Блоги стали популярними не тому, що копіювали поведінку традиційних медіа, а тому – що відрізнялися від них. Злет блогосфери, а разом з нею – всього масиву інструментів веб 2.0 – виявився настільки стрімким, що багатьом традиційним медіа для виживання сьогодні доводиться переймати найкращі практики із цієї сфери. Тим не менше спостерігається і протилежний ефект. Автори окремих блогів, мабуть, відчувши, що вони перебувають в одній площині із медійним бізнесом, починають застосовувати деякі практики традиційних медіа у сфері блогінгу. Добре, якщо ці практики збагачують їхній досвід та роблять перебування відвідувачів на блогах цікавішим та насиченішим. Втім, так трапляється далеко не завжди.

Тому сьогодні я хотів би нагадати, чому блоги із самого початку не стали частиною традиційних медіа, а виділилися у щось окреме, потужне і самобутнє. Що потрібно зберігати блогерам, щоб не зникнути, як виду (хоч поки що їм це і не загрожує).

1. Найважливіший актив блогера – це його компетенції, а не гроші чи розміри. Повірте, ви ніколи не зможете потягатися розмірами із журналом Fortune чи газетою New York Times. Більше того, навряд чи колись вам вдасться обійти за кількістю відвідувачів навіть українські новинні сайти „Кореспондент” та „Українська правда”. Але у вас є те, що вигідно відрізняє вас від засобів масової інформації – це компетенції. Зосередьтесь на вузькій тематиці, оберіть власний стиль і з часом у вас виробиться ядро лояльної аудиторії, яка читатиме саме вас і завжди повертатиметься на блог.
2. Менше – краще. Великі аналітичні матеріали поволі відходять у небуття. Вміння сконцентровано викладати великі масиви інформації, відмовляючись від всього зайвого – це життєва необхідність для сучасної епохи. Люди просто не стануть читати статтю на 50 сторінок, якщо тільки від цієї статті не залежить їхнє життя. Одна, максимум – дві сторінки A4 – це максимум, на що ви можете розраховувати від свого лояльного відвідувача. Звісно, якщо тема статті йому цікава, а стиль викладу – захопливий.

До речі, те саме стосується і розміру самого блогу та широти охоплення тематик. Як не дивно, більш популярними та успішними стають ті блоги, які концентруються на якійсь одній сфері компетенцій і глибоко її розкривають, ніж ті, які намагаються охопити все. Такі блоги роблять по 50 розділів, не мають чітко визначеної тематики, не оновлюють окремі розділи по багато тижнів або ж заради регулярного оновлення жертвують якістю та особистісним авторським підходом, наймаючи студентів для заповнення рубрик посереднім матеріалом. Словом, якщо не хочете, щоб з вашим блогом відбулося те саме – залишайтеся „маленькими”

3. Навіть не думайте вводити плату за свій контент! Мені відомі випадки, коли автори, створюючи свої щоденники, мріяли у майбутньому вийти на настільки високий рівень, щоб отримати змогу встановити плату за користування блогом. В часи, коли навіть деякі традиційні паперові видання шукають способів донести свій контент до читачів безкоштовно, це виглядає не дуже логічно. Я розумію – монетизація і всі справи. Але краще продавайте лінки! Чесно!
4. Якщо ви хоча б якимось чином ускладните доступ до інформації – інші запропонують її за більш простою схемою. Якщо ви попросите плату за свої статті – люди завжди зможуть знайти щось подібне безкоштовно на інших блогах. Якщо ви введете реєстрацію – вони знову ж таки звернуться до інших ресурсів. Навіть банальне віддавання у RSS-стрічку неповного варіанту статей може зіграти проти автора.

Наприклад, нещодавно я провів чистку рідера, видаливши звідти значну кількість блогів, які користуються скороченими фідами. В самих блогах мене все влаштовувало. Але рідер для мене – це те, що я читаю, а не те, звідки я повинен переходити на тисячу і один ресурс, для того, щоб почитати. Тому пам’ятайте – відтепер ви повинні думати не лише про якість та цінність для споживача інформації, яку ви надаєте, але й про максимальну зручність отримання споживачем цієї інформації!