|
|
Несподівана і доволі знакова стаття з’явилася у стрічці Анни Вражиної на Lenta.ru. І хоча стосується вона в першу чергу наших сусідів росіян, та все ж йдеться тут про дуже важливий для блогосфери прецедент, який, по суті, дає право говорити, що навіть найпотужніші і найбільші ЗМІ на слов’янських теренах почали розмовляти з блогерами на рівних і навіть – вбачати у них небезпечних для себе конкурентів.
Почалося все із надзвичайно серйозної аварії на одній із ГЕС російської енергетичної компанії „РусГідро”. Мало того, що під час аварії постраждали десятки людей; мало того, що через неможливість далі генерувати дешеву енергію, розгорівся серйозний конфлікт з власниками промислових підприємств, які споживали цю енергію; мало того, що відновлення втраченого компанією майна займе кілька років і буде коштувати гігантських грошей – так ще й офіційні російські ЗМІ (в гонитві за популярністю, аудиторією чи, як остання жовта преса – скандалами) почали публікувати доволі провокаційні матеріали про “РусГідро”. Наприклад – про похованих живцем працівників станції, які стукають з-під води в надії на порятунок.
Зрозуміла річ, що такі провокаційні матеріали дуже імпонують ласій до драматичних історій публіці. Як наслідок – не перевірену і ніким не підтверджену відверто скандальну інформацію розтягнули по своїх блогах багато російських авторів. Чи варто говорити, що репутації компанії „РусГідро” було завдано непоправної шкоди.
Автор фотографії: . На знімку гідроагрегат, з якого почалася аварія!
Втім, керівництво компанії вибрало, можливо, найкращий спосіб припинити неправдиві чутки і відновити репутацію. Голова відділу цільових комунікацій пішов на блискучий піар-хід: він запросив подивитися на пошукові та відновлювані роботи одного з найвідоміших російських блогерів Рустема Адагамова, відомого більше під ніком drugoi.
Варто відзначити, що для багатьох тисяч блогерів Drugoi давно став одним з основних джерел новин. Якщо він запостив картинку певної події – значить вона важлива або цікава (або і те і інше одночасно). По-друге, він уже не раз за власною ініціативою брав на себе функції журналіста і аналізував ті чи інші події більш прозоро та адекватно, ніж це робили представники офіційних засобів медіа.
Таким чином Drugoi поїхав на ГЕС разом з іншими журналістами, але при цьому представляючи виключно себе і свій особистий блог. Сама по собі – це вже епохальна подія. Вперше на слов’янських теренах громадянський журналіст був поставлений в один ряд з професійними журналістами. Ні редакційного завдання, ні видавничої політики, ні редактури з коректурою, ні керівництва – тільки автор і його читачі.
Втім, найцікавіше почалося тоді, коли прес-служба „РусГідро” відмовилася працювати із офіційним представником агентства „Інтерфакс” Дмитром Афоніним, обґрунтовуючи це конфліктами цього персонажа зі всіма оточуючими, завищеним відчуттям власної важливості і відверто зневажливим ставленням як до персоналу, так і до найвищого керівництва компанії. Навіть колеги Афоніна по цеху стверджували, що він поводився абсолютно неадекватно. Інакше кажучи – Дмитро показав повний свій непрофесіоналізм, за що і був виставлений „за двері” ГЕС.
Наслідком цього стала стаття на сайті „Інтерфаксу” „Drugoi підхід до реальності”, яка по суті зібрала всі претензії та дитячі образи журналістів на блогерів. На кого працює Drugoi – незрозуміло. Хто йому платить – теж незрозуміло. Перед ким він звітує – незрозуміло. Жахливий безлад. Працювати не дають ці блогери, проходу від них немає.
Вочевидь, традиційним ЗМІ важкувато зрозуміти, що блогер працює виключно на себе та своїх читачів. І платять йому (прямо або опосередковано – через рекламу) також читачі. А значить і звітує він перед ними. Адже у блогера немає топ-менеджера, який виправить матеріал до невпізнаваності (іноді перекручуючи факти так, що вони набирають протилежного відтінку), узгодить з редакційною політикою, запитається дозволу у власника і тільки потім допустить матеріал до публікації.
„Інтерфаксу”, зрозуміла річ, відразу пояснили, що журналіст – це не той, у кого є прес-карта. Нехитра, здавалося б, істина, яку до недавнього часу так ловко вдавалося обходити традиційним бюрократичним ЗМІ. Втім, основна їх зброя проти громадянських журналістів та блогерів: повне ігнорування, небажання сприймати всерйоз – більше не спрацьовує.
Важко сказати, чи потрапить ця історія у підручники з журналістики і чи буде вона розглядатися, як переломний момент в історії російських (і не тільки) медіа. Але коли одне із найпотужніших державних ЗМІ, як мала дитина, ображається на окремо взятого блогера – це явно свідчить про те, що щось у цьому світі сильно змінилося!
Схожі записи
Якщо вам сподобалася стаття, буду вдячний за її підтримку у соціальних мережах (Twitter, Facebook, Google+ та вКонтактє)
Loading ...
Pingback: ()