Всім мені подобаються статті Дарена Роуза за винятком одного – вони практично не генерують дискусії. Наприклад, я звернув увагу, що пост про супермаркети (той, який ніс найменше практичного навантаження) зібрав найбільшу кількість коментарів. Мабуть це в нашій крові. Ми не надто любимо докладати зусилля на досягнення результатів. Ми більше любимо говорити!

Тема сьогоднішньої статті буде не менш дискусійною і, сподіваюся, продуктивною, оскільки в ній я ризикну доторкнутися до одного з найболючіших (і найбільш розповсюджених) запитань „новітнього Дон Кіхота”: „Чому у світі так багато блогів про блоги?”

Погляд у минуле

Пам’ятаєте, за часів Радянського Союзу була така мода – звинувачувати людей в інтелігентності? „Нормальний” робочий люд, який з ранку до вечора гнув спини на роботі, а ближче до ночі бухав горілку з „колегами”, не сприймав інтелігентів просто таки хронічно. Забачивши нормально вбрану і не спиту людину, яка заробляла собі на життя не кайлом і не лопатою, а власними мізками, вони здатні були спромогтися лише на гидливий вигук: „інтілігєнтішка хрєнов”.

Те саме, можливо у трішки менших масштабах, сьогодні можна спостерігати і з блогами про блоги. Відчуваєте, я пишу це словосполучення – „блог про блоги” – а десь у вас під ложечкою вже починає смоктати. Стереотипізоване відчуття негативності вже дає про себе знати. От і доводиться приховувати правду під завуальованими: „дослідження тенденцій web 2.0”, „аналіз новітніх інтернет-трендів”, „огляди сучасних соціальних мереж”, „бізнес в інтернеті” і т. д. і т. п.

Автор фотографії: dailyinvention

Блог про блоги – це „інтелігент XXI століття”… в сенсі того, як ставляться до цього явища і як його стереотипізують. „Черговий блог про блоги” сьогодні звучить аж ніяк не менш образливо для його власника, ніж фраза „інтілігєнтішка хрєнов” кільканадцять років назад. Але ні в тому ні в іншому явищі рівною мірою немає нічого негативного.

Більше того, виникнення „блогів про блоги” було абсолютно закономірним і природнім явищем, яке свідчить про розвиток сфери. І зараз я спробую пояснити, чому…

Що стало причиною виникнення блогів про блоги?

Зараз словом „блог” уже нікого не здивуєш. Але всього кілька років назад це було далеко не так! Блоги (а особливо – автономні блоги) могли створити лише люди, які дуже добре розумілися в технологіях, цікавилися новітніми тенденціями, тобто, в певному розумінні, були інтернет-залежними.

Оскільки тематикою автономних блогів найчастіше ставали саме хобі та захоплення їх авторів – то зовсім не дивно, що саме мережа стала першою і найбільш розповсюдженою темою для блогів. Спрацював закон зворотнього зв’язку, який зациклив блоги на самих собі: „Створити автономний блог могли лише ті, чиєю пристрастю був інтернет, а оскільки тематикою блогів зазвичай ставала саме пристрасть – то і писали такі люди про інтернет”.

По суті, „Українська блогосфера” також була створена за цим принципом. Вперше про блоги я дізнався, коли потрапив на посаду редактора Management.com.ua і почав дописувати у Менеджмент@БЛОГ. Цей момент можна вважати переломним, оскільки саме тоді блогінг починав захоплювати мої думки все більше та більше. Я читав спеціалізовані ресурси, дізнавався про технічні аспекти автономного ведення блогів, знайомився з українськими представниками цієї сфери. А в якийсь момент, коли необхідність створення власного автономного блога стала очевидною, його тематика вже була зрозумілою. Я настільки захоплювався блогінгом, що мені хотілося докласти усіх зусиль, аби поділитися набутими на той час знаннями зі світом. Мені хотілося, щоб українських блогів стало більше. І хотілося самому продовжувати власний розвиток у цій сфері.

Щоправда тоді я ще не знав, що створюю „блог про блоги” – клеймоване поняття, яке саме по собі вважається достатнім аби звинуватити автора… а, власне, у чому звинуватити? У чомусь абстрактному, але стереотипізовано-негативному… В тому, чим звинувачували інтелігентів середини XX століття…

Тому, якщо ви вирішите також взятися за ведення блога, дотичного до теми інтернету та новітніх тенденцій – двічі подумайте. Ви будете ночами писати статті, збираючи матеріал, та намагаючись створити корисний контент – а замість подяки почутєте: „Та ну… Дістало! Ще один блог про блоги!”

Інша справа, що з розвитком сфери блогінгу (та зниженням її попсовості, разом із поступовим відмиранням щоденників „про все на світі”) загальний відсоток „блогів про блоги” буде зменшуватися. І це закономірно. Технології стають доступнішими. Ведення автономного блога – настільки простим, що тепер у ньому може розібратися навіть художник чи біолог – людина, яка буде писати про свої хобі. Буде ставати більше математичних, економічних, фізичних, художніх, поетичних і т. п. і т. д. блогів. Якщо, звісно, людство не вигадає якоїсь альтернативи, яка зуміє повністю „похоронити” блоги і все, що з ними пов’язано.

Але це вже зовсім інша історія.