|
|
В чергове намагаючись визначити своє місце у цьому світі та переосмислити цілі ведення „Української блогосфери”, я замислився про один дуже цікавий аспект. Безперечно, мій блог орієнтується на людей, які прагнуть займатися інформаційним бізнесом в інтернеті і в першу чергу – вести тематичні блоги. При цьому очевидно, що цей інформаційний бізнес повинен бути білим (корисним для споживача), а не сіро-чорним (заробіток виключно за рахунок оптимізації та продажу своїх рейтингових показників, не створюючи при цьому жодної реальної цінності для відвідувачів).
Я в принципі не орієнтуюся на тих, хто не хоче бути корисним для своїх відвідувачів (хоча знаю, що такі люди сюди також заходять – що ж, їхнє право). Але, як виявилося, існує цілих два різновиди „некорисності”. І до другого з них я ставлюся більш м’яко і спокійно, ніж до першого (оскільки він може все-таки перерости у „щось більше”).
Перший різновид – це „некорисність”, як результат обраної „бізнес”-моделі. Це сплогери, копіпастери та рерайтери, які не приносять жодної цінності у вкрадений ними текст. Це ті люди, які радше поміняють слова місцями у вже створеній кимось статті, ніж перекладуть цю статтю на іншу мову, щоб хоча б якось привнести у неї додаткову цінність. Завдання такої „некорисності” – обманути систему і таким чином заробити гроші. Вони ніколи не звернуться до прямих рекламодавців, тому що жоден адекватний рекламодавець не захоче мати справи з їхніми ресурсами. Зате вони можуть створити 100 сайтів і заробляти по 1 долару в місяць на кожному з них. Така „некорисність” може бути прибутковою, але вона ніколи не принесе задоволення людині, яка нею займається. Не кажучи вже про випадкових споживачів згенерованого „сміття”. „Українська блогосфера” не орієнтована на них! Однозначно!
Другий різновид – це „некорисність”, як результат обраного (або підсвідомого) підходу до блогінгу. Це автори щоденників „про все і ні про що”, а також багатотисячних блогів на безкоштовних сервісних платформах на зразок ЖЖ, які діляться фотками, розповідають про вечірки, хвастаються обновками… і яких читає з десяток знайомих та друзів. У більшості випадків (хоч і не завжди) їхні блоги також можна назвати некорисними для широкої аудиторії. Але це та „некорисність” – на яку автори мають повне право. У мене також є блог на ЖЖ (який я вже кілька років не оновлюю) і він також абсолютно некорисний. „Українська блогосфера” в принципі не орієнтована на такі блоги.
Але саме з безкоштовних сервісів часто виростають найцікавіші особистості, які, переосмисливши свій підхід до блогінгу і усвідомивши, що для них це не просто тимчасове захоплення – здатні створити чудові ресурси, які приносять користь сотням і тисячам відвідувачів. Тому другий різновид „некорисності” я б назвав „креативною некорисністю”. Тобто такою, яка за певних умов здатна перетворитися на корисність. І саме для таких людей я пишу цей блог!
Якщо вам сподобалася стаття, буду вдячний за її підтримку у соціальних мережах (Twitter, Facebook, Google+ та вКонтактє)
Loading ...