Кожна людина робить помилки! Не робить їх тільки той, хто взагалі нічого не робить. Але навіть це можна назвати помилкою…

Так уже створений світ, що всі ми вчимося на власних помилках (іноді – на чужих, але такі „уроки” засвоюються гірше). І в принципі, довідавшись про помилку, ми закономірно докладаємо усіх зусиль для того, щоб виправити її. Це нормально і правильно… Але, як говорять у тому анекдоті, „є один нюанс”…

Люди не лише повинні навчатися на власних помилках, але й не боятися їх робити. Бо зазвичай, страх зробити помилку призводить не до кращої результативності і ефективності роботи, а до скованого стану паралітичного спостерігання. Страх зробити помилку – основний блокатор дії і убивця особистості. Якщо, уникаючи потенційних помилок, ви вважаєте, що краще взагалі нічого не робити (або робити все за традиційними, давно перевіреними шаблонами, які вже встигли довести свою ефективність) – то ризикуєте поповнити лави конформістів… і як наслідок – втратити будь-який інтерес для мислячого суспільства.

Більшість людей, чомусь вважають, що вміння мислити „правильно” – це дуже позитивна річ! Я не випадково пишу слово „правильно” у лапках. Бо, зрештою, хто встановлює ці правила? З моєї точки зору, слово „правильно” тут можна замінити словом „стереотипно” чи, якщо ще трішки заглибитися у суть – конформно (так, як мислить більшість).

Наприклад, більшість вважає, що блоги – це такі персональні щоденники, в яких „правильно” писати про свої враження, відчуття і ділитися думками про різні речі, і „не правильно” – говорити про свої професійні вподобання, намагаючись створити певні тематичні цикли чи, боронь Боже, задуматися про комерціалізацію свого проекту (адже „правильно” вести блог заради задоволення, а не заради якоїсь ефемерної фінансової винагороди). Те саме, наприклад, стосується і „блогів про блоги”. Адже вести такі проекти, м’яко кажучи – не кошерно (про це я вже згадував у статті „Образ ворога для Дон Кіхотів ери інтернету”).

Якщо ви хочете відчувати себе правим і не виділятися із натовпу – вам потрібно засвоїти кілька елементарних стереотипів, і навіть не намагатися змінити статус кво. Так набагато спокійніше. Правда, у такому випадку ви, як і ваш проект, мало кому буде цікавим. Але кого це хвилює?..

Як бути „неправим” і отримувати від цього кайф

Бути „неправим” дуже складно і водночас – трішки страшно. Але тільки так ви зможете досягнути справжнього (а не вигаданого) задоволення від своєї роботи. І знову ж таки, слово „неправий” опинилися у лапках не випадково. Адже йдеться не про реальну неправоту, а про відхід від загально прийнятих стереотипів, які з тих чи інших причин стали модними і міцно вкоренилися у конформних колах „реально мислячих індивідів”.

З іншого боку, бути „неправим” – це величезний кайф. Адже так ви відкриваєте себе для нових знань та вражень, які неможливо отримати, якщо дивитися на світ через „окуляри” стереотипів. Тільки людина, яка не боїться, що її висміють чи назвуть некомпетентною, попри всі перешкоди рухається до своєї цілі. Її внутрішній стержень часто виявляється в рази міцнішим, ніж мінливі вподобання натовпу. І, блукаючи по незвіданих хащах раніше недоторканих „джунглів”, така людина здатна відкрити багато несподіванок, про які інші ніколи не задумувалися.

Тому не варто боятися експериментів, дослідів чи цікавих поворотів. Звісно, ви не завжди будете правими. Але у більшості випадків ваша сміливість приведе вас до цілі набагато швидше, ніж розмірена хода по давно протоптаних стежках.

Тільки не подумайте – я в жодному разі не закликаю бути впертим невігласом, який відстоює свою ідею навіть не зважаючи на те, що її хибність очевидна! Якщо розібратися – я взагалі ні до чого не закликаю, адже у кожної людини є свій власний унікальний шлях, по якому їй захочеться пройти.

Тож бажаю, щоб ваш шлях приніс вам задоволення.

Ось такий філософський пост сьогодні!