Несподівана і доволі знакова стаття з’явилася у стрічці Анни Вражиної на Lenta.ru. І хоча стосується вона в першу чергу наших сусідів росіян, та все ж йдеться тут про дуже важливий для блогосфери прецедент, який, по суті, дає право говорити, що навіть найпотужніші і найбільші ЗМІ на слов’янських теренах почали розмовляти з блогерами на рівних і навіть – вбачати у них небезпечних для себе конкурентів.
Почалося все із надзвичайно серйозної аварії на одній із ГЕС російської енергетичної компанії „РусГідро”. Мало того, що під час аварії постраждали десятки людей; мало того, що через неможливість далі генерувати дешеву енергію, розгорівся серйозний конфлікт з власниками промислових підприємств, які споживали цю енергію; мало того, що відновлення втраченого компанією майна займе кілька років і буде коштувати гігантських грошей – так ще й офіційні російські ЗМІ (в гонитві за популярністю, аудиторією чи, як остання жовта преса – скандалами) почали публікувати доволі провокаційні матеріали про “РусГідро”. Наприклад – про похованих живцем працівників станції, які стукають з-під води в надії на порятунок.
Зрозуміла річ, що такі провокаційні матеріали дуже імпонують ласій до драматичних історій публіці. Як наслідок – не перевірену і ніким не підтверджену відверто скандальну інформацію розтягнули по своїх блогах багато російських авторів. Чи варто говорити, що репутації компанії „РусГідро” було завдано непоправної шкоди.
Автор фотографії: . На знімку гідроагрегат, з якого почалася аварія!
Втім, керівництво компанії вибрало, можливо, найкращий спосіб припинити неправдиві чутки і відновити репутацію. Голова відділу цільових комунікацій пішов на блискучий піар-хід: він запросив подивитися на пошукові та відновлювані роботи одного з найвідоміших російських блогерів Рустема Адагамова, відомого більше під ніком drugoi.
Варто відзначити, що для багатьох тисяч блогерів Drugoi давно став одним з основних джерел новин. Якщо він запостив картинку певної події – значить вона важлива або цікава (або і те і інше одночасно). По-друге, він уже не раз за власною ініціативою брав на себе функції журналіста і аналізував ті чи інші події більш прозоро та адекватно, ніж це робили представники офіційних засобів медіа.
Таким чином Drugoi поїхав на ГЕС разом з іншими журналістами, але при цьому представляючи виключно себе і свій особистий блог. Сама по собі – це вже епохальна подія. Вперше на слов’янських теренах громадянський журналіст був поставлений в один ряд з професійними журналістами. Ні редакційного завдання, ні видавничої політики, ні редактури з коректурою, ні керівництва – тільки автор і його читачі.
Втім, найцікавіше почалося тоді, коли прес-служба „РусГідро” відмовилася працювати із офіційним представником агентства „Інтерфакс” Дмитром Афоніним, обґрунтовуючи це конфліктами цього персонажа зі всіма оточуючими, завищеним відчуттям власної важливості і відверто зневажливим ставленням як до персоналу, так і до найвищого керівництва компанії. Навіть колеги Афоніна по цеху стверджували, що він поводився абсолютно неадекватно. Інакше кажучи – Дмитро показав повний свій непрофесіоналізм, за що і був виставлений „за двері” ГЕС.
Наслідком цього стала стаття на сайті „Інтерфаксу” „Drugoi підхід до реальності”, яка по суті зібрала всі претензії та дитячі образи журналістів на блогерів. На кого працює Drugoi – незрозуміло. Хто йому платить – теж незрозуміло. Перед ким він звітує – незрозуміло. Жахливий безлад. Працювати не дають ці блогери, проходу від них немає.
Вочевидь, традиційним ЗМІ важкувато зрозуміти, що блогер працює виключно на себе та своїх читачів. І платять йому (прямо або опосередковано – через рекламу) також читачі. А значить і звітує він перед ними. Адже у блогера немає топ-менеджера, який виправить матеріал до невпізнаваності (іноді перекручуючи факти так, що вони набирають протилежного відтінку), узгодить з редакційною політикою, запитається дозволу у власника і тільки потім допустить матеріал до публікації.
„Інтерфаксу”, зрозуміла річ, відразу пояснили, що журналіст – це не той, у кого є прес-карта. Нехитра, здавалося б, істина, яку до недавнього часу так ловко вдавалося обходити традиційним бюрократичним ЗМІ. Втім, основна їх зброя проти громадянських журналістів та блогерів: повне ігнорування, небажання сприймати всерйоз – більше не спрацьовує.
Важко сказати, чи потрапить ця історія у підручники з журналістики і чи буде вона розглядатися, як переломний момент в історії російських (і не тільки) медіа. Але коли одне із найпотужніших державних ЗМІ, як мала дитина, ображається на окремо взятого блогера – це явно свідчить про те, що щось у цьому світі сильно змінилося!
Loading ...
Коментарів: 15
вересня 3, 2009 @21:47
Також слід врахувати, у якій самі країні відбуваються вищеописані події і який саме рівень довіри місцевого населення як до місцевих ЗМІ усіх рівнів, так і до самої влади. А стосовно “у блогера немає топменеджера, який би виправив” – кумедне припущення, але, знову ж таки: яка країна?
А так – прецедент і справді цікавий! Яле, як на мене, це радше саме політичний прецедент, ніж “блогерський”. А хто як гадає ще?
вересня 3, 2009 @22:02
Something bozering me in this article… What is “слов’янських теренах” ? Some new regional entity? You keep repeating it as it is something real. Take into account that Poland, Slovenia are Slavic countries and they are much more advanced than Russia.
Furthemore, after death of Ukrainain _Internet journalist_ Georgy Gongadze back in 1998 attention to Internet media is a matter in fact in Ukraine. In some extent you can call “blogging” what Georgy did.
вересня 4, 2009 @9:28
Олексію, не бачу нічого кумедного у твердженні, що “у блогера немає топ-менеджера”. Принаймні, я не знаю жодного більш-менш популярного блогера, чиїм керівником не був би він сам. Корпоративні та наймані блогери – виняток. Але їх радше можна назвати штатними журналістами, ніж блогерами у повному сенсі цього слова, і у наведеній вище історії йшлося точно не про них.
А те, що до всіх подій такого масштабу причетна політика – мене не дивує! Втім, це не применшує важливість даного прецеденту саме для блогерів.
Станіславе, на жаль, мені не відома ситуація з блогами у сусідній Польщі (маються на увазі саме стосунки блогерів із традиційними ЗМІ). Але точно знаю, що в інших державах (США, деякі європейські держави) блогери вже давно виконують роль громадянських журналістів і довіра та лояльність до них часто більша, ніж до традиційних ЗМІ. Тому мені потрібно було якось виділити цю подію (на тлі світових тенденцій вона не така значна, ніж якщо брати саме слов’янську територію).
Цим я в жодному разі не хочу поставити знак рівності між Україною та Росією, але мусимо визнати, що за трендами у блогінгу, наша держава все-таки ближча до Росії, ніж до Австралії чи тих же США.
Термін “слов’янські народи” – це збірне поняття, яке може когось об’єднувати, але в жодному разі ні до чого не зобов’язує. Так само, як термін Євразія поєднує Німеччину та Китай, хоча спільного між цими народами, як знаємо, дуже мало.
вересня 4, 2009 @19:50
Часто люди бачать те, що хочуть побачити.
А ось є інший погляд на всю цю історію:
вересня 4, 2009 @21:04
Я погоджуюсь з автором, що подія прецендетна. Голова відділу цільових комунікацій обрав нейтральну, політично незаганжовану людину, що не скажеш про офіційні ЗМІ. Я думаю, що цей випадок ще більше змінить (позитивно) відношення суспільства до блогосфери та блогерів (по крайній мірі до тих, хто професійно займається блогінгом).
Стаття порадувала.
вересня 4, 2009 @23:13
Коля, нічого собі цю історію роздули… Вочевидь, вона таки зачепила за живе офіційні ЗМІ. Ні, у статті, посилання на яку ти дав, звісно, є дещиця здорового глузду. Але говорити про блогера, який зумів своєю працею досягнути першого місця за популярністю в Росії, що при запрошенні на важливу подію він буде “просто ходить по залу, скучать и интересоваться, какую дают газировку” – це, по-моєму, трішки занадто…
А ще “порадувала” фраза: “Что может понять блогер на ГЭС – очень большой вопрос. Даже журналисту не так просто разобраться в ситуации…” Виходить, що журналіст за замовчуванням є більш компетентним, ніж блогер, тільки тому, що у нього є корочка! Якщо “навіть журналісту не розібратися”, то куди вже там блогеру?..
Словом, враження від статті відповідні!
Власне, спостерігаючи за тим, як розгораються пристрасті навколо цього прецеденту, можна дійсно говорити, що щось у цьому світі серйозно змінюється. Хоча цього, безперечно, варто було очікувати.
P.S.: дякую за посилання. Дуже цікаво, що ж буде далі?
вересня 5, 2009 @10:28
>Виходить, що журналіст за замовчуванням є більш компетентним, ніж блогер, тільки тому, що у нього є корочка!
Портніков один з кращих укр. журналстів. Коли я почав читати цю його статтю, мене спочатку здивувала його “цехова ревність”. Але це Портніков, панове. І він врешті правий – професіоналізм, технологічність, це те, що робить явище продуктом. Це те, що я намагався сказати в коментарі щодо проф. блогер VS аматор. Найцінніше, коли явище стає продуктом. А щоб блоггінг став продуктом, потрібна машина. У журналістів ця машина є, є цей конвеєр, про який пише Портніков. Поки блоґери його не мають, можна зробити собі три корочки, ти все одно будеш вискочкою і на твій успіх будуть гарчати ревниві журналісти
>мусимо визнати, що за трендами у блогінгу, наша держава все-таки ближча до Росії, ніж до Австралії чи тих же США
Ярослав, дивно почути це від Вас. Ви що, думаєте, що в Австралії чи в США всі пишуть як Даррел Роуз? Там просто база блоггінгу набагато ширше, так вона ширше і в Росії. Я думаю укр. блоггінг по базі, охопленню, впливу, технологічності можна сміливо порівнювати з словацьким, литовським, сербським, болгарським. І, відповідно, тенденції болгарського блоггінгу ближче до тенденцій українського. У росіян інша структура фінансування Інтернет проектів, інші завдання, я взагалі не розумію яким місцем можна порівняти укр і рос блогосферу.
вересня 5, 2009 @12:13
Станіславе, “цехова ревність” – дуже влучний афоризм стосовно того, про що написано у тій статті. Так, вона доволі переконлива, а у деяких аспектах навіть зачіпає за живе. Але погодьтесь, якщо блогер працюватиме так і писатиме так, як “професійний журналіст” – то це вже буде не блогер. І самий час йому після цього найматися в “Інтерфакс” або створювати власний “Кореспондент”.
Професійні видання потрібні і вони, на мою думку, існуватимуть завжди. Блогінг у його чистому вигляді навряд чи колись зможе замінити “журналістський цех”. Наголоси у цій історії, мабуть, варто розставити трішки інакше: “У сферу, яка колись належала ВИКЛЮЧНО журналістам, почали впускати блогерів”.
Хіба в історії про ГЕС йдеться про те, що замість журналістів висвітлювати ситуацію на станції запросили блогерів, а першим повністю закрили вхід? Зовсім ні! Йдеться про те, що відреагувавши на негативну реакцію блогосфери, яка перестали бути “дрібним комарем”, якого можна попросту ігнорувати, відділ зв’язків з пресою вирішив, що, можливо, з блогосферою також варто працювати! І тому на станцію було запрошено одного блогера! РІВНО ОДНОГО! Якщо мені не зраджує пам’ять, паралельно з ним там працювало близько 200 професійних журналістів (можу помилятися, але, здається, бачив цю цифру в одному із джерел). Хіба це означає, що блогери замінили журналістів? Ні! Це означає, що блогерів нарешті “впустили” на територію, доступ куди раніше був відкритий тільки журналістам. Що, до речі, тільки збільшуватиме вагу блогерів та їхній професійний рівень.
Але ж, як Ви дуже влучно підмітили – “цехова ревність”. Бо як же це так, що раніше ми єдині ексклюзивно мали право на особисту присутність та висвітлення важливих подій (як зустріч президентів, наприклад), а тепер сюди впускають ще якихось “вискочок” блогерів?
Є тут ще один цікавий аспект: на мою думку, участь блогерів у подібних заходах має додатковий позитивний вплив на журналістів. Якщо раніше вони могли розслабитися, оскільки в кишені є корочка і на подію все-рівно пустять. То тепер доведеться попрацювати (і порацювати добре), щоб їхній рівень принаймні був вищий, ніж рівень “непрофесійного блогера”. А це, як на мене, тільки сприятиме підвищенню якості журналістів та їхнього продукту в цілому. Суцільні плюси.
Що стосується другого питання про наближеність української блогосфери до інших, то я, мабуть, не ризикну братися за розкриття цього питання в коментарі. Занадто дискусійно і занадто багато аспектів. Постараюся написати більш детальну статтю про своє бачення. Єдине можу сказати точно: я ніколи не ставив і не поставлю знак рівності між українською та російською блогосферою. Навпаки, якщо в даного блога і є якась місія – то вона в тому, щоб зробити українську блогосферу “Особистістю”. Неповторним явищем, яке не схоже ні на австралійську, ні на американську, ні на російську чи польську блогосферу.
P.S.: Вибачте за ці полотнища коментарів. Чесно, намагався викладати думки якомога коротше.
вересня 5, 2009 @19:02
Ярославе, ти навмисне нерозумієш про що написано у статті і про що прямо написав я: блогера у “сферу журналістики” не “почали пускати” – його узяли і привезли і показали… А от показали що саме і хто саме – це вже окреме питання бо то вже Россія. І твоя переконаність про “незаангажованість блогера” досить смішна, бо надто вже свідчить якраз не на користь “блогера проти професійних ЗМІ”: у Россії “незаангажованим блогером” бути технічно неможливо, коли це стосується “дєл государствєнних”. От, скажімо, другий за популярністю блогер Россії – дехто Артємій Лєбєдєв – якраз минулого року проїхався сам – ще раз зауважу це ключове слово: “сам”! Ти уважно читаєш? Ти точно розумієш значення цього слова? Сам за свій кошт незалежно від “профессійної влади” і отримуючи доступ до всього, до чого отримав, лише власними силами, зв’язками, і таке інше. І таким блогерам якось можна довіряти. А вважати “блогерів за запрошенням уряду” самостійними і хоч якось компетентними… Ну так у статті правильно написано: хто такий – цей “блогер”? Так, він популярний – але що він за один з точки зору компетентності у справі, про яку його “запросили написати”?
От ти пишеш про гроші і про заробіток – ти можеш якось оцінити тенденції заробітку на найближчі декілька місяців? До кінця року? Приклади якісь навести – ти за сусідами он слідкуєш? Адже навіть у цьому пості ти – тут: узагальненння непрофесійного блогера – виявляєш некомпетентність стосовно ситуації у Польщі, Словаччині, у інших найближчих сусідів – ти навіть не дуже замислюєся над тим, що ці найближчі сусіди якраз і є тими самими “слов’янськими народами”, на відміну від далекої Хакасії з її Саяно-Шушенською ГЕС. Тож про “цехову рівність” говорити досить смішно. Так само, як і розповідати казочки стосовно “є корочка – можна розслабитися, бо на подію все-рівно пустять” (к) Ти ж, здається, за освітою саме журналіст – маєш хоч трохи уявляти собі цю “кухню” зсередини. Або, принаймні, не висловлюватися “як справжній блогер з висоти усієї своєї некомпетентності”. А “якості журналістів” сприяє якраз не “корочки” – якості ЗМІ сприяє рівень відкритості суспільства і жорсткого дотримання самим суспільством цього рівня відкритості: про події на ЧАЕС не знали не тому, що “журналісти розслабилися” – а чому, напишеш?
От тобі і є чудова тема для нової статті: кількість російських блогерів, притягнутих до адміністративної і навіть кримінальної відповідальності – і за що саме у кожному окремому випадку. Ото буде й справді “альтернатива ЗМІ”, та ще й дуже по темі.
ЗИ: тільки, якщо можна, не треба у відповіть радити мені зайнятися цим самому – ти у нас спеціаліст по блогосфері чи я?
Написав про “чудовий прецедент – рівність блогерів та ЗМІ” – що ж, згадай і про зворотній бік медалі: гадаю, комусь і справді цікаво буде, яка вона насправді – російська блогосфера…
вересня 5, 2009 @22:03
Олексію, окрім в’їдливого стилю не побачив у твоєму коментарі нічого, про що б досі ще не було сказано. В тебе є докази, що Адагамову заплатили (чи будь-яким іншим способом мотивували), щоб він писав про те, що вигідно владі? Викладай! Наразі ти просто бездоказово вибираєш ту точку зору, яку обрали російські ЗМІ. Правда у них на це причина – замахнулися на їхню територію!
Ні, я не маю журналістської освіти, хоча працюю редактором. Ніде я не називав себе “спеціалістом по блогосфері” – це ти вигадав, бо тобі так вигідніше. Інакше аргументація твого коментаря розсипається. І давай кожен сам вирішуватиме, про що йому писати. Різниця між офіційним журналістом та блогером якраз у тому, що першому кажуть, про що писати, а другий вибирає сам.
P.S.: надалі при спробі (прямій чи прихованій) перейти на особистості коментарі будуть видалятися, а автор – банитися. Давай будемо вчитися спілкуватися культурно! Той факт, що я, як ніхто інший, підтримую дискусію і фактично не модерую коментарі, не означає, що писати тут можна який-завгодно бруд і використовувати які завгодно методи. Ми обговорюємо тему, а не її автора. Тому надалі свої міркування про те, хто я є, який я є і що мені робити, будь-ласка, залишай при собі.
вересня 6, 2009 @12:30
Ого! Тут справжні дебати. Тема актуальна.
Головний принцип новини – хто швидше. А швидше виходить у блогерів, а ще швидше у твітерів. Ось так і реалії.
Хоча Майбутнє завжди за хорошими спеціалістами, а не за журналістами чи блогерами.
вересня 7, 2009 @15:21
До речі, Рустема вже запросили на висвітлення офіційного прийому в Кремлі. Схоже, в Росії все більше усвідомлюють, якою цікавою інформаційною платформою може стати блогінг для владних структур.
вересня 7, 2009 @15:28
Ага, я не побачив – про це якраз і написав Портніков у своїй статті…
У нього явно відчувається журналістська солідарність з колегами по ремеслу
вересня 8, 2009 @17:54
Нещодавно вийшло . Серед всього іншого там є і такий абзац:
==================================
Запитання: Так сколько заплатили-то вам за поездку СШГЭС и за съемку работы пресс-службы президента? Любопытно, черт возьми!
Відповідь: Это самый легкий вопрос. На него можно ответить коротко: нисколько. Компания “РусГидро” оплатила группе журналистов перелет и проживание в гостинице — все, как бывает в обычном пресс-туре. За что мне, по-вашему, должна была платить пресс-служба президента — не понимаю. Признаться, я и сам бы доплатил за возможность поснимать в машинном зале Саяно-Шушенской или президента на торжественном обеде в Кремле.
==================================
Звісно, як завжди знайдуться ті, хто скажуть: “Ну правильно, а що інше він міг сказати”. Але я раджу все-рівно почитати інтерв’ю повністю і зробити власні висновки.
Пінгбеки & Трекбеки
Додати коментар