших, робити презентації своїх проектів, шукати рекламодавців, кредити і інвесторів… нудна довга, але справжня робота.

Те що той дядько такий кльовий блогер ше ніц не значить. Переглянув я його сайт, але особисто для себе корисної інфи майже не знайшов. Зате дядечко вже прода книжку з цим циклом статей. Як я і казав (про бізнесові серіали). Тобто реально корисного 5-10 відсотків. Все інше вода.
Ці 31 день можна втиснути в 31 тезу. Ну але ж треба робити контент.

Занадто багато люди заморочуються нарахунок того як вести блог, але занадто мало для чого, і що в тому блозі писати.

Знайшли ми “місця накопичення покупців супермаркету” – Ура! – як пристосуємо це до блогінгу?

Станіслав: мова якраз про те, що замість вивчення вже готової професійної літератури вже давно “вивченої у польових умовах” тематики пропонується самостійно провадити такі “польові спостереження”. Я би ні слова не сказав би, аби мова йшла про блог чи то тематичний сайт саме про той самий мерчандайзінг – отут і справді цікаво було би порівняти теорію з “польовими спостереженнями” – але _наші_ “польові спостереження” провадяться якраз у віртуальному просторі – на блозі, на сайті, тощо – саме тут “водиться” саме _наша_ аудиторія. Адже мова у оригінальній статті Дарена-Федорака йде не про те, щоб поцікавитися сьогоденними інтересами реальних людей стосовно тематики нашого тематичного сайту – яку сантехніку найбільш запитують люди, наприклад, як у наведеному прикладі сайту про сантехніку, чи то яка сантехніка є наявною сьогодні і як саме її продають (насправді це підбірка ключових слів – цікавенний метод “контентної атаки” – потім “Блогосфера” чудово “спливає” у пошуковиках по слову “сантехніка” ) – мова йде про те, щоб власноруч, не спираючись на будь-яку вже існуючу теорію та практичні методі, поцікавитися принципами організації роботи супермаркету і спробувати якось там застосувати ці принципи до блогу. У оригінальній пораді прочитавши “Хто приходить до супермаркету?” вже після слів “З ким він приходить?” – вже далі можна не читати, бо вже на цьому місці хоч трохи обізнана на питанні людина хоч трохи озброєна такими-сякими мізками одразу ж скаже собі: “Агов! Але ж мій сайт – ніфіга не супермаркет! І у інтернет вже точно ніхто ні з ким не приходить – усі ходять самостійно, по одному.”

В результаті, як і помітила більшість читачів, виходить стаття штибу: “Дарен задумав написати 31 пост про покращення блогу. Якось він потрапив до супермаркету і це чимось нагадало йому блог. Позаяк він мав гарну звичку перетворювати будь-які ідеї на контент…” – адже, як правильно було помічено, насправді у якості “порад” можна писати будь-яку фігню, адже це ніяка не аналітика і навіть спроби самостійного застосування і висновків з того ніяких нема, все віддається на розсуд читача під соусом “а ще є така ідея…” Тож про Дарена: “… Дарен вмів перетворювати будь що на такий собі контент, а тому черговий пост з 31-го був готовий!” (к)

Я не даремно радив дуже прискіпливо вивчати вже існуючий досвід російської блогосфери – вона ж бо пройшла цим шляхом вже давно і спостерігаючи ті самі симптоми у “української блогосфери” можна цілком впевнено прогнозувати, куди саме вона “піде” далі. Хіба не про це я писав тут, у коментарях, вже досить давно?

Усіх вже втомив? Все-все – мене вже виганяють з-за комп’ютера – гонять у супермаркет, купувати овочі і таке інше для баклажанів по-корейські: треба ж було мені випадково знайти той рецепт – тепер доведеться таки готувати… Смачного!

Саме такі блоги я й НЕ читаю. Писати треба про те, що тобі самому хоч трохи цікаво. І потім, якщо всі займатимуться «високорейтинговими» темами, рано чи пізно настане криза перевиробництва — кому потрібен іще один сайт про футбол, якщо їх хоч греблю гати?

jarofed: «Біля яких прилавків збирається найбільший натовп?»

Можу зразу сказати, що біля тих прилавків, які знаходяться безпосередньо біля кас. Власне, так і задумано — поки людина стоїть у черзі, у неї є можливість купити якусь дрібничку, тому на виході завжди працює рівно стільки кас, щоб біля кожної стояла черга. Хоча, безумовно, найбільше купують ті товари, які потрібні кожен день.

Якщо спробувати застосувати модель «прилавків біля каси», то це буде сайт з інформацією, яка потрібна мало не кожному (як каса в супермаркеті), подібних сайтів має бути дуже мало (щоб створити натовп), і звідти йтиме безліч посилань на сторінки найрізноманітнішої тематики (дрібнички на прилавках).

Бо згадуючи мої походи за покупками можу сказати що люди люблять смажених курей. Напевне з точки зору маркетингу запах є корисним.

Але як екстраполювати це на блогінг?